Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
06 червня 2013 р. № 820/3810/13-а
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа: Волинська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про визнання недійсною постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ПАТ "Мегабанк" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 19.06.2009 р. серія АА № 655531 про арешт майна та заборону його відчуження щодо нерухомого майна, а саме: приміщення офісу (від № 3-1 по № 3-7) літера А-3 площею 81,4 кв. м, що розташоване по проспекту Перемоги, 5 в м. Луцьку, яке знаходиться в іпотеці ПАТ "МЕГАБАНК", згідно іпотечного договору, укладеного між ПАТ "МЕГАБАНК" та ОСОБА_1, нотаріально-посвідченого Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_2 31.10.2007 року за реєстровим номером 8723 та зобов'язати відповідача звільнити його з-під арешту.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.
Так, він посилається на те, що наявність зазначеного арешту унеможливлює виконання ПАТ "МЕГАБАНК" судового рішення Апеляційного суду Волинської області від 20.03.2012 року у справі № 2-2112/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення свої грошових вимог, а тому предмет іпотеки - майно ОСОБА_1 підлягає виключенню з-під арешту, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, згідно до вимог ст. 35 КАСУ, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову не надав.
Представник третьої особи Заяц Н.М. проти задоволення позову не заперечувала.
Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено, що 31.10.2007 року між ПАТ "МЕГАБАНК" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки в забезпечення грошових зобов'язань на загальну суму 1 551 771,65 грн. за кредитним договором № 161/2007 від 31.10.2007 року та за кредитним договором № 162/2007 від 31.10.2007 року. Предметом договору іпотеки було майно ОСОБА_1, а саме: приміщення офісу (від № 3-1 по № 3-7) літера А-3 площею 81,4 кв. м, що знаходиться по проспекту Перемоги, 5 в м. Луцьку.
Даний договір було нотаріально-посвідченого Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_2 31.10.2007 року за реєстровим номером 8723.
Відповідно до цього договору, ПАТ "МЕГАБАНК" надавалось право на продаж предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі покупцеві із застосуванням процедури продажу, визначеної ст. 38 Законом України "Про іпотеку", уразі невиконання ОСОБА_1 своїх грошових зобов'язань у строки, визначені кредитними договорами.
Зазначене право позивача було підтверджене рішенням Апеляційного суду Волинської області від 20.03.2012 року у справі № 2-2112/11, згідно якого в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 161/2007 від 31.10.2007 року та за кредитним договором № 162/2007 від 31.10.2007 року на загальну суму 1 551 771,65 грн. було звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно нотаріально-посвідченого договору, укладеного між ПАТ "МЕГАБАНК" та ОСОБА_1 31.10.2007 року, зареєстрованого за реєстровим номером 8723, а саме: на приміщення офісу (від № 3-1 по № 3-7) літера А-3 площею 81,4 кв. м, що знаходиться по проспекту Перемоги, 5 в м. Луцьку шляхом надання права ПАТ "МЕГАБАНК" на його продаж від свого імені будь-якій особі покупцеві із застосуванням процедури продажу, визначеної ст. 38 Законом України "Про іпотеку".
Як вбачається з матеріалів справи, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна заборона, а саме: арешт нерухомого майна № 10263675, накладений 20.09.2010 року реєстратором: Волинська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 43005 Волинська область, м. Луцьк, вул. Восьмого березня, 1 к. 217, згідно постанови про арешт майна та заборона на його відчуження серія АА № 655531 від 19.06.2009 року Першого ВДВС Луцького МУЮ, об'єкт обтяження: невизначене майно. Все нерухоме майно в межах суми боргу 1105402,72 грн., обтяжувач та заявник: Перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, код: 35041461, АДРЕСА_1; власник: ОСОБА_1, код: НОМЕР_1.
Із зазначеним рішенням відповідача суд не погоджується та при вирішенні даного спору враховує наступні нормативні положення.
Так, згідно ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Відповідно до ст. 575 ЦК України окремим видом застави є іпотека.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Так, згідно до ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду.
Згідно ст. 4 вказаного Закону, забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника перед обтяжувачем. У відповідності зі ст. 5 вказаного Закону, предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.
Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що до забезпечувальних обтяжень належить в тому числі "застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.
Таким чином, майно, що складає предмет застави за вищезазначеним договором є забезпечувальним обтяженням зобов'язань боржника перед позивачем за кредитним договором відповідно до положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і до нього застосовується всі положення цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження.
Статтею 14 вказаного Закону встановлено, що пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації.
Таким чином, арешт, що накладений відповідачем на майно ОСОБА_1 охоплює й іпотечне майно, що унеможливлює здійснення ПАТ "МЕГАБАНК" першочергового задоволення свої грошових вимог за рахунок предмета іпотеки.
Відповідно до ч. 3, 4, 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Отже, суд зазначає, що на момент укладання договору іпотеки, нотаріально-посвідченого 31.10.2007 року та зареєстрованого за реєстровим номером 8723, не існувало зареєстрованих обтяжень на предмет іпотеки, окрім того, на зазначене нерухоме майно було накладено обтяження 31.10.2007 року.
Відповідно до звіту з оцінки майна від 12.02.2013 року вартість офісу (нежитлові приміщення від № 3-1 по № 3-7 включно), загальною площею 81,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, проспект Перемоги, будинок 5, складає суму в розмірі 485 700,00 грн.
Відповідно до ст. 43, ч. 6 54 Закону України "Про виконавче провадження" за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.
Тобто, при зверненні стягнення на предмет застави після здійснення передбачених Законом утримань позивач може не отримати повного задоволення забезпечених заставою вимог, що порушує його права, як заставодержателя.
Згідно до ст. 50 Закону України "Про іпотеку" після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки.
Згідно статті 58 Закону України "Про заставу", якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову шляхом скасування постанови відповідача від 19.06.2009 року серія АА № 655531 про арешт майна та заборону його відчуження щодо нерухомого майна, а саме: приміщення офісу (від № 3-1 по № 3-7) літера А-3 площею 81,4 кв. м, що розташоване по проспекту Перемоги, 5 в м. Луцьку, яке знаходиться в іпотеці ПАТ "МЕГАБАНК", згідно іпотечного договору, укладеного між ПАТ "МЕГАБАНК" та ОСОБА_1, нотаріально-посвідченого Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_2 31.10.2007 року за реєстровим номером 8723 та звільнити його з-під арешту, що потребує повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, згідно до положень ст. 11 ч. 2 КАСУ.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160, 162, 181, 185 КАСУ, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 19.06.2009 р. серія АА № 655531 про арешт майна та заборону його відчуження щодо нерухомого майна, а саме: приміщення офісу (від № 3-1 по № 3-7) літера А-3 площею 81,4 кв. м, що розташоване по проспекту Перемоги, 5 в м. Луцьку, яке знаходиться в іпотеці ПАТ "МЕГАБАНК", згідно іпотечного договору, укладеного між ПАТ "МЕГАБАНК" та ОСОБА_1, нотаріально-посвідченого Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_2 31.10.2007 року за реєстровим номером 8723 та звільнити його з-під арешту.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 10.06.2013 року.
Суддя Самойлова В.В.