Справа: № 826/1822/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
30 травня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації № 610 від 15 листопада 2012 року «Про визначення участі у вихованні малолітньої дочки».
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірне розпорядження порушує законні права та законні інтереси її малолітньої дочки ОСОБА_4, так як при його прийняті були взяті до уваги лише рекомендації Комісії із захисту прав дитини, і не було досліджено правомірності таких рекомендацій, зокрема не здійснено перевірку на предмет їх відповідності інтересам малолітньої дитини, не з'ясовано стан здоров'я дитини, зокрема, її психологічний стан (тривожність, неврівноваженість дитини тощо), жодним чином не була врахована думка дитини, як того вимагає Закону України «Про охорону дитинства», в тому числі і шляхом направлення дитини спільно з батьками до психолога та інші істотні обставини, що мають значення для справи, що призвело до затвердження графіку участі у вихованні дитини батьком із покладенням (фактично) обов'язку на дитину ночувати у батька, тобто змінювати усталений режим для дитини. За таких обставин позов просила задовольнити у повному обсязі.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній сказі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 липня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення Печерського районного суду.
ОСОБА_3 звернувся до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування з заявою про визначення його участі у виховання дитини.
06 листопада 2012 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, на якому розглядалась зазначена заява ОСОБА_3 За присутності обох батьків було прийнято колегіальне рішення. Позивач з даним рішенням погодилася, про що зазначено у відповідному протоколі № 23 від 06 листопада 2012 року.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження голови державної адміністрації скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку, якщо вони суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами.
Згідно із ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі статтею 158 Сімейного кодексу України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
В силу ст. 159 Сімейного кодексу України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Відповідно до п.73 порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 вбачається, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини. Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров"я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про те, що при прийнятті Розпорядження не було враховано та перевірено стан здоров'я дитини, є помилковим.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.П.Мельничук
Ухвала складена в повному обсязі 04 червня 2013 р.
.
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Грищенко Т.М.
Мельничук В.П.