Справа № 11/4008а
"18" грудня 2006 р., 09 год. 00 хв. м. Черкаси
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Довганя К.І., при секретарі судового засідання -Анастасьєвій Л.В., за участю представників сторін: від позивача -Павленко Г.М., Шубіна В.Ю., Попаденко З.В., Татарінов О.С. за довіреностями, від відповідача -не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Монастирищенський котельний завод» до державної податкової інспекції у Монастирищенському районі про визнання недійсними рішень,
Заявлено позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.07.2006 р. № № 0001232301/0, 0001222301/0, від 11.07.2006 р. №0001242301/0, згідно яких відповідач донарахував позивачу податкові зобов'язання по податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафні(фінансові) санкції. В обгрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що в акті перевірки, на підставі якого були прийняті оспорювані рішення перевіряючими безпідставно виключено з податкового обліку операції з придбання товарів у ТОВ «РТК ЛТД», ПП «СХТ-Сервіс» з посиланням на те, що установчі документи даних підприємств були визнані не дійсними за рішенням суду. З таким висновком перевіряючих, на думку позивача, погодитись не можна, оскільки як на час здійснення операції так і на час розгляду справи дані підприємства перебували в державному реєстрі, договори купівлі-продажу, укладені позивачем з цими підприємствами в установленому порядку недійсними не визнавались. Крім того перевіряючими безпідставно збільшено валові доходи позивача з посиланням на те, що обладнання, придбане у ПП «Рондо» та ПП «Торгмаш» отримано безоплатно, оскільки розрахунок за нього не проведено а з моменту придбання сплинув термін позовної давності. Такий висновок, на думку позивача, не грунтується на законі, оскільки при укладенні договорів їх сторони не визначили строк розрахунку за придбане за їх умовами обладнання, а тому строк оплати за цими договорами ще не настав.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у ньому.
Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання. Однак в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позов відповідач та його представник у попередніх судових засіданнях проти позову заперечили з наступних підстав. На час проведення перевірки позивача було встановлено, що рішеннями суду визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи та свідоцтва платників податків контрагентів позивача, а саме ТОВ «РТК ЛТД» та ПП «СХТ-Сервіс», що на думку відповідача є підставою виключення з податкового обліку позивача господарських операцій з даними підприємствами, оскільки бухгалтерські, фінансові та податкові документи, що підтверджують ці операції виписані неіснуючими особами. В частині збільшення валового доходу позивача, на думку відповідача, його висновок про безоплатне отримання обладнання від ПП «Рондо» та ПП «Торгмаш» також є обгрунтованим, оскільки розрахунку за придбане обладнання позивач не проводив, а з часу придбання на момент перевірки пройшло більше трьох років, що перевищує термін позовної давності.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
З 10.05.2006 р. по 20.06.2006 р. посадовими особами Христинівської МДПІ, правонаступником якої є відповідач, було проведено виїзну планову перевірку дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої було складено акт від 22.06.2006 р. №90/23-009/31324315. В акті перевіряючими зроблено наступні висновки.
Позивачем занижено податок на прибуток в сумі 350502 грн. шляхом:
- не включення до валового доходу отриманих безоплатно товарно-матеріальних цінностей від ПП «Рондо» та ПП «Торгмаш», оскільки розрахунок за них проведений не був, а з моменту їх придбання сплинув строк позовної давності;
- безпідставного включення до валових витрат вартості придбаних у ТОВ «РКТ ЛТД» бокс-модулів, оскільки за рішенням суду установчі документи та свідоцтва платника податку цього підприємства були скасовані з моменту його реєстрації;
- безпідставного включення до валових витрат вартості отриманих безоплатно товарно-матеріальних цінностей від ПП «Рондо» та ПП «Торгмаш», оскільки розрахунок за них проведений не був, а з моменту їх придбання сплинув строк позовної давності.
Крім того перевіряючими було зроблено висновок про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту 218000 грн. суми податку на додану вартість, сплачену в ціні придбання обладнання у ТОВ «РКТ ЛТД» та ПП «СХТ-Сервіс» оскільки на час проведення перевірки за рішеннями судів було визнано недійсними установчі документи та свідоцтва платника податку цих підприємств з моменту їх реєстрації.
На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 05.07.2006 р. №0001222301/0 яким позивачу донараховано 350502 грн. податку на прибуток та 175251 грн. штрафних(фінансових) санкцій, №0001232301/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 255354 грн., від 11.07.2006 р. №0001242301/0 про застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 110260 грн.
Ст.ст. 256, 261, 526, 530 ЦК України містять наступні положення.
Позовна давність, це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Ст.1, 4, 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №283/97-ВР містять наступні положення:
Безповоротна фінансова допомога - це:
- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;
- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;
- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);
- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
- заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;
Валовий доход включає:
- загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:
сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";
На умовах укладених ПП «Рондо», ПП »Торгмаш» та позивачем у січні-березні 2002 р. договорів купівлі продажу останній придбав товарно-матеріальні цінності, які були ним фактично отримані у вказаний період по товарних накладних. При цьому строк оплати придбаного майна сторонами визначений не був. На час проведення перевірки вимог щодо оплати вартості придбаного майна ПП «Торгмаш» позивачу не направляло, а ПП «Рондо» таку вимогу направило лише 03.01.2005 р. За таких обставин строк позовної давності за цими зобов'язаннями ще не сплинув, а тому висновок відповідача про віднесення до безнадійної заборгованість позивача перед вказаними підприємствами та включення її до валового доходу позивача є таким, що суперечить приписам наведеного вище законодавства.
Ст. ст. 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №283/97-ВР містять наступні приписи.
Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Позивач придбав у ПП «Рондо» та ПП «Торгмаш» обладнання у 1-му кварталі 2002 р. а тому у відповідності до приписі наведеного вище законодавства правомірно відніс його вартість до складу валових витрат.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 ЗУ “Про Податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі по тексту ЗУ «Про ПДВ») податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ “Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ “Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ “Про ПДВ» передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно рішення Солом'янського суду м. Києва по справі №2-1672 від 04.03.2005 р. визнано не дійсними свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, свідоцтво платника податку на додану вартість - ТОВ «РТК ЛТД». Згідно рішення Кіровського райсуду м. Кіровоград по справі №2-1601/2006 від 21.04.2006 р. визнано не дійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «СХТ-Сервіс»
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договорів, укладених з ТОВ «РТК ЛТД» та ПП «СХТ-Сервіс» позивачем у липні-вересні 2004 р. було придбане обладнання та віднесено до податкового кредиту за вказаними операціями 218000 грн.. Факт отримання позивачем від контрагентів та наявність належним чином оформлених одаткових накладних за вказаними операціями, не заперечується відповідачем та встановлений в самому акті перевірки.
На момент здійснення господарських операцій та видачі документів на підтвердження правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість які не визнала податкова інспекція, продавці були в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.
На думку суду, помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів двох контрагентів позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентами позивача виходячи з наступного.
Рішеннями суду, на які посилається відповідач, лише підтверджено не відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не встановлено фактів порушення податкового законодавства під час здійсненні господарської діяльності контрагентів позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесенні до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Отже право позивача на податковий кредит за спірними господарськими операціями у відповідних податкових періодах слід вважати підтвердженим, тому виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ за спірним рішенням є неправомірним.
З наведених вище підстав неправомірним є також висновок відповідача про виключення зі складу валових витрат позивача вартості обладнання в сумі 840000 грн. придбаного у ТОВ «РТК ЛТД».
Щодо застосування податковим повідомленням-рішенням №0001242301/0 від 11.07.2006р. штрафних санкцій в розмірі 110260 грн. на підставі пп.17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід зазначити наступне.
Підпункт 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає у разі якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об»єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов»язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п»ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за ве6сь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов»язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.
Оскільки платник податку несе відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму заниженого податкового зобов»язання, то у разі визнання судом незаконними висновків податкової інспекції щодо такого заниження, штрафні (фінансові) санкції застосуванню не підлягають.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідач згідно вимог ст. 71 КАС України не довів суду, що прийняті ним рішення є правомірними і відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню 3 грн. 40 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст.160, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішеня відповідача від 05.07.2006 р. № №0001232301/0, 0001222301/0, від 11.07.2006 р. №0001242301/0.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі, Черкаська область, Монастирищенський район, вул. Леніна, 103 на користь Закритого акціонерного товариства «Монастирищенський котельний завод», м. Монастирище, вул. Леніна, 122 -3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанову може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя К.І.Довгань