04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" червня 2013 р. Справа№ 925/117/13-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Суліма В.В.
Тарасенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 26.03.2013 року № 925/117/13-г (суддя О.І. Кучеренко.)
за позовом Прокурора Уманського району Черкаської області в
інтересах держави
до Уманської районної державної адміністрації;
фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
третя особа Ропотуська сільська рада
про визнання недійсними розпорядження, договору оренди та
зобов'язання вчинити дії
дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, суд
Рішенням господарського суду Черкаської області № 925/117/13-г від 26.03.2013 року відмовлено Прокурору Уманського району Черкаської області у задоволенні позову про визнання недійсними розпорядження, договору оренди та зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора м. Черкаси звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права, прийняте рішення не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, просить його скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, про задоволення позову .
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів, відповідно до приписів ст. 102 ГПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність представників враховуючи наявність поштового повідомлення про отримання ухвали про порушення апеляційного провадження з зазначенням дати, часу та місця розгляду справи.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку .
Як встановлено матеріалами справи, 16.10.2012 року головою Уманської районної державної адміністрації Петренко А.І. прийнято розпорядження №253/01-02-1 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок ФОП ОСОБА_2 в адміністративних межах Ропотуської сільської ради", яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельними ділянками загальною площею 22,2170га пасовищ із земель загального користування Ропотуської сільської ради ОСОБА_2 за межами села Ропотуха, Уманського району, Черкаської області, виготовлену Уманським міськрайонним відділом Черкаської регіональної філії державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" для сінокосіння та випасання худоби строком на 5 років.
07.11.2012 року Уманська районна державна адміністрація, як орендодавець, і ОСОБА_2, як орендар, на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 16.10.2012 №253/01-02-1 уклали договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надає орендарю, а останній приймає в строкове, платне користування строком на 5 років вісім земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 22,2170га пасовищ із земель загального користування Ропотуської сільської ради для сінокосіння та випасання худоби, які знаходяться за межами села Ропотуха, Уманського району, Черкаської області, зареєстрований 22.11.2012 року у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умань та Уманському районі у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 712438704007245.
07.11.2012 року Уманська районна державна адміністрація та ФОП ОСОБА_2 за участю начальника міськрайонного управління Держкомзему у м. Умані та Уманського району склали акт приймання-передачі земельних ділок, згідно з яким орендодавець передав орендарю, а останній прийняв в строкове платне користування земельні ділянки.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Прокурор звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що в результаті проведеної перевірки вимог земельного законодавства, виявлено порушення вимог земельного законодавства Уманською районною державною адміністрацією при наданні в користування на умовах оренди земельних ділянок ФОП ОСОБА_2, що і стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду про визнання недійсними розпорядження Уманської районної державної адміністрації від 16.10.2012 №253/01-02-1 та договору оренди земельних ділянок від 07.11.2012, та зобов'язання другого відповідача повернути земельні ділянки до земель запасу Ропотуської сільської ради. Порушення вимог чинного законодавства зазначені у висновку Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 17.01.2013 №228.
Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд виходив з того, що земельні ділянки, фізична особа-підприємець отримав в оренду за спірними розпорядженням, відносяться до земель сільськогосподарського призначення, знаходиться за межами населеного пункту і передані в оренду для сільськогосподарського використання для сінокосіння та випасання худоби. Земельні ділянки сформовані, як об'єкти земельної власності, межі яких встановлені в натурі, про що свідчать позначки на кадастрових планах орендованих земельних ділянок, присвоєння їм кадастрового номера та встановлення межових знаків по периметру восьми земельних ділянок загальною площею 22,2170га та, які згідно акту від акту від 07.11.2012 про передачу на зберігання межових знаків в кількості 20 штук, були передані орендарю. Таким чином, надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості) без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, тобто розпорядження голови Уманської районної державної адміністрації №253/01-02-1 від 07.11.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в адміністративних межах Ропотуської сільської ради" прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства. Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, інше законодавство України не вимагають розроблення проекту відведення при передачі землі в оренду без зміни її цільового призначення. Відтак, укладення сторонами спірного договору на право оренди земельних ділянок на підставі розпорядження без розроблення проекту відведення не суперечить актам цивільного законодавства, тому позов з вказаних у ньому підстав у частині вимог про визнання договору недійсним і про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку до задоволення не підлягає.
Заперечуючи проти рішення, Заступник прокурора вказує на те, що технічні вказівки не можуть слугувати юридичним підгрунттям для визначення відповідних термінів; проект відведення на земельну ділянку в установленому законом порядку не розроблявся та не погоджувався; розпорядження суперечить п.2 постанови КМУ від 26.05.2004 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким передбачено, що проект відведення земельної ділянки розробляється у разі, зокрема, надання, передачі земельної ділянки, вилучення (викупу), відчуження земельної ділянки (її частини), межі якої не встановлено в натурі (на місцевості); землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути) та інше; суд не надав належної оцінки такому факту, як відсутність рішення Уманської РДА, яким надано гр.ОСОБА_2 дозвіл на розроблення документації із землеустрою, тобто в даному випадку мав місце факт незаконної державної реєстрації земельної ділянки, що є порушенням ст.123 Земельного кодексу України; акти про передачу на зберігання межових знаків та визначення меж земельних ділянок в натурі, які є складовими елементами техдокументації із землеустрою датовані 07.11.2012, тобто двадцяти двума днями пізніше ніж була затверджена техдокументація із землеустрою, тобто на момент передачі земельних ділянок межі зазначених земельних ділянок встановлені не були.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленумом Вищого господарського суду України винесено постанову N 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", пунктом 2.24 якої визначено, що судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.
Відповідно до п. 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам п. 5 ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. N 677.
Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.В силу частини другої ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Стаття 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вказує, що до повноважень сільських, селищних, міських рад не віднесені питання скасування розпоряджень відповідного голови, а на підставі п. 10 ст. 59 даного Закону акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування по мотивах їхньої невідповідності Конституції або законам України признаються незаконними в судовому порядку.
За рішенням ради - колегіального органу № 17-5/УІ від 03.04.2012 „ «Про внесення пропозицій щодо надання земельної ділянки оренду (пасовища) ФОП ОСОБА_2 яким внесені пропозиції щодо надання земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 під пасовище. Ці рішення прокуратурою не оскаржувались,
Відповідно Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України Статус технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)де передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Прийняттю розпорядження передували роботи по проведенню кадастрової зйомки даних земельних ділянок, які виконувались Уманським міськрайонним відділом Черкаської регіональної філії ДП„Центр державного земельного кадастру" і згідно ст. 198 Земельного кодексу України включали: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання "землі; виготовлення кадастрового плану.
За змістом ст. 22 Земельного Кодексу України право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Орендарі зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
Статтею 56 цього Закону встановлюється перелік документів, які включає технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, та перелік документів, які включає технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, право користування земельною ділянкою, де входять і як акт передачі межевих знаків, так і акт передачі земельної ділянки,
Згідно із пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. N 1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.
Разом з тим відповідно до статті 198 Земельного кодексу України при відведенні земельної ділянки та розробленні документації із землеустрою з метою посвідчення прав на земельну ділянку у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, в обов'язковому порядку проводиться кадастрова зйомка, призначення якої полягає у визначенні чи відновленні меж земельної ділянки. Кадастрова зйомка включає геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, виготовлення кадастрового плану.
Як зазначає відповідач 1, вже на момент складання технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 межі земельної ділянки були встановлені, за рахунок раніше встановлених меж суміжних землекористувачів, тому виготовляти проект відведення земельної ділянки, відповідно до постанови від 26.05.2004 № 677, не виникало необхідності відповідно і перед прийняттям даного розпорядження межі земельних ділянок, які передавались в оренду були встановлені, так як були і межі, і межеві знаки суміжних користувачів, за які несуть відповідальність за наявність своїх межевих знаків, у тому числі і за їх збереження.
Земельні ділянки передавались орендарю для сінокосіння та випасання худоби без зміни цільового призначення, вони як були, так і залишились землями сільськогосподарського призначення, мали межі, тому розробником розроблення технічної документації, було обрано вид документації як технічну документацію із землеустрою, а не проект землеустрою.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про те що право на оренду і відповідного користування земельною ділянкою виникає на підставі договору оренди, укладеного, у встановленому законом порядку, між сторонами якого виникли відповідні права та обов'язки. Проект відведення земельної ділянки не є правовстановлюючим документом спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.
Крім того, апеляційний суд не знайшов доказів того, що надання в користування земельних ділянок, без зміни їх цільового призначення, негативно вплинуло та порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст.99, ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Черкаси залишити без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 26.03.2013 року по справі № 925/117/13-г -без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду Черкаської області .
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Сулім В.В.
Тарасенко К.В.