Справа № 522/9257/13-ц
Номер провадження № 2/522/7832/13
21 травня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Науменко А.В.,
при секретарі - Шияновської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлове допоміжне приміщення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на підсобне приміщення № 244 загальною площею 31.82 кв.м., що перебуває в будинку № 19 по вул. Базарна в м. Одесі посилаючись на те, що в 2009 році до нього звернулася ОСОБА_5, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 і запропонувала йому за його рахунок навести порядок в сараї, що знаходиться в їхньому дворі. Цим сараєм вони користувались на протязі багатьох років (більше 15 років) до теперішнього часу, але матеріально їм все важче ставало утримувати його в належному стані. В даному підсобному приміщення утворився смітник побутових і промислових відходів. Це підсобне приміщення було захаращено сміттям, екскрементами (фекаліями), тому що вікна його були вибиті, бомжі й наркомани влаштовували всілякі безладдя, неодноразово викликалися співробітники міліції, це приміщення стало розплідником щурів. Тому співвласники даного будинку шукали людину, що могла би за свій рахунок навести порядок у даному підсобному приміщенні, тому що їхні кількаразові прохання в УЖКХ про ремонт підсобного приміщення залишилися без уваги міської влади. Співвласникам даного будинку позивач обіцяв за свій рахунок відремонтувати дане підсобне приміщення, зробити ремонт у ньому, відремонтувати парадну даного будинку, поставити нові двері для жителів даного будинку. Позивач хотів одержати від них згоди на відчуження в його користь даного підсобного приміщення. Тому між позивачем та іншими власниками даного будинку виникла домовленість про те, що власники квартир даного будинку дали згоду на передачу позивачу у власність дане підсобне приміщення. З 2009 року позивач користується даним підсобним приміщенням площею 31,82 кв.м. У даному приміщенні позивач зробив за свій рахунок ремонт і значно поліпшив технічний стан даного нежитлового приміщення тому перебуває в ньому за згодою співвласників даного будинку.
Висновком № ЕД-2-1-36/13, проведеної судовою незалежною експертизою України (Одеською філією) від. 14.02.2013 р. нежитлове приміщення (сарай) площею 31,82 кв. м. є допоміжним приміщенням та воно відповідає дійсним будівельним нормам та правилам.
Позивач вважає, що дане нежитлове приміщення належить тільки мешканцям цього будинку на праві спільної власності, а не місцевій міській раді. Однак, Одеська міськрада не визнає за ним право власності на вищевказане нежитлове приміщення, що суперечить чинному законодавству.
Позивач просить визнати за ним право власності на підсобне приміщення № 244 загальною площею 31,82 кв.м., що перебуває в будинку № 19 по вул. Базарна в м. Одесі.
Позивач та його представник - у судове засідання з'явилися, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судове засідання з'явилися, проти задоволення позову не заперечували, пояснили суду, що спору між сторонами не має.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, про час і місце була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд вважає, що в позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання прав. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
У ході судового засідання встановлено, що 2009 році до позивача звернулася відповідач ОСОБА_5, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 і запропонувала йому за його рахунок навести порядок в сараї, що знаходиться в їхньому дворі. Цим сараєм відповідачі користувались на протязі багатьох років (більше 15 років) до теперішнього часу, але матеріально їм все важче ставало утримувати його в належному стані. В даному підсобному приміщення утворився смітник побутових і промислових відходів. Це підсобне приміщення було захаращено сміттям, екскрементами (фекаліями), тому що вікна його були вибиті, бомжі й наркомани влаштовували всілякі безладдя, неодноразово викликалися співробітники міліції, це приміщення стало розплідником щурів. Тому співвласники даного будинку шукали людину, що могла би за свій рахунок навести порядок у даному підсобному приміщенні, тому що їхні кількаразові прохання в УЖКХ про ремонт підсобного приміщення залишилися без уваги міської влади. Співвласникам даного будинку позивач обіцяв за свій рахунок відремонтувати дане підсобне приміщення, зробити ремонт у ньому, відремонтувати парадну даного будинку, поставити нові двері для жителів даного будинку. Позивач хотів одержати від них згоди на відчуження в його користь даного підсобного приміщення. Тому між позивачем та іншими власниками даного будинку виникла домовленість про те, що власники квартир даного будинку дали згоду на передачу позивачу у власність дане підсобне приміщення. З 2009 року позивач користується даним підсобним приміщенням площею 31,82 кв.м. У даному приміщенні позивач зробив за свій рахунок ремонт і значно поліпшив технічний стан даного нежитлового приміщення тому перебуває в ньому за згодою співвласників даного будинку.
Висновком № ЕД-2-1-36/13, проведеної судовою незалежною експертизою України (Одеською філією) від. 14.02.2013 р. нежитлове приміщення (сарай) площею 31,82 кв. м. є допоміжним приміщенням та воно відповідає дійсним будівельним нормам та правилам.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинків одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні шахти та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
У Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1).
Згідно ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
При викладених обставинах та наведених норм матеріального права вбачається, що право на сарай у відповідачів не виникало. Будинок за зазначеною адресою є багатоквартирним та складається з декілька флігелів, але дозволу усіх співвласників зазначеного об'єкта права спільної власності для його відчуження у позивача не має, а у відповідачів права на відчуження не виникло.
Позивач не є власником квартири в будинку № 19 по вул. Базарна в місті Одеса таким чином Положення про Приватизацію на нього не розповсюджується, ст. 392 ЦК України не застосовувається.
З урахуванням вищенаведеного, підстав для виникнення права власності у позивача на спірне нежитлове допоміжне приміщення відсутні, тому позовні вимоги про визнання права власності на нежитлове допоміжне приміщення не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 386, 392 ЦК України, 10, 11, 60, 61, 201, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлове допоміжне приміщення - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня проголошення ухвали про відмову в скасуванні заочного рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.В. Науменко
21.05.2013