Ухвала від 30.05.2013 по справі 122/8430/12

№ справа:122/8430/12Головуючий суду першої інстанції:Лебедь Олег Дмитрович

№ провадження:11/190/709/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дорошенко Т. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЯзєва С.О.

СуддівДорошенко Т.І., Опанасюка О.Д.

за участю прокурора Аблякімової З.Я.

при секретарі за участю засуджених захисників потерпілої Павленко М.В. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ОСОБА_19

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11, захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_12, захисника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_13, захисників ОСОБА_7 - ОСОБА_15 та адвоката ОСОБА_14, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя від 20 лютого 2013 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Бахчисарая, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч.3 ст.28, ч.3 ст.27 - ч.4 ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року) із застосуванням ст.69 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати будь які посади в органах виконавчої влади будь якого рівня та органах місцевого самоврядування строком на 3 роки;

- за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 - ч.5 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.1 ст.209 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати будь які посади в органах виконавчої влади будь якого рівня та органах місцевого самоврядування строком на 2 роки, з конфіскацією коштів та іншого майна одержаних злочинним шляхом.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати будь які посади в органах виконавчої влади будь якого рівня та органах місцевого самоврядування строком на 3 роки, з конфіскацією коштів та іншого майна одержаних злочинним шляхом.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Бахчисарая, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч.3 ст.28, ч.5 ст.27 - ч.4 ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року) із застосуванням ст.69 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати будь які посади пов'язані з державною службою строком на 3 роки;

- за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 - ч.5 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року) із застосуванням ст.69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати будь які посади пов'язані з державною службою строком на 3 роки.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Фергана Узбекистану, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч.3 ст.28, ч.5 ст.27 - ч.4 ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року) із застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати будь які посади пов'язані з державною службою строком на 3 роки;

- за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 - ч.5 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року) із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_9 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати будь які посади пов'язані з державною службою строком на 3 роки.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець м. Ташкент Узбекистану, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч.4 ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року) із застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі без з конфіскації майна, з позбавленням права обіймати будь які посади державною службою строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України від відбування призначеного основного покарання ОСОБА_10 звільнений з випробуванням на 2 роки з покладенням обов'язку відповідно до ст.76 КК України періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в дольовому порядку на користь держави по 294 грн. з кожного.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, ОСОБА_7 будучи депутатам Бахчисарайської районної ради, з корисливих мотивів, з метою швидкого збагачення шляхом незаконного отримання грошових коштів від суб'єктів господарювання за надання в оренду водних об'єктів та земельних ділянок, використовуючи авторитет депутата в регіоні, свої зв'язки та знайомства, усвідомлюючи, що самому вчиняти даного роду злочини буде неможливо, вирішив організувати стійку та згуртовану групу осіб, схильних до скоєння тяжких злочинів які поділяють його злочинні погляди. З метою організації злочинної групи та створення необхідних умов для її функціонування і реалізації плану на збагачення шляхом незаконного отримання грошових коштів від суб'єктів господарювання, ОСОБА_7 втягнув у злочинну групу ОСОБА_9 та ОСОБА_8

Створена група була стійкою та стабільною, оскільки її члени організувалися для вчинення низки злочинів, об'єднаних єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи спрямованих на досягнення цього плану відомого всім учасникам групи. Крім того, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, не маючи постійного джерела доходу, поділяли злочинні погляди ОСОБА_7 про швидке та незаконне збагачення за рахунок спільного вчинення корисливого злочину у вигляді незаконного отримання грошових коштів від суб'єктів господарювання.

Внутрішня стійкість групи виражалася у стабільному складі її членів, наявністю представницьких повноважень та зв'язків у ОСОБА_7, як депутата Бахчисарайської районної ради, в ОСОБА_9 та ОСОБА_8, як місцевих жителів, авторитету серед місцевого населення та депутатського корпусу сільської ради, життєвого досвіду. Ділові зв'язки дозволили психологічно згуртувати членів групи під керівництвом ОСОБА_7, якому ОСОБА_9 та ОСОБА_8 довіряли й виконували його вказівки.

Зовнішня стійкість групи виражалася у здатності її членів конспірувати свою діяльність, протидіяти факторам ззовні, здатним викрити їхню злочинну діяльність. Так, під час телефонних розмов між собою члени організованої групи уникали прямої згадки про незаконне отримання грошових коштів та використовували відомі їм умовні фрази і позначення. Безпосереднє незаконне отримання грошових коштів, як найбільш небезпечна частина реалізації злочинного плану, була взята на себе організатором групи ОСОБА_7, а також покладена на її члена ОСОБА_8

З метою забезпечення незаконного отримання грошових коштів і зменшення ризику бути затриманими при їх отриманні, члени організованої групи розробили схему згідно з якою, вимагали від суб'єктів господарювання покласти частину необхідної суми хабара в індивідуальний банківський сейф, ключ від якого необхідно було передати одному з членів групи.

Зазначений порядок організації злочинної діяльності, згуртованість групи та її стійкість, а також безпосереднє керівне становище ОСОБА_7, дозволяло впливати на членів групи, на розподіл незаконно отриманих грошових коштів між членами групи, дозволяло всім членами організованої злочинної групи конспірувати систему зв'язку між собою, ретельно планувати вчинення злочинів, розподіляти ролі (функції) кожному учаснику групи, вивчати обстановку, в якій потрібно було діяти, що в сукупності характеризує стійкий характер організованої ОСОБА_7 злочинної групи, а також змову на постійну злочинну діяльність.

Всі злочини ретельно планувалися та здійснювалися за розробленим ОСОБА_7 планом, який був відомий і схвалювався всіма співучасниками, при цьому функції кожного з учасників злочинної групи заздалегідь розподілялися і були спрямовані на досягнення спільної мети, а саме на отримання незаконних винагород.

ОСОБА_7 самостійно керував організованою групою, даючи вказівки про вчинення конкретних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_8, забезпечував фінансування групи шляхом розподілу між членами групи грошових коштів, отриманих в результаті скоєння злочинів.

Учасник організованої злочинної групи ОСОБА_9, відповідно до покладених на нього ОСОБА_7 обов'язків, здійснював функції з пошуку суб'єктів господарювання, зацікавлених в отриманні в оренду водних об'єктів та земельних ділянок на території Голубинської сільської ради Бахчисарайського району та розпорядженні необхідними коштами, а також з метою прискорення розгляду питань, пов'язаних з орендою водних об'єктів, здійснював з використанням власного автотранспорту перевезення необхідних документів та осіб, що проводили огляд переданого в оренду об'єкта з метою подальшого отримання необхідних чинним законодавством висновків.

Учасник організованої злочинної групи ОСОБА_8, відповідно до покладених на нього ОСОБА_7 обов'язків, здійснював функції з пошуку суб'єктів господарювання, зацікавлених в отриманні в оренду водних об'єктів та земельних ділянок на території Голубинської сільської ради Бахчисарайського району та розпорядження необхідними коштами, а також спільно із ОСОБА_7 брав участь у проведенні переговорів із зазначеними особами та безпосередньому незаконному отриманні від них грошових коштів.

Організована група діяла на території АР Крим з березня по червень 2012 року, поки її діяльність не була припинена працівниками УБОЗ ГУ МВС України в АР Крим.

У березні 2012 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою швидкого збагачення шляхом незаконного отримання грошових коштів у вигляді хабара від ОСОБА_19 за укладення договору оренди гідротехнічних споруд на водному об'єкті місцевого значення АДРЕСА_1, вступили у злочинну змову з Голубинським сільським головою Бахчисарайського району ОСОБА_10, представником органу місцевого самоврядування, обраним та перебуваючим на посаді, пов'язаній з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, яка відповідно до ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесена до 4 категорії посад в органах місцевого самоврядування, тобто був посадовою особою, яка займає відповідальне становище.

Так, 21.03.2012 року, приблизно о 15-00 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зустрілися з ОСОБА_19 на вул. Фрунзе у м. Бахчисараї, у ході розмови з останньою ОСОБА_7, реалізуючи єдиний злочинний намір з ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також за попередньою змовою з ОСОБА_10, спрямований на одержання хабара від ОСОБА_19, повідомив, що вона зможе отримати в оренду водний об'єкт місцевого значення НОМЕР_1 за вищевказаною адресою тільки після укладення з Голубинською сільською радою договору оренди гідротехнічних споруд, розташованих на вказаному водному об'єкті, і при цьому висунув вимогу про передачу йому коштів у сумі 40 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 320 880 гривень. З метою створення умов, за яких ОСОБА_19 змушена буде дати хабар, ОСОБА_7 повідомив, що в разі відмови передачі зазначеної суми, вона не зможе самостійно укласти договір оренди вищевказаних гідротехнічних споруд, посилаючись на свої зв'язки з Голубинським сільським головою ОСОБА_10

Надалі, 24.03.2012 року, приблизно о 15-00 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зустрілися з ОСОБА_19 у готелі «Україна», розташованому за адресою: м. Сімферополь, вул. А. Невського, 1, та в ході розмови з останньою ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати єдиний злочинний намір з ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також за попередньою змовою з ОСОБА_10, шляхом вимагання зажадав від ОСОБА_19 за укладення договору оренди гідротехнічних споруд, розташованих на вищевказаному водному об'єкті, передати їм в якості хабара 50000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 401350 грн. При цьому, з метою забезпечення виплати названої ОСОБА_7 суми хабара, необхідно покласти її частину в розмірі 10000 доларів США в індивідуальний банківський сейф, ключ від якого необхідно передати одному з членів групи.

У подальшому, в період часу з 24.03 по 12.04.2012 року ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати єдиний злочинний намір, вимагав у ОСОБА_19 грошові кошти в якості хабара в сумі 50000 доларів США за укладення договору оренди гідротехнічних споруд, розташованих на вищевказаному водному об'єкті, при цьому, то знижуючи до 2000 доларів США суму, яку необхідно покласти в індивідуальний банківський сейф, то вимагаючи передачі йому частини необхідної суми хабара в розмірі 5000 доларів США готівкою.

12.04.2012 року ОСОБА_19, не бажаючи допустити порушення своїх законних прав та інтересів, погодилася з вимогами ОСОБА_7, який діяв з єдиним злочинним наміром з ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також діяв за попередньою змовою з ОСОБА_10, про передачу йому в якості хабара 50 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 399250 грн., частина з яких у розмірі 10000 доларів США в якості гарантії необхідно було покласти в індивідуальний банківський сейф.

19.04.2012 року, приблизно о 15-30 год. ОСОБА_19, виконуючи незаконні вимоги, поклала 10 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 79850 грн., в індивідуальний банківський сейф відділення №39 ВАТ «Ощадбанк», розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Кірова, 41, та ключ від якого передала ОСОБА_8

В період часу з 19.04 по 21.06.2012 року, отримавши від ОСОБА_19 ключ від вказаного індивідуального банківського сейфа, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, продовжуючи реалізовувати єдиний злочинний намір, забезпечили укладення між Голубинською сільською радою та ТОВ «ДОНКРИМІНВЕСТ», директором якого була ОСОБА_19, договору оренди гідротехнічних споруд, розташованих на вищевказаному водному об'єкті місцевого значення НОМЕР_1, шляхом отримання попередніх погоджень в контролюючих органах, якими займалися ОСОБА_7, ОСОБА_8; проведення оцінки об'єкта, чим займалися ОСОБА_7, ОСОБА_9, шляхом доставки на власному автотранспорті ОСОБА_9 спеціаліста з оцінки об'єкту безпосередньо на місце для огляду об'єкту та складання необхідних документів з його оцінки; крім того ОСОБА_8 та ОСОБА_9 забезпечили доставку на власному автотранспорті ОСОБА_9 депутата ОСОБА_20 на позачергову сесію; а ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 їздили до Залізничної сільської ради з метою завірення копій документів ПП «Терра», як другого учасника конкурсу; а ОСОБА_10 згідно відведеної йому ролі зробив створення та затвердження складу конкурсної комісії, проведення конкурсу за участю ТОВ «ДОНКРИМІНВЕСТ» та забезпечення перемоги даного підприємства на цьому конкурсі, а також забезпечення прийняття рішення Голубинською сільською радою про затвердження результатів проведення зазначеного конкурсу.

22.06.2012 року, приблизно о 12-00 год., ОСОБА_7, перебуваючи з ОСОБА_8 в автомобілі Samsung sm7 р/н НОМЕР_2 біля приміщення відділення «Ощадбанку» за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова, 41, продовжуючи реалізовувати єдиний злочинний намір з ОСОБА_9, а також за попередньою змовою з ОСОБА_10, отримали від ОСОБА_19 в якості хабара грошові кошти в сумі 50000 доларів США, що становить згідно офіційного курсу НБУ 399625 грн., за укладення договору оренди гідротехнічних споруд поверхневого водного об'єкта НОМЕР_1 між Голубинською сільською радою та ТОВ «ДОНКРИМІНВЕСТ».

У подальшому, в період з 22.06 по 26.06.2012 року незаконно отримані в якості хабара грошові кошти в сумі 50000 доларів США були розподілені ОСОБА_7 між ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8

Заволодівши вищевказаними грошовими коштами, 24.06.2012 року, приблизно о 15-00 год., ОСОБА_7, перебуваючи на вул. Київська у м. Сімферополі, в районі магазину «Вольтмар», придбав у ОСОБА_21 автотранспортний засіб - автомобіль «ВАЗ 21214-111-30», державний номер НОМЕР_3, зеленого кольору, 2011 року випуску за 9300 доларів США, таким чином здійснивши операцію з грошовими коштами, отриманими внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, тим самим скоївши легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Крім того, ОСОБА_7, будучи депутатом Бахчисарайської районної ради, реалізуючи єдиний злочинний намір з ОСОБА_9 та ОСОБА_8, діючи в складі організованої злочинної групи, бажаючи заволодіти грошовими коштами ОСОБА_19, шляхом обману, схилили останню до передачі грошових коштів у вигляді хабара службовим особам, які займають відповідальне становище при наступних обставинах.

21.03.2012 року, приблизно о 15-00 год., ОСОБА_7 та ОСОБА_8, реалізуючи єдиний злочинний намір з ОСОБА_9, зустрівся з ОСОБА_19 на вул. Фрунзе у м. Бахчисараї. В ході зазначеної зустрічі ОСОБА_7, достовірно знаючи, що прийняття рішень про передачу в оренду водних об'єктів місцевого значення та передачу у користування земель водного господарства та для сільськогосподарського призначення входить до компетенції Ради міністрів АР Крим та райдержадміністрації, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману повідомив останню, що він у разі передачі грошових коштів в сумі 110000 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 878350 грн.) вирішить питання з посадовими особами Ради міністрів АР Крим, Бахчисарайської районної ради і Бахчисарайської РДА про укладення з останньою договорів оренди водного об'єкта місцевого значення НОМЕР_1, розташованого біля АДРЕСА_1, та відповідної земельної ділянки в районі вказаного озера.

Надалі, 24.03.2012 року, приблизно о 15-00 год., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зустрілися з ОСОБА_19 у готелі «Україна», що розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. А. Невського, 1, в ході розмови з якою ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати єдиний злочинний намір з ОСОБА_8 та ОСОБА_9, повідомив ОСОБА_19, що передача грошових коштів за вирішення питання про укладення договорів оренди водного об'єкта місцевого значення НОМЕР_1 та відповідної земельної ділянки в районі вказаного озера, становитиме вже 80000 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 638800 грн.). При цьому, для створення у ОСОБА_19 помилкового переконання про те, що він в змозі позитивно вирішити зазначені питання, ОСОБА_7 використовував авторитет наданої йому влади, вказавши, що він, будучи депутатом Бахчисарайської районної ради, має як службові, так і особисті взаємини зі службовими особами Бахчисарайської районної ради, Ради міністрів АР Крим та Бахчисарайської райдержадміністрації, які займають відповідальне становище.

У період з 24.03 по 07.05.2012 року послідовно і планомірно реалізуючи єдиний злочинний намір з ОСОБА_9, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19, ОСОБА_7 за допомогою ОСОБА_8, шляхом обману переконав ОСОБА_19 у тому, що укладення вищевказаних договорів оренди стане можливим тільки після передачі хабара у вищевказаному розмірі службовим особам Бахчисарайської районної ради, Ради міністрів АР Крим та Бахчисарайської райдержадміністрації.

ОСОБА_19, будучи введеною в оману і отримавши помилкове переконання про те, що іншими способами вирішити питання про укладання договорів оренди водного об'єкта місцевого значення НОМЕР_1 та відповідної земельної ділянки буде неможливо, 07.05.2012 року дала добровільну згоду на передачу службовим особам Бахчисарайської районної ради, Ради міністрів АР Крим та Бахчисарайської райдержадміністрації грошових коштів в якості хабара, передавши копії статутних документів на ТОВ «ДОНКРИМІНВЕСТ», директором якого вона була, а також печаток даного підприємства для підготовки та оформлення необхідних документів для укладання вищевказаних договорів оренди.

У період з 07.05 по 27.06.2012 року ОСОБА_7, діючи в складі організованої злочинної групи, з метою завершення єдиного злочинного умислу з ОСОБА_8 та ОСОБА_9, продовжував вимагати від ОСОБА_19 якнайшвидшій передачі вищевказаної суми грошових коштів для подальшої передачі їх в якості хабарів службовим особам Бахчисарайської районної ради, Ради міністрів АР Крим та Бахчисарайської райдержадміністрації.

Таким чином, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виконали всі необхідні дії, спрямовані на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19, шляхом обману схилили її до передачі грошових коштів у вигляді хабара службовим особам, які займають відповідальне становище, в сумі 80000 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 27.06.2012 становить 639400 грн.), але злочини не були закінчені з причин незалежних від їх волі, оскільки 27.06.2012 року вказані особи були затримані співробітниками правоохоронних органів.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_14 просить вирок щодо ОСОБА_7 скасувати, постановити новий вирок, яким виправдати засудженого за ч.3 ст.28, ч.3 ст.27 - ч.4 ст.368, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 - ч.5 ст.369, ч.1 ст.209 КК України, його дії кваліфікувати за ч.3 ст.190 КК України та призначити йому покарання за цією статтею із застосуванням ст.75 КК України з випробуванням.

Свої доводи апелянт мотивує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю досудового та судового слідства, неправильним застосуванням судом першої інстанції кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання особі засудженого.

На думку апелянта, кваліфікація дій засуджених, як вчинених організованою злочинною групою не відповідає вимогам ст.28 КК України, оскільки не було встановлено та підтверджено притаманних їй ознак.

Відсутній спеціальний суб'єкт злочину, передбаченого ст.368 КК України, компетенції одноособово вирішувати питання про проведення та визначення результатів конкурсу щодо оренди майна та водного об'єкту ніхто із засуджених не мав. Зазначені питання віднесені до компетенції колегіального органу - комісії сільської ради.

15000 доларів США були передані ОСОБА_7 ОСОБА_10 у рахунок повернення боргу та не були пов'язані з виконанням обов'язків ОСОБА_10, як сільського голови. Докази на підтвердження того, що ці гроші були предметом хабара у матеріалах справи відсутні.

Як вказує апелянт, суд необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження того, що потерпіла ОСОБА_19 та свідок ОСОБА_23 неодноразово були учасниками справ щодо дачі хабара. ОРС відносно ОСОБА_7 була заведена задовго до того, як він познайомився з ОСОБА_19 та почав обговорювати з нею будь-які питання. ОСОБА_19 та ОСОБА_23 діяли за погодженням з правоохоронними органами та умисно провокували та підбурювали ОСОБА_7 до вчинення злочинів, передбачених ст.368, ст.369, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190 КК України. Для цього потерпіла відмовлялася укладати офіційні договори та отримувати розписку про передання нею значної грошової суми.

На думку апелянта, ОСОБА_7 не вчиняв жодних дій, які становлять об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст.209 КК України. Використання грошей, отриманих внаслідок вчинення злочину, не створює склад зазначеного злочину.

ОСОБА_7 визнав, що зловживаючи довірою потерпілої, отримав від неї грошові кошти у сумі 50000 доларів США за обіцянку надати допомогу в укладенні договорів оренди та веденні підприємницької діяльності, частину отриманих коштів використав на власні цілі, у майбутньому мав намір їх відшкодувати. Такі дії засудженого можуть кваліфікуватися лише за ч.3 ст.190 КК України.

Крім того, при призначенні покарання суд хоча і вказав, проте у повній мірі не врахував відсутність обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 Дані про особу засудженого, який визнав свою вину за ч.3 ст.190 КК України, раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні непрацездатних мати, дружину та неповнолітню дитину, відшкодував заподіяні злочином збитки.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_15 посилаючись на аналогічні доводи просить вирок щодо її підзахисного за ст.ст. 209, 368, 369 КК України скасувати, кримінальну справу за цим обвинуваченням закрити у зв'язку з відсутністю складів зазначених злочинів, дії засудженого за ч.4 ст.190 КК України перекваліфікувати на ч.3 ст.190 КК України та призначити йому покарання за цією статтею із застосуванням ст.75 КК України з випробуванням.

В апеляції засуджений ОСОБА_7 виклав доводи аналогічні доводам своїх захисників та просив скасувати вирок суду в частині визнання його винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 209, 368, 369 КК України, кримінальну справу за цим обвинуваченням закрити у зв'язку з відсутністю складу злочинів. Змінити вирок за ч.4 ст.190 КК України, перекваліфікувавши його дії на ч.3 ст.190 КК України та, з урахуванням пом'якшуючих обставин, визнання вини, сімейного положення і позитивних характеристик, призначити йому більш м'яке покарання.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_11 просить кримінальну справу повернути для додаткового розслідування, а у разі розгляду справи по суті постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 за ч.3 ст.28, ч.5 ст.27 - ч.4 ст.368, ч.4 ст.27 - ч.5 ст.369 КК України виправдати. Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 - ч.4 ст.190 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.ст. 69,75 КК України.

Свої доводи апелянт мотивує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання особі засудженого.

На думку апелянта, обвинувачення, що було визнане судом доведеним, не відповідає вимогам ст.ст. 131, 132 КПК України 1960 року, оскільки не містить відомостей про час, місце та дії кожного із засуджених, форму їх вини та мотиви вчинення злочину. Дії засуджених в один той же період часу та за однаковими обставинами одночасно кваліфіковані за різними злочинами. Постановивши вирок за неконкретним обвинуваченням суд порушив вимоги ст. 334 КПК України 1960 року. У мотивувальній частині вироку суд навів дії лише одного із засуджених - ОСОБА_7, а дії інших засуджених не зазначив, у зв'язку з чим є неможливим аналіз доведеності їх винності у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Як вказує апелянт, висновки суду про вчинення злочинів у складі організованої групи зроблені на припущеннях. Протягом усього досудового та судового слідства ОСОБА_8 давав показання, які відповідають фактичним обставинам справи, про те, що мотивом його присутності при розмовах між ОСОБА_7 та ОСОБА_19 було заволодіння грошовими коштами у розмірі 4000 доларів США. Будь-яких інших дій ОСОБА_8, які б полягали у змові з іншими засудженими встановлено не було. Покладені в основу вироку докази жодним чином не свідчать про наявність стійкого злочинного угрупування під керівництвом ОСОБА_7, довіру інших засуджених до нього, доведення ним злочинного плану до кожного учасника угрупування, розподіл ролей та функцій, а також про внутрішню та зовнішню стійкість угрупування.

Отриманими від ОСОБА_19 грошовими коштами, ОСОБА_7 самостійно розпорядився, передавши їх у тому числі й ОСОБА_8, який маючи фінансові вимоги до ОСОБА_7, пособничав йому у створенні в потерпілої помилкової уяви задля досягнення останнім мети - заволодіння шляхом обману грошовим коштами ОСОБА_19 в особливо великому розмірі, що підлягає кваліфікації за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190 КК України. Жодних даних про вчинення засудженими інших злочинів протягом досудового та судового слідства здобуто не було.

Як вказує захисник, суд неправильно кваліфікував дії засуджених. ОСОБА_7 не був посадовою особою, в компетенції якої знаходилося вирішення питання в інтересах особи, що дає хабара. Оскільки такі повноваження були у ОСОБА_10, саме він і міг бути організатором злочинів, але даних про це матеріали справи не містять.

Крім того, суд безпідставно не визнав в якості обставин, які пом'якшують покарання, повне визнання ОСОБА_8 вини, активне сприяння розкриттю злочину та його щире каяття у вчиненому. Із урахуванням цих обставин та незначної ролі ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, на переконання апелянта є можливим застосування до засудженого правил ст.ст. 69,75 КК України.

В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_8 висловлюючи аналогічні доводи, просить повернути кримінальну справу для додаткового розслідування, а у разі розгляду її по суті за ч.3 ст.28, ч.5 ст.27 - ч.4 ст.368, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 - ч.5 ст.369 КК України справу закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу цих злочинів. В частині засудження за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190 КК України перекваліфікувати його дії на ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 - ч.4 ст.190 КК України, виключивши таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину у складі організованої групи, призначене за цією статтею покарання пом'якшити із застосуванням ст.ст. 69,75 КК України.

Як вказує апелянт, його дії одночасно кваліфіковані за трьома складами злочинів, які суперечать один одному. Обвинувачення щодо нього має неконкретний характер, зокрема відсутні такі обов'язкові ознаки об'єктивної сторони інкримінованих йому злочинів як місце, час, його роль, форма вини та спосіб вчинення злочинів, а також мотиви його вчинення.

Він незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у складі організованої групи, оскільки був обізнаний про дії лише ОСОБА_7, а про дії інших засуджених йому нічого не було відомо. Дійсно він приймав участь при розмовах ОСОБА_7 з потерпілою, але з однією метою посприяти скорішому поверненню ОСОБА_7 суми боргу у розмірі 4000 доларів США. В інші плани ОСОБА_7 він присвячений не був.

Крім того, при призначенні покарання суд не врахував повне визнання ним вини, активне сприяння розкриттю злочинів, щире каяття у скоєному, ступінь його вини та обставини вчиненого злочину, а також позитивні характеристики та наявність на утриманні неповнолітньої дитини, у зв'язку з чим призначив йому покарання, яке не відповідає його особі.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_12 просить вирок щодо свого підзахисного змінити, за ч.3 ст.28, ч.5 ст.27 - ч.4 ст.368, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 - ч.5 ст.369 КК України ОСОБА_9 виправдати, а за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190 КК України покарання пом'якшити, застосувавши положення ст.75 КК України.

Свої доводи апелянт мотивує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням судом першої інстанції кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання особі засудженого.

Як вказує апелянт, до початку вчинення злочинів між засудженими попередньої домовленості не було. ОСОБА_9 у злочинні наміри ОСОБА_7 по заволодінню майном ОСОБА_19 присвячений не був, про його неодноразові зустрічі з потерпілою та їх домовленість між собою нічого не знав, що виключає наявність організованої групи.

Суд не встановив кого із суб'єктів господарювання підшукав ОСОБА_9 відповідно до покладених на нього обов'язків як учасника організованої групи. Потерпіла жодного разу не бачила ОСОБА_9 та з ним не спілкувалася. Відповідно до вироку суду організована група була створена у березні 2012 року, проте телефоні переговори підтверджують, що ОСОБА_9 дізнався про те, що ОСОБА_7 займається документами на оренду озера лише у травні 2012 року, коли ОСОБА_7 запропонував йому займатися будівельними роботами. Всі його послідуючі дії, зокрема поїздка зі свідком ОСОБА_25, перевозка депутата ОСОБА_20, передача свідку ОСОБА_27 документів носили на його погляд цілком законний характер та не були злочином. Свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_20 підтвердили, що жодних розмов з ОСОБА_9 стосовно об'єкту оцінки чи голосування на сесії за передачу майна в оренду вони не вели.

Допитані в якості свідків депутати Голубинської сільської ради пояснили суду, що рішення про передачу озера в оренду ними було прийнято колективно, ніхто із засуджених не просив їх голосувати за підприємство «ДОНКРИМІНВЕСТ».

Крім того, при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_9, та стан його здоров'я.

В апеляції засуджений ОСОБА_9 просить застосувати до нього більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Апелянт посилається на обставини вчиненого ним злочину, вказує, що виконував прохання ОСОБА_7, оскільки знаходився з ним у товариських стосунках і не здогадувався, що приймає участь у протизаконних діях. При призначенні покарання просить належним чином врахувати стан його здоров'я, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, тяжкий діагноз молодшої дочки, наявність сестри інваліда 3-ї групи та непрацездатної матері дружини.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_13 просить вирок в частині засудження ОСОБА_10 скасувати, засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину виправдати.

Свої доводи апелянт мотивує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням судом першої інстанції кримінального закону.

На думку апелянта, винність ОСОБА_10 у вчиненні злочину, за який він засуджений, недоведена. Докази того, що засуджений отримав хабар особисто або через посередника та скористався своїм положенням для того щоб рішення сесії було прийнято, в матеріалах справи відсутні. Вилучені у ОСОБА_10 грошові кошти є предметом договору позики, який був укладений ним із ОСОБА_7, що підтверджено відповідною розпискою. Цей договір недійсним або нікчемним визнаний не був.

У діях ОСОБА_10 відсутні такі обов'язкові ознаки суб'єктивної сторони інкримінованого йому злочину як умисел та корисний мотив. Засуджений діяв в рамках діючого законодавства України та нікого зі своїх підлеглих не примушував до голосування. Жодний з депутатів не заявляв про надання на нього тиску з приводу прийняття рішення про передачу об'єкта в оренду. Протест на прийняте Голубинською сільською радою рішення прокурор не заявляв. Показання допитаних свідків ОСОБА_28, ОСОБА_22, ОСОБА_29, ОСОБА_20, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_27, ОСОБА_36, ОСОБА_37 свідчать про відсутність особистого інтересу у ОСОБА_10 до питання щодо оренди об'єкту. Показання зазначених свідків, а також потерпілої та самих засуджених свідчать про відсутність між засудженими зговору на вчинення злочину. Про те, що ОСОБА_10 діяв в рамках закону свідчать і телефонні переговори, прослухані судом.

На думку захисника, якщо розглядати дії ОСОБА_10 з точки зору неправильно понятих інтересів служби формально в діях засудженого вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, а дії спрямовані на скликання позачергової сесії ради формально мають ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи правильності кваліфікації дії та доведеності вини засуджених, просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засуджених зважаючи на його м'якість, постановити по справі новий вирок, яким за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_7 покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а ОСОБА_10 - за ч.4 ст.368 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Свої доводи прокурор мотивує тим, що при призначенні покарання засудженим судом були необґрунтовано застосовані положення ст.ст. 69,75 КК України.

Як вказує прокурор, суд в повній мірі не врахував категорію вчинених злочинів які в силу ст.12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, суспільну небезпеку одного з вчинених злочинів, який має ознаки корупційного. Висновок суду щодо можливості звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням належним чином не обґрунтований. При призначенні засудженим покарання із застосуванням ст.69 КК України суд послався лише на дані щодо особи засуджених, разом з тим позитивні характеристики та відсутність попередніх судимостей не знижують тяжкості вчиненого засудженими злочину, який посягає на авторитет органів державної влади.

Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтримали доводи своїх апеляцій та апеляцій захисників, заперечували проти задоволення апеляції прокурора та останньому слові просили подані ними та захисниками апеляції задовольнити, а апеляцію прокурора залишити без задоволення; захисників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_38, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які підтримали доводи поданих ними апеляцій та апеляцій своїх підзахисних, заперечували проти задоволення апеляції прокурора; прокурора, який підтримав доводи своєї апеляції, а апеляції засуджених та їх захисників просив залишити без задоволення; потерпілу, яка не погодилася з апеляцією прокурора та просила знизити призначене засудженим покарання; вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляції засуджених та їх захисників підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове та судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України 1960 року.

Винність ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року), а також ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у вчинення ними підбурювання до дачі хабара та шахрайства, знайшла своє підтвердження у ході судового розгляду та підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.

Погоджуючись з висновками суду про доведеність винності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у вчиненні ними злочинів, колегія суддів виходить з наступного.

Так, засуджений ОСОБА_7 у судовому засіданні визнав, що він отримав від потерпілої грошові кошти у розмірі 50000 доларів США в якості інвестиції на ремонт та реконструкцію дамби та частину з них використав не за призначенням. З цих грошей він передав ОСОБА_9 7500 доларів, з яких 5000 доларів на спорудження дороги до дамби, а 2500 доларів у рахунок повернення боргу. ОСОБА_8 передав 4000 доларів та ОСОБА_10 - 15000 доларів, в якості повернення боргу. 9500 доларів США передав в рахунок придбання автомобіля «Нива». Підтвердив той факт, що ОСОБА_9 підвозив депутата на сесію на час конкурсу, крім того вони з ОСОБА_9 возили до озера спеціаліста з оцінки. Також показав, що говорив ОСОБА_10 про бізнеспроект стосовно озера та останній зацікавився ним.

Вину в отриманні хабара заперечував. Визнав, що говорив потерпілій про необхідність передати ОСОБА_10 50000 доларів США в якості хабара, але при цьому він вводив потерпілу в оману, бо насправді нікому передавати хабар він не збирався. Посилаючись на впливових посадових осіб Ради міністрів АР Крим, Бахчисарайської районної ради та Бахчисарайської РДА, він намагався викликати у потерпілої бажання передати йому певну грошову суму, хоча насправді нікому з посадових осіб гроші передавати він не збирався. Він пропонував ОСОБА_19 оформити їх відносини у вигляді договору про співпрацю, а також пропонував їй війти співзасновником у його фірму.

Інкримінованої йому організованої групи він не організовував. Декілька разів просив ОСОБА_9 підвезти депутатів на сесію та оцінщика до об'єкту оцінки. ОСОБА_8 був присутній з ним на зустрічі з ОСОБА_19 у зв'язку з тим, що він потребував його підтримки, оскільки той більше знав про юридичні тонкощі оформлення документів.

Засуджений ОСОБА_8 у судовому засіданні свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав, пояснив суду, що в ніякому організованому угрупованні він не перебував. Дійсно він був присутнім при переговорах ОСОБА_7 з потерпілою, оскільки той мав перед ним заборгованість та він був зацікавлений в її поверненні. Сам він нічого не вирішував, участі в оформленні документів не приймав. Щодо законності дій ОСОБА_7 у нього були певні сумніви, оскільки офіційно жодних документів ОСОБА_7 не оформлював. Про роль ОСОБА_9 йому відомо тільки те, що той один раз їздив за депутатом для участі в сесії.

На зустрічах з ОСОБА_19 ОСОБА_7 розмовляв про грошові кошти у розмірі 150000 доларів США. Потерпіла просила знизити цю суму. Розмова також йшла з приводу завдатку. ОСОБА_19 наполягала на зустрічі з ОСОБА_10. Після того, як відбулася сесія сільської ради, отримані документи ОСОБА_7 передав ОСОБА_19. Вона погодилася з тим, що робота виконана та передала ОСОБА_7 50000 доларів США. З цих грошей ОСОБА_7 передав йому 4000 доларів США в рахунок повернення боргу.

Засуджений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, показав, що гроші від ОСОБА_7 він отримав в якості повернення боргу. Дійсно за проханням ОСОБА_7 підвозив депутата ОСОБА_10 на сесію та оцінщика ОСОБА_31 до озера. Цікавився проведенням конкурсу, тому що бажав отримати підряд на ремонт дамби. Особисто він нікого не обманював, хабара не вимагав та його не отримував, в організованому угрупованні не перебував.

Засуджений ОСОБА_10 у судовому засіданні також свою вину за пред'явленим обвинуваченням не визнав та показав, що хабар він не отримував та не вимагав. Із ОСОБА_7 перебував у дружніх стосунках, раніше давав йому у борг гроші у розмірі 15000 доларів США, що підтверджується розпискою. Вилучені за місцем проживання його батьків 15000 доларів США він отримав від ОСОБА_7 в якості повернення цього боргу. Приблизно у березні 2012 року йому подзвонив ОСОБА_7 та повідомив, що знайшов людину, яка бажає інвестувати гроші в озеро біля АДРЕСА_1. Вони разом із ОСОБА_7 зустрілися з ОСОБА_19, яка пояснила, що має кошти на ремонт та реконструкцію дороги до озера та гідротехнічних споруд, також вона попросила гарантій того, що саме вони виграють конкурс. Він пояснив їй, що жодних гарантів дати не може оскільки це колегіальне рішення та в кого буде найкраща пропозиція та бізнеспроект, той і виграє конкурс. З ініціативи депутатів була створена конкурсна комісія, яку він очолив. У конкурсі приймали участь два підприємства. Депутати, у тому числі й він, проголосували, все було запротокольовано. За яке з підприємств голосувати, він нікому не говорив. Коли всі документи були готові, він зібрав депутатів на позачергову сесію.

Таким чином, засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не заперечували, що потерпіла передала ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 50000 доларів США за надання послуг по оформленню договору оренди. При цьому їх показання в тій частині, що вказана сума не є предметом хабара повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, які узгоджуються між собою та не суперечать об'єктивної істини у справі.

Так, потерпіла ОСОБА_19 показала, що приблизно у лютому 2012 року від свого знайомого ОСОБА_23 вона дізналася про те, що у АДРЕСА_1 продається озеро. ОСОБА_23 дав їй контактний телефон ОСОБА_7. У березні місяці вони зустрілися із ОСОБА_7 та той показав їй озеро, яке їй сподобалося. ОСОБА_7 їй повідомив, що є депутатом та може вирішити багато питань. З його слів уся сума проекту складала 130000 доларів США. Вони повинні були почати з оформлення гідротехнічних споруд, для чого, як повідомив їй ОСОБА_7, необхідно заплатити 50000 доларів США.

У травні 2012 року було створене ТОВ «ДОНКРИМІНВЕСТ», яке повинно було виступити інвестором при передачі озера в оренду.

Вважає, що кожен із засуджених виконував свою роль у вчиненні злочину. ОСОБА_8 був присутнім при зустрічах із ОСОБА_7. З ОСОБА_10 вона зустрічалася один раз, цікавилася проведенням конкурсу, оскільки передача озера в оренду напряму залежала від ОСОБА_10, як сільського голови. Ніяких розмов про гроші з ОСОБА_10 вона не вела, проте ОСОБА_7 неодноразово пояснював їй, що гроші після їх отримання будуть передані ОСОБА_10 на оренду озера. Про роль ОСОБА_9 нічого не знає, жодного разу з ним не зустрічалася. ОСОБА_7 давав їй зрозуміти, що без передачі грошової суми вона озеро в оренду не отримає, говорив, що він дуже впливова людина. Розмір грошової винагороди встановлював також ОСОБА_7.

Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наполегливо пропонували їй передати гроші у розмірі 110000 доларів США, надалі знизивши суму до 80000 доларів США впливовим посадовим особам Ради міністрів АР Крим, Бахчисарайської районної ради та Бахчисарайської РДА для вирішення питань по оформленню з нею договорів оренди зазначеного озера та земельної ділянки, що розташована біля нього.

Усвідомлюючи, що передача грошей за такі послуги є злочином, за який вона може понести відповідальність, у червні 2012 року вона звернулася до правоохоронних органів із заявою про вимагання у неї ОСОБА_7 хабара та підбурювання до дачі хабара голові Голубинської сільської ради ОСОБА_10 за укладення договору оренди водного об'єкту. Лише після звернення до міліції фактично співпрацювала з правоохоронними органами з приводу фіксації злочинної діяльності засуджених.

При допиті у судовому засіданні апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_19 уточнила свої показання та пояснила, що звернулася до ОСОБА_7, а не у Голубинську сільську раду, оскільки не була впевнена, що зможе таким чином отримати водний об'єкт в оренду. ОСОБА_7 їй порадили, як людину, котра допоможе їй якнайшвидше оформити всі необхідні документи. Вона нещодавно повернулася до України та не розуміла, що такі її дії будуть незаконними, вважала, що всі кошти, які вона має заплатити, підуть на інвестування об'єкту. Розмову вела переважно із ОСОБА_7, ОСОБА_8 був присутній при їх зустрічах, з ОСОБА_10 зустрічалася один раз обговорювала умови проведення конкурсу, ОСОБА_9 жодного разу не бачила.

Показання потерпілої ОСОБА_19 щодо вчинених у відношенні неї злочинів за встановлених судом обставин послідовні, у повному обсязі узгоджуються з показаннями допитаних у судовому засіданні свідків та підтверджуються дослідженими судом матеріалами справи в їх сукупності, при цьому підстави сумніватися в їх правдивості у колегії суддів відсутні.

Як показав свідок ОСОБА_27, у березні йому зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_19 бажає взяти в оренду озеро біля АДРЕСА_1 та йому потрібна допомога в оформленні документів. Декілька разів ОСОБА_7 консультувався з ним з приводу оформлення документів, при цьому він говорив, що питання щодо оренди озера узгоджено з ОСОБА_10. Зі слів ОСОБА_7 він знає, що за оформлення гідротехнічних споруд в сільській раді, ОСОБА_7 мав отримати 50000 доларів США, з яких половину він повинен віддати ОСОБА_10. Також ОСОБА_7 говорив, що бажає отримати від потерпілої за укладення договору на водну гладь - 50000 доларів США та за укладення договору оренди землі - 30000 доларів США. Він розробив договір про надання ним юридичних послуг та перелік заходів по отриманню в оренду гідротехнічних споруд, водної гладі та землі із визначенням суми своєї винагороди у розмірі 40000 грн., на що ОСОБА_7 відповів, що ніяких договорів не потрібно, розрахунки ОСОБА_19 буде проводити з ним та він сам буде розподіляти розмір винагороди. В середині травня ОСОБА_7 підтвердив свій намір отримані від ОСОБА_19 гроші поділити наступним чином: ОСОБА_10 дати 20000 доларів США, а суму, що залишиться розділити між ним, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Пізніше із ОСОБА_7 вони неодноразово обговорювали умови оформлення документів та розмір його винагороди за надання допомоги в оформленні цих документів. Участь в оформленні документів також приймав ОСОБА_9. Особисто йому ОСОБА_9 привозив рішення сільської ради та умови проведення конкурсу.

Показання потерпілої ОСОБА_19 щодо передачі нею 50000 доларів США саме в якості хабара за вчинення дій в її інтересах узгоджуються з дослідженими у суді записами її розмов, із змісту яких виходить, що із засудженими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вони обговорювали умови оформлення документів щодо передачі озера та земельної ділянки біля нього в оренду потерпілій та отримання ними за ці послуги певної грошової винагороди, а потерпіла ОСОБА_19 прийняла їх пропозицію та погодилася передати грошові кошти у розмірі 50000 доларів США за позитивні результати проведення конкурсу та оформлення на неї гідротехнічних споруд водного об'єкту. При цьому учасниками розмов також обговорювалися порядок та умови передання грошових кошт. (т.4 а.с.31-222, т.5 а.с.1-173)

Про вчинення з боку засуджених в інтересах потерпілої ОСОБА_19 певних дій свідчать показання свідка ОСОБА_31, відповідно до яких ОСОБА_7 звернувся до неї з проханням зробити оцінку озера, розташованого біля АДРЕСА_1, на що вона пояснила, що для цього необхідні лист Голубінської сільської ради та акт інвентаризації водойми. Через декілька днів ОСОБА_7 привіз акт інвентаризації, а про лист сказав, що він готовий, але не підписаний головою сільської ради у зв'язку з відсутністю голови. Оглянути об'єкт на місці та зробити необхідні фотознімки вона доручила ОСОБА_41. Оцінку вони видали лише після того як Голубинський сільській голова підписав лист.

Свідок ОСОБА_41 підтвердила, що для того щоб на місці оглянути гідротехнічні споруди та зробити фіксацію вона безпосередньо виїжджала на водний об'єкт. Спочатку вони їхали на автомобілі із ОСОБА_7, а біля АДРЕСА_1 пересіли до автомобіля, яким керував ОСОБА_9.

Допитана в якості свідка секретар Голубинської сільської ради ОСОБА_28 пояснила, що за вказівкою ОСОБА_10 поставила печатку на рішенні сесії про дачу попередньої згоди на надання в оренду гідротехнічних споруд водного об'єкта місцевого значення озера НОМЕР_1, яке принесли їй ОСОБА_30 та ОСОБА_9. Текст цього рішення не відповідав подіям та питання, зазначені в ньому, на сесіях не розглядалися. 21.06.2012 року ОСОБА_10 ініціював позачергову сесію сільської ради.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_30, ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_29, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_33, ОСОБА_35, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_36 показали, що озеро біля АДРЕСА_1 знаходилося в аварійному стані та сільська рада прийняла рішення оголосити конкурс на передачу даної гідротехнічної споруди в оренду. Була створена комісія з проведення конкурсу водних об'єктів місцевого значення, очолив яку ОСОБА_10, як голова Голубинської сільської ради. Інформацію про проведення конкурсу розмістили в засобах масової інформації. На конкурс подали документи два підприємства «Терра» та «ДОНКРІМІНВЕСТ». Повний пакет документів був у ТОВ «ДОНКРІМІНВЕСТ». 21.06.12 року з ініціативи ОСОБА_10 відбулася позачергова сесія, на якій розглядалося питання підсумків конкурсу про здачу в оренду гідротехнічної споруди - озера, розташованого біля АДРЕСА_1. На засіданні сесії ОСОБА_10 повідомив, що переможцем конкурсу стало підприємство ТОВ «ДОНКРІМІНВЕСТ» та всі депутати проголосували «ЗА». Представників фірм конкурсантів на сесії не було.

Допитаний в якості свідка заступник директора ТОВ «Терра» ОСОБА_13 показав, що ОСОБА_7 запропонував йому прийняти участь в конкурсі на оренду озера, розташованого білі АДРЕСА_1. Він передав ОСОБА_7 статутні документи товариства. Насправді наміру брати водний об'єкт в оренду він не мав, про результати конкурсу повідомлений не був.

Як показала у судовому засіданні керівник ТОВ «Терра» ОСОБА_49 дійсно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пропонували їй ряд інвестиційних проектів, одним з яких було озеро біля АДРЕСА_1. Вона бачила озеро, проте цей проект її не зацікавив, бажання отримати озеро в оренду в неї не було. Про те, що її підприємство приймало участь у конкурсі вона дізналася від співробітників міліції. Жодних документів на конкурс не готувала. Як би її підприємство перемогло у конкурсі, вона би просила визнати його результати недійсними.

Про вчинення в інтересах ОСОБА_19 певних дій, а саме: документального оформлення Голубінською сільською радою на ТОВ «ДОНКРИМІНВЕСТ» права оренди гідротехнічних споруд водойми НОМЕР_1 свідчать і письмові докази справи, у тому числі документи, вилучені при обшуку домоволодіння свідка ОСОБА_27, засудженого ОСОБА_7 та у приміщеннях Голубинської сільської ради, серед яких акт інвентаризації водойми НОМЕР_1; звіт про вартість гідротехнічних споруд водойми НОМЕР_1, виконаний оцінювачем ОСОБА_31 від 06.06.2012 року; ксерокопія газети про оголошення конкурсу на оренду споруд; рішення 14-ї сесії 6-го скликання від 03.05.2012 року №149 про дачу попередньої згоди ТОВ «ДОНКРИМІНВЕСТ» на надання в оренду гідротехнічних споруд зазначеного водного об'єкту місцевого значення; акт прийому-передачі гідротехнічної споруди в оренду по договору №2 від 21.06.2012 року, а також список поетапного оформлення документів щодо оформлення оренди гідротехнічних споруд, водної гладі та земельної ділянки на користь ТОВ «ДОНКРИМІНВЕСТ». (т.1 а.с.65-66, т.2 а.с.155-156, т.3 а.с.296-306)

Відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 22.06.2012 року, ОСОБА_19 для перевірки її заяви про вимагання ОСОБА_7 хабара були вручені грошові кошти у загальному розмірі 50000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США кожна, в кількості 500 штук із зазначенням номерів купюр. (т.1 а.с.67-71)

27.06.2012 року вручені ОСОБА_19 відповідно до даного протоколу кошти були виявлені та вилучені в ході санкціонованого обшуку у всіх засуджених.

Зокрема, за місцем проживання ОСОБА_7 були вилучені 6600 доларів США (т.2 а.с.57-64). За місцем проживання ОСОБА_8 - 3600 доларів США. (т.2 а.с. 205-207) За місцем проживання ОСОБА_10 - 15000 доларів США, які були виявлені в одязі матері засудженого ОСОБА_51, котра пояснила, що ці кошти були взяті у ОСОБА_7 в борг (т.2 а.с.95-104). За місцем проживання ОСОБА_9 - 6900 доларів США, з яких 1000 доларів були добровільно видані засудженим, а 5900 - виявлені на подвір'ї домоволодіння у скляній банці (т.2 а.с.130-132).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_52 та ОСОБА_53, які приймали участь в якості понятих при обшуку за місцем проживання ОСОБА_9, підтвердили відповідність проведення даної слідчої дії кримінально-процесуальним нормам та показали, що ОСОБА_9 було добровільно видано 1000 доларів США, після чого в ході обшуку на земельній ділянці був виявлений пакет з банкою, в якій знаходилося 6900 доларів США. При цьому ОСОБА_9 пояснював, що це його особисті збереження, які він отримав від продажу будинку.

Про відповідність проведення обшуків нормам КПК України підтвердили у судовому засіданні і свідки ОСОБА_54 та ОСОБА_55 Деякі неточності в показаннях свідка ОСОБА_54 суд першої інстанції обґрунтував давниною подій.

Допитана в якості свідка касир Єкатерининського комерційного банку ОСОБА_56 підтвердила факт обміну ОСОБА_7 24.06.2012 року 1000 доларів США на національну валюту та пояснила, що засудженого вона впізнала за пред'явленими їй фотознімками.

Про легалізацію ОСОБА_7 доходів, отриманих ним внаслідок хабара, свідчать показання свідка ОСОБА_21, у відповідності з якими він продав належний йому автомобіль «Нива» реєстровий номер НОМЕР_3 ОСОБА_7 за 9300 доларів США. Отримавши гроші, він віддав ОСОБА_7 автомобіль, технічний паспорт та ключі. Оскільки ОСОБА_7 не мав достатньо часу для належного переоформлення транспортного засобу, вони домовилися перереєструвати автомобіль на наступний день, проте не встигли, скільки співробітники міліції вилучили у нього гроші та повернули автомобіль.

Про факт укладання угоди щодо купівлі-продажу автомобіля свідчать розписка ОСОБА_21, згідно з якою 24.06.2012 року він отримав гроші за проданий автомобіль ВАЗ 21214 реєстровий номер НОМЕР_3 та претензій з оплати не має (т.2 а.с.72), а також розписка ОСОБА_7, згідно з якою 24.06.2012 року він придбав автомобіль ВАЗ 21214 реєстровий номер НОМЕР_3 у ОСОБА_21, оплата проведена у повному розмірі, жодні претензії до друг друга відсутні. (т.2 а.с.220)

Із показань свідка оголошених у судовому засіданні в порядку ст.306 КПК України 1960 року вбачається, що вже 25.06.2012 року ОСОБА_7 розпоряджався транспортним засобом, придбав у нього автомобільну резину, диски, гайки на автомобіль «Нива» реєстровий номер НОМЕР_3.

Свідок ОСОБА_57 підтвердила факт того, що 24.06.2012 року ОСОБА_7 та ще одна людина перевіряли на справжність долари США у сумі біля 10000. Крім того, ОСОБА_7 обміняв 500 доларів США на національну валюту. Засудженого вона впізнала за пред'явленими їй фотознімками.

Згідно з протоколом виїмки від 27.06.2012 року у ОСОБА_21 були вилучені грошові кошти, які були передані йому ОСОБА_7 за придбаний в нього автомобіль. (т.2 а.с.189-190) Номера, серії та рік випуску вилучених у ОСОБА_21 грошових купюр збігаються із купюрами, які були вручені ОСОБА_19 співробітниками міліції.

Вказані докази спростовують доводи апелянтів щодо відсутності в діях засуджених ознак отримання хабара. Як свідчать матеріали справи, на протязі певного проміжку часу з боку ОСОБА_7 та ОСОБА_10, як посадових осіб органів місцевого самоврядування, на пропозицію ОСОБА_19 щодо сприяння у вирішенні питання підготовки документації про подальшу передачу в оренду водного об'єкту, за допомогою ОСОБА_58 та ОСОБА_9 було здійснено ряд заходів, направлених на позитивне вирішення цього питання, в межах їх компетенції.

Зокрема, всі засуджені приймали участь у зборі та оформленні необхідних документів для отримання в оренду озера та гідротехнічних споруд. Безпосередньо ОСОБА_7 та ОСОБА_58 надавалися роз'яснення з приводу первинних заходів по підготовці технічної документації, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 був здійснений виїзд на об'єкт майбутньої оренди для проведення його оцінки, ОСОБА_10 забезпечено проведення конкурсу, участь у ньому двох підприємств, перемогу саме ТОВ «ДОНКРИМІНВЕСТ» та скликання позачергової сесії сільської ради для вирішення питання щодо результатів конкурсу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що такі активні дії засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 були направлені виключно для досягнення єдиної мети - отримання незаконної винагороди у вигляді хабара, а дії засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у сприянні їм у цьому.

Докази, які були досліджені у судовому засіданні, давали суду достатні підстави дійти висновку про те, що займаючи відповідальне становище, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 мали умисел на одержання хабара в особливо великому розмірі та одержали його за вчинення дій в інтересах ОСОБА_19, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 сприяли їм у цьому. При цьому подальші наміри засуджених щодо розпорядження коштами на кваліфікацію їх дій не впливають.

Разом з тим, колегія судів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинили вказані злочини у складі організованої групи. До такого висновку колегія судів приходить виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, визнавши винними ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у скоєнні злочинів в складі організованої групи, суд лише перелічив її ознаки, але не навів переконливих доказів на підтвердження своїх висновків про те, що вона була створена. Зокрема, показання засуджених, потерпілої, свідків та матеріали справи не свідчать про стійке об'єднання засуджених в організовану групу, про наявність в них заздалегідь розроблених і узгоджених планів вчинення злочинів, ретельну довготривалу підготовку їх вчинення, про ієрархічність їх організації, вербування нових членів, існування певних правил поведінки її членів, чіткого розподілу між ними функцій, наявність матеріальної бази та інших, перелічених в законі ознак організованої групи.

Так, із вироку суду виходить, що на засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були покладені функції з пошуку осіб, зацікавлених в отриманні в оренду водних об'єктів та земельних ділянок на території Голубинської сільської ради Бахчисарайського району. Проте дані обставини нічим не підтвердженні, ані ОСОБА_8, ані ОСОБА_9 не мали ніякого відношення до того, що ОСОБА_19 звернулася за допомогою до ОСОБА_7, а інші особи, яких підшукували засуджені, встановлені не були. Крім того, як свідчать матеріали справи ОСОБА_9 почав сприяти ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні злочинів лише з травня 2012 року.

Отже, за встановлених судом фактичних обставин справи висновок суду про наявність в діях засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ознак організованої групи є недостатньо мотивованим і ґрунтується виключно на припущеннях. Тому, за таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне виключити в частині засудження за ч.4 ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року) у ОСОБА_7 посилання на ч.3 ст.28, ч.3 ст.27 КК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - ч.3 ст.28 КК України, з мотивувальної частини вироку у відношенні ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 таку кваліфікуючу ознаку ч.4 ст.190, ч.5 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року), як вчинення злочину організованою группою, а також в частині засудження ОСОБА_7 за ч.4 ст.190 КК України посилання на ч.3 ст.27 КК України. У зв'язку з цим дії ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 - ч.5 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року) підлягають перекваліфікації на ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року).

Крім того, в ході апеляційного розгляду, на переконання колегії судів не знайшла свого підтвердження та не ґрунтується на вимогах закону і кваліфікація дій засуджених за ознакою одержання хабара, поєднаного з вимаганням.

Так, відповідно до п.4 примітки до ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року) вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Із законодавчого визначення розуміння терміну «вимагання хабара» випливає, що цю ознаку може бути поставлено у вину лише в тому випадку, якщо винна особа з метою одержання хабара, погрожуючи вчиненням або невчиненням таких дій, які можуть завдати шкоди (що є визначальним) правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто законність прав та інтересів, які хабародавець захищає шляхом давання хабара, має бути однією з основних та обов'язкових ознак вимагання. На відміну від цього, у разі, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів тощо, тоді вимагання хабара виключається.

Як було встановлено у справі и як показала потерпіла ОСОБА_19, ініціатива оформлення договору оренди незаконним шляхом була саме від неї. При цьому вона звернулася за допомогою в оформленні договору до ОСОБА_7 усвідомлюючи, що такі її дії є незаконними і за послуги ОСОБА_7 та інших осіб за виграш тендеру на конкурсній комісії, передачу їй в оренду гідротехнічних споруд водного об'єкту, а надалі і самої водної гладі та земельної ділянки, їй необхідно буде сплачувати винагороду вказаним особам, на що вона добровільно погодилася.

Таким чином колегія судів приходить до висновку, що сама ОСОБА_19 бажала отримати на свою користь блага незаконним шляхом, в силу чого її законні інтереси не зачіплялися. За таких обставин, дії засуджених за своїми ознаками не утворюють вимагання хабара.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що кваліфікуюча ознака ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року) «вимагання хабара» підлягає виключенню з обвинувачення. Зазначене не впливає на кваліфікацію дій засуджених за ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року), оскільки хабар у ОСОБА_19 був отриманий в особливо великому розмірі.

Таким чином, колегія судів вважає, що дії засуджених необхідно кваліфікувати наступним чином:

ОСОБА_7:

- за ч.4 ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року), як одержання посадовою особою, яка займає відповідальне становище, в якому б то не було вигляді хабара в особливо великому розмірі за виконання чи невиконання в інтересах того хто дає хабар будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб;

- за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном, вчинений шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб;

- за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року), як закінчений замах на підбурювання на дачу хабара службовій особі, що займає відповідальне становище;

- за ч.1 ст.209 КК України, як вчинення правочину з коштами, одержаними внаслідок суспільно небезпечного противоправного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів;

ОСОБА_10:

ОСОБА_8:

- за ч.5 ст.27 - ч.4 ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року), як пособництво в одержанні посадовими особами, які займають відповідальне становище, в якому б то не було вигляді хабара, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі за виконання чи невиконання в інтересах того хто дає хабар будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища;

- за ч.5 ст.27, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190 КК України, як пособництво у закінченому замаху на заволодіння чужим майном, вчиненому шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб;

ОСОБА_9:

- за ч.5 ст.27 - ч.4 ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року), як пособництво в одержанні посадовою особою, яка займає відповідальне становище, в якому б то не було вигляді хабара, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі за виконання чи невиконання в інтересах того хто дає хабар будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища;

- за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року), як закінчений замах на підбурювання на дачу хабара службовій особі, що займає відповідальне становище.

Апеляційні доводи про відсутність попередньої змови на одержання хабара між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 є безпідставними. Як свідчать наведені докази, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в інтересах потерпілої з використанням наданої їм влади та службового становища діяли узгоджено, ОСОБА_7 домовлявся з потерпілою про виконання ними певних дій, за які вони мають отримати винагороду, а ОСОБА_10, ще до передачі потерпілою грошових кошт виконав всі необхідні первинні дії по підготовці документів щодо передання озера в оренду, одержані внаслідок виконання цих обумовлених дій грошові кошти отримали кожен із них. Таким чином, кваліфікація одержання хабара за ознакою попередньої змови групою осіб є правильною. При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були пособниками посадових осіб у вчиненні ними злочинів.

Доводи засудженого ОСОБА_7 з приводу непогодження з кваліфікацією інкримінованого злочину за ч.4 ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року), як отримання хабара, а вчинення ним шахрайства, при тому, що він не заперечує фактичних обставин, які відбувалися та передували отриманню ним та іншими засудженими грошових коштів від ОСОБА_19 є його особистим відношенням до вчиненого. Підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_7 на ст.190 КК України, про що порушують питання захисники ОСОБА_38 та ОСОБА_15 відсутні. Матеріалами справи достовірно встановлено, що при обговоренні з потерпілою умов отримання від неї грошових коштів та при переданні їх ОСОБА_7 та ОСОБА_58, засуджені усвідомлювали, що своїми діями вчиняють отримання саме хабара.

Апеляційні доводи про відсутність в діях засуджених складу злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року), у зв'язку з тим, що ОСОБА_10 як голова сільської ради, не був наділений повноваженнями приймати відповідні рішення, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки вони спростовані сукупністю зібраних та досліджених доказів по справі. Вчинювані в інтересах ОСОБА_19 дії ОСОБА_10 здійснював з використанням наданих йому законом повноважень, відповідно до ст.ст.12,26,42 Закону України «Про місцеве самоврядування», як сільський голова, який є головною посадовою особою територіальної громади села та очолює виконавчий комітет сільської ради. Крім того, колегія суддів враховує, що відповідальність за одержання хабара настає і тоді, коли службова особа одержала його за виконання таких дій, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Таким чином, суд правильно застосував кримінальний закон і вірно визнав ОСОБА_10 та ОСОБА_7, які діяли за попередньою змовою, суб'єктами злочину, передбаченого ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року), оскільки вони в силу свого службового становища і виконуваних обов'язків могли за хабар вжити заходів для вчинення бажаних для хабародавця дій іншими службовими особами.

Колегія суддів знаходить неспроможними і доводи апеляцій засуджених та їх захисників, в яких вони стверджують, що ОСОБА_7 усім засудженим повернув борг одержаними від ОСОБА_19 грошима. У ході судового розгляду сторона захисту приводила аналогічні доводи та суд першої інстанції дав їм відповідну оцінку.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ці доводи спростовуються оперативно-технічними відео та аудіо записами телефонних розмов, та розмов між засудженими та потерпілою, із яких жодного разу не випливають будь які боргові зобов'язання між ними. Крім того судом фактично встановлено, що гроші отриманні в якості хабара від потерпілої були розподілені між засудженими та вилучені працівниками міліції у ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у схованках, що також підтверджує їх кримінальне походження. При проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 частина хабара у розмірі 15000 доларів США була знайдена у матері засудженого, яка вказувала, що ці гроші взяті в борг саме у ОСОБА_7, а не навпаки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що наявність боргових зобов'язань між засудженими є невстановленим фактом та спростовується фактичними обставинами справи.

Доводи захисників засудженого ОСОБА_7 про те, що з боку потерпілої, яка співпрацювала із працівниками правоохоронних органів, була здійснена провокація хабара є безпідставними, оскільки спростовуються сукупністю наведених доказів та самими обставинами вчиненого злочину.

Провокація хабара з боку потерпілої не знайшла об'єктивного підтвердження. Будь-яких фактів примушування засуджених до злочинних дій чи тиску на них з боку ОСОБА_19 у справі не встановлено. Навпаки, з текстових роздруківок розмов вбачалася активна й ініціативна роль засудженого ОСОБА_7, який висував потерпілій вимоги щодо передачі грошей, сам називав конкретні суми, давав вказівки щодо порядку передачі коштів і дій, пов'язаних із отриманням водного об'єкту в оренду. Аналіз поведінки ОСОБА_7 свідчить, що засуджений свідомо обрав кримінальний спосіб своєї поведінки, а тому його доводи в цій частині є необґрунтованими.

Безпідставні і доводи захисників ОСОБА_7 про відсутність в його діях складу злочину передбаченого ч.1 ст.209 КК України. Відповідно до диспозиції зазначеної статті вчинення фінансової операції чи укладання угоди з коштами, одержаними внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, розцінюються як легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом. При цьому сам ОСОБА_7 не заперечував, що придбав автомобіль саме за ті кошти, які він отримав від ОСОБА_19 та ці його показання об'єктивно підтверджують сукупність досліджених судом першої інстанції доказів, покладених в основу вироку.

Таким чином, суд правильно встановив, що після отримання хабара, ОСОБА_7 за ці кошти придбав автомобіль, отримав його та передав продавцю гроші, таким чином, легалізував незаконність придбання кошт.

При призначенні покарання засудженим суд першої інстанції врахував відповідно до вимог ст.65 КК України, тяжкість вчинених злочинів, дані про особу кожного з засуджених, обставини, що пом'якшують та обтяжують їм покарання.

В силу ст.12 КК України вчинені засудженими злочини, передбачені ч.4 ст. 368 КК України (в ред. 07.04.2011 року) та ч.4 ст.190 КК України відносяться до категорії особливо тяжких, інші до категорії тяжких злочинів.

При призначенні міри покарання судом першої інстанції у повній мірі враховані дані про особи засуджених.

Так, засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за місцем проживання та роботи характеризуються позитивно, працевлаштовані, раніше не судимі.

Засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за місцем проживання характеризуються позитивно, раніше не вчиняли злочинів, проте не працевлаштовані, суспільно-корисною працею не займаються.

Обставинами, які пом'якшують покарання засудженого ОСОБА_7, у відповідності зі ст.66 КК України судом першої інстанції визнано наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей та дружини інваліда 2-ї групи, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи.

В якості обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_10, суд обґрунтовано визнав наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, батьків пенсіонерів похилого віку, поганий стан здоров'я матері, яка перебуває на обліку з діагнозом «дифузний кардіосклероз, артеріальна гіпертензія 2-ї стадії, 2-го ступеню, ризик 3-го ступеню, синусовая тахікардія, а також поганий стан здоров'я самого засудженого, який в період перебування у ССІ в АР Крим був госпіталізований на стаціонарне лікування з діагнозом гіпертонічний криз, ессенціальна гіпертензія, гіпертонічне захворювання 2-ї стадії, 3-го ступеню, додатковий ризик 4-ї дуже великий, враховуючи злоякісний, погано контрольований характер артеріальної гіпертензії необхідно дослідження в умовах профільного кардіологічного відділення.

В якості обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_9, суд обґрунтовано визнав наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, стан здоров'я дочки, яка перебуває на обліку у лікаря пульмонолога з діагнозом «бронхіальна астма» 2-го ступеню, алергійний реніт, спостерігається у лікарів невропатолога та логопеда із діагнозом «логоневроз» 1-го ступеню, а також ту обставину, що сам засуджений є інвалідом 3-ї групи з дитинства.

Обставинами, які пом'якшують покарання засудженого ОСОБА_8, суд визнав наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, позитивні характеристики за місцем проживання, вчинення злочину вперше та внаслідок збігу тяжких особистих обставин.

При призначенні покарання судом першої інстанції враховано, що по справі відсутні обставини, які обтяжують покарання засуджених.

Також суд першої інстанції у повній мірі врахував конкретні обставини справи, характер протиправних дій засуджених, роль та ступінь участі кожного із засуджених у вчиненому, ініціативну роль ОСОБА_7, активну роль ОСОБА_8 та менш активні ролі ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Крім того, суд врахував і думку потерпілої в суді першої інстанції, яка просила призначити всім засудженим мінімальне покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Таким чином, доводи засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та їх захисників ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_11 про суворість призначеного засудженим покарання є безпідставними. Всі обставини, на які посилаються апелянти, мотивуючи можливість пом'якшення призначеного покарання та застосування положень ст.75 КК України вже були враховані судом при призначенні покарання кожному із засуджених. Підстав для пом'якшення ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 покарання та застосування положень ст.75 КК України колегія судів не вбачає.

Крім того, колегія судів вважає, що виключення з обвинувачення вчинення злочинів у складі організованої групи, а також кваліфікуючої ознаки одержання хабара, поєднаного з вимаганням, не є підставою для пом'якшення засудженим покарання.

Що стосується доводів прокурора щодо занадто м'якого виду покарання та необґрунтованого застосування при призначенні покарання ст.69 КК України, оскільки підґрунтям до її застосування стали лише обставини, які характеризують особи засуджених, а ст.66 КК України не містить жодних таких пом'якшуючих покарання обставин, на переконання колегії судів не дають суду апеляційної інстанції достатніх підстав для зміни вироку в бік суворості. Законодавець зазначає, що ст.66 КК України містить невичерпний перелік обставин, які пом'якшують покарання, з огляду на що судом першої інстанції цілком обґрунтовано визнано обставини, які характеризують засуджених виключними та такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, у зв'язку з чим судом першої інстанції вмотивовано прийнято рішення про призначення покарання нижче від найнижчої межі ОСОБА_7 та ОСОБА_10, передбаченої санкцією ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - ч.4 ст.190, ч.4 ст.368 КК України, тобто із застосуванням ст. 69 КК України.

Приймаючи до уваги менш активну роль ОСОБА_10 у вчиненні злочинів та дані про його особу, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що цілі покарання зазначені у ст.50 КК України, можуть бути досягнуті без реального знаходження ОСОБА_10 у місцях позбавлення волі при здійсненні контролю за його поведінкою з боку держави, та призначив йому покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Саме таке покарання на переконання колегії суддів є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.

Підстав для скасування оскаржуваного вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та осіб засуджених внаслідок м'якості колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, апеляції захисників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 підлягають задоволенню частково, а апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись п.15 Перехідних положень КПК України, ст.ст. 365-366 КПК України 1960 року колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора - залишити без задоволення.

Апеляції захисників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя від 20 лютого 2013 року у відношенні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - змінити.

В частині засудження ОСОБА_7 за ч.4 ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року) виключити з вироку ч.3 ст.28 КК України та ч.3 ст.27 КК України.

В частині засудження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч.4 ст.368 КК України (в ред. 07.04.2011 року) виключити з вироку ч.3 ст.28 КК України.

З мотивувальної частини вироку у відношенні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 виключити кваліфікуючу ознаку отримання хабара, поєднаного з його вимаганням.

З мотивувальної частини вироку у відношенні ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виключити кваліфікуючу ознаку ч.4 ст.190 КК України та ч.5 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року) - вчинення злочину організованою групою.

В частині засудження ОСОБА_7 за ч.4 ст.190 КК України виключити з вироку ч.3 ст.27 КК України.

Дії засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 - ч.5 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року) перекваліфікувати на ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року) та призначити засудженому ОСОБА_7 покарання за цією статтею у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; засудженому ОСОБА_8 у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; засудженому ОСОБА_9 із застосуванням ст.69 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Вважати ОСОБА_7 засудженим на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190; ч.1 ст.209 КК України; ч.4 ст.368; ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року), із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати будь які посади в органах виконавчої влади будь якого рівня та органах місцевого самоврядування строком на 3 роки, з конфіскацією коштів та іншого майна одержаних злочинним шляхом.

Вважати ОСОБА_8 засудженим на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190 КК України; ч.5 ст.27 - ч.4 ст.368; ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року), шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до остаточного покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати будь які посади пов'язані з державною службою строком на 3 роки.

Вважати ОСОБА_9 засудженим на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190 КК України; ч.5 ст.27 - ч.4 ст.368; ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.369 КК України (в ред. 07.04.2011 року), шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до остаточного покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати будь які посади пов'язані з державною службою строком на 3 роки.

В іншій частині вирок Центрального районного суду м. Сімферополя від 20 лютого 2013 року у відношенні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - залишити без змін.

Судді

Язєв С.О. Дорошенко Т.І. Опанасюк О.Д.

Попередній документ

31742291

Наступний документ

31742293

Інформація про рішення:

№ рішення:	31742292
№ справи:	122/8430/12
Дата рішення:	30.05.2013
Дата публікації:	12.06.2013
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Апеляційний суд Автономної Республіки Крим
Категорія справи:	Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди