Справа: № 810/995/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
30 травня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі за текстом - «ФОП ОСОБА_2») звернувся до суду з позовом про визнання протиправною вимоги управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області (надалі за текстом - «Управління») про сплату боргу № Ф-20 від 14 лютого 2013 року, у сумі 3403,02 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прийнято вимогу про сплату заборгованості з єдиного внеску за 2012 рік.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній сказі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 10.11.2009 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За даними пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р. отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
14 лютого 2012 року відповідачем виставлено вимогу № Ф-20, якою ФОП ОСОБА_2 про зобов'язано сплатити борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в розмірі 3 403 грн. 02 коп.
У статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі за текстом - «Закон № 2464-VI») надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 названого Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI, що набув чинності 06.08.2011 р., були внесені зміни у названу статтю Закону №2464-VI, відповідно до яких, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, після набуття чинності згаданим законом сплата єдиного внеску є не обов'язком, а правом позивача.
Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, безпідставно виніс спірну вимогу.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про те, що наведені законодавчі приписи не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивач не є пенсіонером за віком в розумінні пункту 4 частини 1 статті 4 названого Закону № 2464-VI, і є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та не звільняється від його сплати є помилковим.
На момент призначення ОСОБА_2 пенсії статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачалось, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
При цьому, частиною 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ передбачалось, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Стаття 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає пенсіонера як особу, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Із наведеного випливає, що призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку не впливає на статус позивача, як пенсіонера за віком.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.П.Мельничук
Ухвала складена в повному обсязі 04 червня 2013 р.
.
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Грищенко Т.М.