ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/730 17.04.13
За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурно-відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
До Комунального підприємства по утриманню житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»
Простягнення 29 671,08 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:
від позивача: Півень Д.О. - дов. 91/2012/12/05-1 від 05.12.12 р.
Іваненко І.П. - дов. 91/2012/12/18-1 від 18.12.12 р.
від відповідача: Лосовський Л.М. - дов. № 056/24-2313 від 09.04.13 р.
Яроцька О.О. - дов. № 056/24-447 від 25.01.13 р.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурно-відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Комунального підприємства по утриманню житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про стягнення з відповідача 18 568,22 грн. основного боргу, 6 256,07 грн. інфляційних нарахувань, 1 076,09 грн. трьох відсотків річних, 2 470,92 грн. пені та 1 299,78 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3081142 від 01.02.2005 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р.
Ухвалою суду від 19.10.09 р. було порушено провадження у даній справі № 37/730 та призначено її розгляд на 11.11.09 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
У судовому засіданні 11.11.09 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 19.10.09 р.
Представник відповідача надав витребувані судом документи та клопотання про зупинення провадження у даній справі № 37/730 до вирішення пов'язаних з нею справ № 8/131та 8/588.
Ухвалою суду від 11.11.09 р. у справі № 37/730 було зупинено провадження у даній справі до вирішення інших пов'язаних з нею справ № 8/131 і № 8/588; зобов'язано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.
З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/588 від 04.03.09 р. було передано адміністративну справу № 8/588 на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.
Шевченківським районним судом м. Києва було прийнято до провадження справу № 8/558 та присвоєно їй № 2а-1552/11.
25.06.11 р. Шевченківським районним судом м. Києва прийнято постанову у справі № 2а-1552/11 про відмову в задоволенні адміністративного позову ВАТ «Київгума» до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання нечинними розпоряджень.
Враховуючи наведене, підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, у зв'язку з чим суд визнав за необхідне поновити провадження у даній справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.
Керуючись ч. 3 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.11 р. було поновлено провадження у справі № 37/730 та призначено її розгляд 03.10.11 р.
У судовому засіданні 03.10.11 р. представник позивача надав довідку про надходження коштів від відповідача, додаткові документи у справі та заяву про зміну найменування позивача з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», що підтверджується доданими позивачем до даної заяви копіями статутних документів, довідки з органів статистики про включення Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ПАТ «Київенерго», оригінали яких були надані представником позивача у судовому засіданні.
Представник відповідача надав суду письмове клопотання про витребування у позивача температури теплоносія, поданого на межу балансової належності за позовний період (графік подачі теплоносія у залежності від температури зовнішнього повітря).
Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечень не навів.
Розглянувши дане клопотання відповідача, суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи його задовольнив.
З метою витребування у позивача графіку подачі теплоносія у залежності від температури зовнішнього повітря, а також доказів звернення до відповідача з приводу неналежного виконання договору у судовому засіданні 03.10.11 р. було оголошено перерву до 12.10.11 р. о 12 год. 25 хв.
У судовому засіданні 12.10.11 р. представник позивача надав суду температурний графік теплової мережі «Київенерго», адекватний реальній потребі споживачів на 2010/2011 р.
Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду даної справи для надання йому можливості ознайомитися з наданим представником позивача документом.
Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив, у зв'язку з чим у судовому засіданні 12.10.11 р. було оголошено перерву до 26.10.11 р. о 09 год. 40 хв.
У судовому засіданні 26.10.11 р. представник відповідача надав суду клопотання про призначення у даній справі судової експертизи, проведення якої просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експертів просив поставити наступні питання:
1) Чи відповідають визначені ПАТ «Київенерго» обсяги споживання теплової енергії за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р. з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури теплоносія ?
2) Яка дійсна кількість теплової енергії, що затрачена ПАТ «Київенерго» на виготовлення гарячої води у Гкал за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р.?
3) Які фактичні обсяги споживання теплової енергії КП «Спецжитлофонд» за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р.?
Приймаючи до уваги вищевикладене, Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» та ухвалою від 26.10.11 р. призначив у даній справі судову експертизу для вирішення наступних питань:
1) Чи відповідають визначені ПАТ «Київенерго» обсяги споживання теплової енергії за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р. з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури теплоносія?
2) Яка дійсна кількість теплової енергії, що затрачена ПАТ «Київенерго» на виготовлення гарячої води у Гкал за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р.?
3) Які фактичні обсяги споживання теплової енергії Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р.?
Виконання якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. При цьому витрати на проведення судової експертизи суд поклав на відповідача. Ухвалою суду від 26.10.11 р. провадження у справі № 37/730 було зупинено.
22.11.11 р. справу № 37/730 було скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи.
06.06.12 р. супровідним листом (вихідний № 12679/11-43 від 08.05.2012 р.) Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 37/730 до Господарського суду м. Києва, повідомивши, про неможливість проведення судової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з відсутністю в інституті спеціалістів з питань експлуатації та обліку споживання теплової енергії, у зв'язку з чим ухвала суду від 26.10.11 р. залишена без виконання.
Ухвалою суду № 37/730 від 08.06.12 р. поновлено провадження у даній справі; розгляд справи призначено на 11.07.12 р.; зобов'язано сторін надати обґрунтовані пропозиції стосовно установи, яка вправі проводити судові експертизи, що має відповідних атестованих фахівців з досвідом проведення експертиз з питань експлуатації та обліку споживання теплової енергії.
У судовому засіданні 11.07.12 р. представник відповідача заявив клопотання про призначення судової експертизи у справі № 37/730, проведення якої просив доручити ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз»; на вирішення експертизи просив поставити наступні питання:
1) Чи відповідають визначені ПАТ «Київенерго» обсяги споживання теплової енергії за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р. з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури теплоносія?
2) Яка дійсна кількість теплової енергії, що затрачена ПАТ «Київенерго» на виготовлення гарячої води у Гкал за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р. та її вартість?
3) Які фактичні обсяги споживання теплової енергії Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р. та яка її вартість?
Представник позивача у судовому засіданні 11.07.12 р. поставив вирішення вищевказаного клопотання відповідача на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні до 16.07.12 р. о 09:25 год. для витребування у відповідача належних доказів того, що запропонована ним установа має можливість провести дану експертизу.
У судовому засіданні 16.07.12 р. представник відповідача надав суду докази (в т.ч. копію листа вих. № 2413 від 12.07.12 р.), якими підтверджується можливість виконання судової експертизи у даній справі запропонованою експертною установою - ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз».
Представник позивача у судовому засіданні 16.07.12 р. заперечив проти запропонованої відповідачем експертної установи для проведення судової експертизи, проте мотивів не навів.
Враховуючи наведене, Господарський суд м. Києва вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача в частині направлення справи для проведення судової експертизи та призначити судову експертизу для вирішення питань, визначених судом, з урахуванням пропозиції сторони.
При цьому суд виходить з того, що необхідність проведення судової експертизи була встановлена ухвалою суду від 26.10.11 р. у даній справі.
Приймаючи до уваги вищевикладене, Господарський суд міста Києва вважає за необхідне судову експертизу, необхідність якої передбачена ухвалою суду № 37/730 від 26.10.11 р., доручити ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз». При цьому витрати на проведення судової експертизи суд покладає на відповідача.
Пунктом 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.
Враховуючи наведене, у зв'язку з призначенням ухвалою суду від 26.10.11 р. у справі № 37/730 судової експертизи, суд визнав за необхідне зупинити провадження у даній справі та направити матеріали справи № 37/730 до ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз».
Ухвалою суду від 16.07.13 р. провадження у справі № 37/730 зупинено.
30.07.13 року справа № 37/730 р. направлена до ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз».
Супровідним листом (вихідний № 99 від 13.03.2013 р.) ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» 18.03.13 р. надіслав висновок судової експертизи № 0273 від 11.03.13 р. у справі 37/730 та повернув матеріали справи № 37/730.
Ухвалою суду від 19.03.13 р. поновлено провадження у даній справі; розгляд справи призначено на 10.04.2013 р. та зобов'язано сторін надати письмові пояснення по справі з урахуванням висновку судової експертизи № 0273 від 11.03.13 р.
10.04.13 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 10.04.13 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.04.13 р. проти позову заперечив.
Суд оголосив перерву в судовому засіданні 10.04.13 р. до 17.04.13 р. о 09:20 год. для дослідження доказів у справі.
11.04.13 р. через службу діловодства господарського суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 17.04.13 р. представник позивача надав суду довідку про стан розрахунків станом на день розгляду справи; повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.04.13 р. проти позову повторно заперечив.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (споживач) був укладений договір № 3081142 від 01.02.05 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно умов постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Пунктом 2.1 договору № 3081142 від 01.02.2005 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Згідно з п. 2.2.1 договору № 3081142 від 01.02.2005 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.
Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.
Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 3081142 від 01.02.2005 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).
Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 3081142 від 01.02.2005 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.
Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 3081142 від 01.02.2005 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-4, за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 171/18 - не пізніше 28 числа поточного місяця.
Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 3081142 від 01.02.2005 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.
Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 3081142 від 01.02.2005 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:
- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;
- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 3081142 від 01.02.2005 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-4 за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 171/18 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 3081142 від 01.02.2005 р., споживач щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;
- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії корінців нарядів на підключення та відключення, а також облікові картки відповідача за період з липня 2006 р. до липня 2009 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р. становила 47 213,66 грн.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 3081142 від 01.02.2005 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 28 119,75 грн., у зв'язку з чим станом на 01.09.09 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 18 568,22 грн.
За таких обставин ПАТ «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про стягнення 18 568,22 грн. основного боргу, 6 256,07 грн. інфляційних нарахувань, 1 076,09 грн. трьох відсотків річних, 2 470,92 грн. пені та 1 299,78 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3081142 від 01.02.2005 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач порушив зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за спожиту теплову енергію.
Відповідно до наданої позивачем у судовому засіданні 17.04.13 р. довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» за період з вересня 2009 р. до серпня 2011 р., станом на 17.04.13 р. у відповідача існує заборгованість за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р. у розмірі 16 828,55 грн.
При цьому, частина основного боргу в розмірі 1 283,78 грн. була погашена 30.09.09 р., тобто, до звернення позивача з даним позовом до суду.
Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 1 283,78 грн., у зв'язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.
Судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р. у розмірі 455,89 грн. було погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 455,89 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р., підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У письмовому поясненні від 10.04.13 р. відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Київенерго», не погоджуючись з позовними вимогами та пояснюючи це тим, що для постачання теплової енергії у гарячій воді до будинків ПАТ «Київенерго» забов'язане подати на межу розмежування теплоносій з температурою у відповідності до зовнішньої температури повітря по температурному графіку. Однак, ПАТ «Київенерго» подавало теплоносій з температурою, що не перевищувала +70 градусів, яка відповідає температурі зовнішнього повітря +3 градуси, саме тому занижені параметри теплоносія не забезпечували санітарних норм обігріву приміщень та нарахування проводились за проектними навантаженнями, в яких розрахунок здійснено за параметрами теплоносія 150° - 70° С.
Кількість теплової енергії (Гкал) відпущеної споживачу залежить від температури теплоносія у подавальному трубопроводі та кількості гарячої води, якою передається теплова енергія.
Тепловіддача теплоносія при проектному максимальному тепловому навантаженні, заявленому в додатку № 1 до договору № 3081142 від 01.02.05 р. становить 80° С (150° С - 70° С = 80° С, де 150° С у подавальному трубопроводі, 70° С у зворотному трубопроводі) для забезпечення розрахункового теплового навантаження, необхідно подати теплоносій з тепловіддачею 80° С на 1 Гкал у вигляді гарячої води в обсязі 12,5 т.
Кількість теплоносія, який забезпечує розрахункове теплове навантаження, подається у систему опалення через обмежувальну шайбу, параметри якої розраховує ПАТ «Київенерго» керуючись номограмою, що розроблена згідно з БНІП 2.04.01-86, який передбачає температуру теплоносія 150° С - 70° С (150° С - 70° С = 80° С, де 150° С у подавальному трубопроводі, 70° С у зворотному трубопроводі), однак фактична температура теплоносія, який подає постачальник на межу балансової належності на протязі опалювального періоду не перевищувала +70° С.
Таким чином,для забезпечення й Гкал теплової енергії, відпущеної на потреби опалення та гарячого водопостачання постачальник повинен подати у межах балансової належності понад 40 тон теплоносія, який через обмежувальну шайбу, встановлену ПАТ «Київенерго» з розрахунку на теплоносій з параметрами 150° С - 70° С подати неможливо.
Зважаючи на те, що у будинках КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» встановлені позивачем обмежувальні шайби, які спроможні подати обмежену кількість теплоносія, який забезпечує передачу розрахункової кількості теплоносія, у зв'язку з чим кількість Гкал для потреб опалення та гарячого водопостачання через недостатню його теплоємність не відповідає розрахунковому (проектному), за яким ПАТ «Київенерго» проводить нарахування ненаданих обсягів теплової енергії.
З огляду на наведене, позивач надав значно менші обсяги теплоносія та з нижчою температурою за розрахункову, яка передбачена в договорі, у зв'язку з чим позивач не забезпечив подачу договірних обсягів теплової енергії, однак їх нарахував.
У зв'язку з запереченнями відповідача щодо нарахувань за спожиту теплову енергію за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р. ухвалою суду від 26.10.11 р. було призначено судову експертизу в даній справі.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 0273 від 11.03.13 р. було надано пояснення про неможливість здійснити перевірку правильності розрахунків, виконаних ПАТ «Київенерго» по обсягах споживання теплової енергії Комунальним підприємством по утриманню житлового фонду спеціалізованого призначення «Спецжитлофонд» за договором № 3081142 від 01.02.05 р. за період з 01.12.06 року до 01.09.09 року з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури.
Враховуючи наведене, господарський суд розглядає справу за сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи.
Крім того, господарський суд зазначає, що аналогічний спір було розглянуто у справі № 32/592 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурно-відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Комунального підприємства по утриманню житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про стягнення 72 159,64 грн. та рішенням суду від 21.12.11 р. у даній справі, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду № 32/592 від 13.03.12 р., позовні вимоги задоволено повністю. При цьому, постанова Київського апеляційного господарського суду № 32/592 від 13.03.12 р. залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.05.12 р. у справі № 32/592.
Також суд враховує, що відповідач не надав належних доказів у спростування заборгованості за спожиту теплову енергію.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 16 828,55 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» в частині стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового фонду спеціалізованого призначення «Спецжитлофонд» суми основного боргу за договором № 3081142 від 01.02.2005 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 16 828,55 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 6 256,07 грн. інфляційної складової боргу та 1 076,09 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 3081142 від 01.02.2005 р. за період з 01.12.06 р. до 01.09.09 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2006 р. до вересня 2009 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2008 р., серпні 2008 р. та липні 2009 р. на рівні 99,5 %, 99,9 % та 99,9 % відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства по утриманню житлового фонду спеціалізованого призначення «Спецжитлофонд» за період з 01.12.2006 р. до 01.09.2009 р. підлягають 6 144,56 грн. інфляційних нарахувань.
Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 3081142 від 01.02.2005 р. станом на 01.09.09 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1 076,09 грн. трьох відсотків річних» за період з 01.12.2006 р. до 01.09.2009 р.
ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 2 470,92 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором 3081142 від 01.02.2005 р. за період з березня 2009 р. до серпня 2009 р. та 1 299,78 грн. - 7 % штрафу за порушення грошового зобов'язання за договором № 3081142 від 01.02.2005 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
У відповідності до пункту 3.1. договору № 3081142 від 01.02.2005 р., сторони несуть відповідальність за невиконання своїх обов'язків або неналежне їх виконання - винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі __% від суми договору за кожний день невиконання або неналежного виконання взятих обов'язків.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 3081142 від 01.02.2005 р. становить 2 470,92 грн. за період з березня 2009 р. до серпня 2009 р.
В обґрунтування заявленої вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 1 299,78 грн. (7 %) позивач посилається на те, що АЕК «Київенерго» належить до державного сектору економіки, у зв'язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу пеню та штраф у розмірі 7 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Зі змісту ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що дані пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету, а не за порушення державною установою-відповідачем зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію (Даний висновок підтверджується також зазначеним у постанові ВГСУ від 29.01.09 р. у справі № 20/27, відповідно до якої зазначено, що обґрунтованими є також висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі ст. 231 ГК України, оскільки за змістом частини 2 зазначеної статті, вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання та узгоджується з висновками постанови ВГСУ від 22.01.2009 р. у справі 24/31).
У відповідності до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
З інформації, розміщеної на офіційному сайті www.kievenergo.com.ua, не вбачається, що Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» діє лише на основі державної власності, що державна частка у її статутному фонді станом на день розгляду справ в суді перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність позивача.
Відповідно до ч. ч. 2 - 10 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
З аналізу вищезазначених положень вбачається, що позивач не відноситься до держаного сектору економіки, так як не має всіх необхідних ознак.
Крім того, п.4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.
Однак доказів того, що Кабінет Міністрів визначив позивача як суб'єкта господарювання державного сектору економіки також не надано.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин у Господарського суду міста Києва відсутні підстави для висновку про належність позивача до суб'єктів господарювання державного сектора економіки, у зв'язку з чим, відсутні підстави до застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 231 Цивільного кодексу України та позовна вимога про стягнення 1 299,78 грн. штрафу задоволенню не підлягає.
Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Комунального підприємства по утриманню житлового фонду спеціалізованого призначення «Спецжитлофонд» підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового фонду спеціалізованого призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 16 828 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 55 коп. основного боргу, 6 144 (шість тисяч сто сорок чотири) грн. 56 коп. інфляційної складової боргу, 1 076 (одна тисяча сімдесят шість) грн. 09 коп. трьох відсотків річних, 2 470 (дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 92 коп. пені, 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 76 коп. витрат по сплаті державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі щодо стягнення 455,89 грн. основного боргу припинити.
4. У позовних вимогах про стягнення 1 283,78 грн. основного боргу, 111,51 грн. інфляційної складової боргу та 1 299,78 грн. штрафу відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 22.04.2013 р.
Суддя Гавриловська І.О.