Справа №22-ц/791/1864/2013 Головуючий в І інстанції: Охтень А.А.
Категорія: 45 Доповідач: Капітан І.А.
2013 року червня місяця 05 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Капітан І.А.
Суддів:Колісниченка А.Г.
Вадзінського П.О.
при секретарі: з участю прокурора:Герасименко І.В. Зельцер О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Херсонського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 квітня 2013 року в справі за позовом Херсонського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки у власність держави ,
У вересні 2012 року Херсонський міжрайонний екологічний прокурор (далі - Прокурор) звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області до Голопристанської районної державної адміністрації (далі - Голопристанська РДА), ОСОБА_6 про визнання незаконним розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що розпорядженням Голопристанської РДА від 28 квітня 2009 року №245 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0, 2000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 349322, зареєстрований Державним земельним кадастром 30 квітня 2009 року.
Оскільки передана у власність ОСОБА_6 земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, прокурор просив суд визнати незаконним розпорядження, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та повернути земельну ділянку у власність держави.
Рішенням Голопристанського районного суду від 10 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності того, що земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі Дніпровсько-Бузького лиману Чорного моря і відноситься до земель водного фонду, а також з того, що доказів порушення вимог законодавства безпосередньо ОСОБА_6 суду не надано.
Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦП України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення по справі нового рішення.
Так, встановлено, що розпорядженням Голопристанської РДА від 28 квітня 2009 року №245 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2000 га у власність ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території Рибальчеської сільської ради /а. с. 9/.
Цим же рішенням вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_6 для ведення особистого сільського господарства.
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 349322, зареєстрований Державним земельним кадастром 30 квітня 2009 року /а.с. 25/.
Відповідно до п.6 ч.І ст. 58 Земельного кодексу. України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Ст.59 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до ч.І ст.60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Частинами 5-6 ст.87 Водного кодексу України передбачено, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України
Відповідно до ст.88 Водного кодексу України в редакції Закону України від 2 грудня 2010 року, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смута встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смути встановлюються за окремими проектами землеустрою.
Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України в редакції, яка була чинною на час надання відповідачці земельної ділянки, не передбачалось встановлення прибережної захисної смуги саме за окремим проектом землеустрою.
Посилаючись на ст. 88 Водного кодексу України, суд не врахував зазначеної обставини, тому не можна визнати обґрунтованим висновок суду про те, що факт розташування наданої відповідачці ділянки у прибережній захисній смузі могло бути доведеним лише проектом землеустрою встановлення прибережної захисної смуги.
Суд зазначив, що прокурор не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували відведення в межах розташування спірних земельних ділянок прибережних захисних смуг.
Проте згідно ситуаційного, кадастрового плану земельної ділянки та висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища Херсонської області земельна ділянка, яку передано у власність ОСОБА_6, розташована на відстані 250 м від Дніпровського лиману і відноситься до прибережної захисної смуги водоохоронної зони Дніпровсько-Бузького лиману Чорного моря, тобто є землями водного фонду /а.с. 17, 22, 23/.
За таких обставин колегія суддів вважає доведеним, що передана у власність ОСОБА_6 земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі Дніпровсько-Бузького лиману Чорного моря і належить до земель водного фонду.
Згідно з ч. 5 ст. 88 Водного кодексу України в редакції, яка була чинна на час надання відповідачці земельної ділянки, уздовж морів і навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Частиною 1 ст. 90 Водного кодексу України визначено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.
У порушення п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 5 листопада №434, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2004 року за №1470/10069, при відведенні спірної земельної ділянки не враховано наявність прибережної захисної смуги, хоча вказаним порядком передбачено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок, нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України віт 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.
Відсутність у проектах землеустрою урахування відповідно до ст. 60 ЗК України розмірів і меж прибережної захисної смуги Дніпровсько-Бузького лиману Чорного моря унеможливує відведення земельної ділянки.
Відповідно до ст.84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватися у приватну власність.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла майно у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч.1 ст. 1212 ЦК України)
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 58-60, 84 Земельного кодексу України, ст.ст. 87, 88, 90 Водного кодексу України (в редакції від 04.06.2008 року), ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Херсонського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області задовольнити.
Рішення Голопристанського районного суду від 10 квітня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження Голопристанської районної державної адміністрації від 28 квітня 2009 року №245 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 349322 з кадастровим номером 6522384500:09:13:0001 загальною площею 0,2000 га, виданий ОСОБА_6 30 квітня 2009 року.
Зобов'язати ОСОБА_6 повернути у власність держави в особі Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області земельну ділянку площею 0,2000 га, розташовану на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: