Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
07 червня 2013 р. № 820/3741/13-а
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Наномікс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
ТОВ "Торгівельний Дім "Наномікс" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 21.01.2013 року № 0000252201, № 0000262201, № 0000272201, прийняті відносно нього.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.
Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Чириманова А.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю Сосонний В.Т. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Торгівельний Дім "Наномікс" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Донстройтранс", їх реальності повноти відображення в обліку за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої 09.03.2013 року було складено акт перевірки № 29/2201/36988348, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:
- п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено податковий кредит на загальну суму 29800,00 грн.
За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем відносно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000252201 на загальну суму податкового зобов'язання 46562,50 грн., № 0000262201 - 35605,00 грн. та № 0000272201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за липень 2010 р. - 1316,00 грн.
Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд погоджується, виходячи з наступного.
Так, під час перевірки податковим органом було встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Донстройтранс", який перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС.
Вищевказаною перевіркою було встановлено, що ТОВ "Торговий Дім "Наномікс" на підставі укладеного договору від 01.04.10 р. № 07/Н, податкових накладних, виписаних ТОВ "Донстройтранс" в квітні, липні 2010 року, включило до складу валових витрат у 2-3 кварталах 2010 року суму 149000,00 грн. та до складу податкового кредиту по зазначеним операціям у травні, липні 2010 року суму 29 800,00 грн.
Згідно акту ДПІ у Київському районі м. Донецька від 27.08.12 р. № 1808/15-4/36306165 перевірки ТОВ "Донстройтранс" з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 17.12.08 р. по 31.07.12 р. та податку на прибуток за період з 01.01.09 р. по 30. 06.12 р. встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою, свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.08.2010 року, у підприємства відсутні складські та офісні приміщення, виробничі потужності та транспортні засоби; чисельність працюючих - 1 особа.
Також, в акті зазначено, що господарські операції ТОВ "Донстройтранс" за період з 01.01.09 р. по 31.07.12 р. щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності, що дало податковому органу підстави для висновку про нікчемність правочинів, вчинених ТОВ "Донстройтранс" з його контрагентам в періоді, що перевірявся.
При вирішені даного спору суд враховує наступні нормативні положення.
Відповідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
Згідно п. 138.8 ст. 138 ПКУ собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прями матеріальних витрат: прямих витрат на оплату праці: амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" подальшими змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються наданих бухгалтерського обліку.
Ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність "її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-У1 зі змінами та доповненнями, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію. України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірні, (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником: податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів і основних засобів, у тому числі інших необоротний матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи так товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також віл того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, податковий орган вірно дійшов висновку, що ТОВ "Торговий Дім "Наномікс" не мало підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з вищевказаним контрагентом.
Окрім того, суд зазначає, що підприємством під час перевірки, не надано документів, що підтверджують фактичне перевезення товару, тобто товарно-транспортних накладних, а також документи щодо походження цього товару, який був в подальшому реалізований та відправлений на адресу покупців ТОВ "ТД Наномікс".
Так, надані до перевірки договір та акт здачі-прийняття робіт між ТОВ "ТД "Наномікс" та ТОВ "Достройстранс" не можуть бути підтвердженням перевезення товару, оскільки не містять в особі конкретної адреси та місця призначення отримувача і з них не вбачається кому саме був відправлений товар.
Крім того, п. 2.3. договору на транспортне забезпечення № 07/Н передбачає наявніть товарно-транспортної накладної, які, як вже було зазначено, у підприємства відсутні.
Одночасно, за результатом аналізу отриманих документів, а саме податкових накладних встановлено, що податкові накладні, отримані від постачальнка ТОВ "Донстройтранс", складені з порушенням Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 "Про порядок заповнення податкової накладної", а саме: в податкових накладних не зазначено прізвище особи, яка склала податкову накладну, а тому така податкова накладна не може бути визнана такою, що посвідчує певні обставини господарських операцій, а відповідно не можуть брати участь у формуванні податкового кредиту позивача.
Згідно ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при вирахуванні даною податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.
Так, відповідно до п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості потінні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні-господарської операції і складання первинного документа.
У відповідності до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податі продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).
Також, суд звертає на безпідставність посилання позовної сторони на дистиб"юторський договір поставки № 01/VIP від 15.04.2010 року, як на обгрунтування своїх позовних вимог, оскільки він не містить посилання на конкретний товар як предмет договору, а тому не може бути прийнятий судом як належний доказ у справі в розумінні положень ст. 70 ч. 1 КАСУ.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, в даному випадку відповідна сторона дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення як суб'єкта владних повноважень є правомірними, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для захисту прав та інтересів позивача в розумінні положень ст. 2 КАСУ.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -
постановив:
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Наномікс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 10.06.2013 року.
Суддя Самойлова В.В.