Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
"14" грудня 2006 р. Справа № 18/333
Позивач: Чернігівська обласна товарна агропромислова біржа
14000, м. Чернігів, просп. Миру, 14
Відповідач: Державна податкова інспекція у м. Чернігові
14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суддя А.С. Сидоренко
Секретар судового засідання І.В.Морська
Представники сторін:
Від позивача: Бачурна Н.О. -предст., дов. від 02.11.2006р. № 50
Від відповідача: Філіпенко О.В. -нач. юр. відділу, дов. від 30.12.2005р. № 30677/10/10-010, Щерба Д.А. - гол. держподатревізор -інспектор, дов. від 20.11.2006р. № 26809/10/10-010
Постанова виноситься після перерви, оголошеної в судововому засіданні з 30.11.2006р. по 14.12.2006р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 14.12.2006р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Чернігівською обласною товарною агропромисловою біржею (надалі -Позивач, Біржа) заявлено адміністративний позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (надалі -Відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.05.2006р. № 0000761720/0, від 12.07.2006р. № 0000761720/1, від 15.08.2006р. № 0000761720/2, від 24.10.2006р. № 0000761720/3, якими визначене податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 66960,39 грн. (в т.ч. 22320,13 грн. основного платежу та 44640,26 грн. штрафних санкцій).
Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач вказує на безпідставність висновків Відповідача про необхідність вирахування розміру отриманого платником податків -фізичною особою доходу від продажу транспортного засобу саме з його дійсної вартості, визначеної у експертній оцінці, про обов'язок Позивача під час реєстрації угод купівлі -продажу витребовувати від сторін угоди проведення експертної оцінки та подання відповідного документу, на відсутність повноважень у податкового органу встановлювати порушення біржею вимог Закону України «Про товарну біржу».
Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи свої заперечення правомірністю донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій, оскільки під час проведення перевірки було виявлено значне заниження вартості транспортних засобів при укладенні договорів купівлі -продажу за посередництвом біржи, що привело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:
Чернігівська обласна товарна агропромислова біржа зареєстрована розпорядженням Чернігівського міського голови від 13.07.2000р. № 294-р і взята на облік ДПІ у м. Чернігова в якості платника податків 26.07.2000р. за № 3321.
Державною податковою інспекцією у місті Чернігові було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Позивачем за період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р.
Перевірка проводилась на підставі направлення від 10.04.2006р. № 470, виданого ДПІ у м. Чернігові та від 18.04.2006р. № 510, виданого ДПА в Чернігівській області. Письмове повідомлення про дату початку та закінчення перевірки було отримане Позивачем 03.04.2006р.
За результатами перевірки складено акт від 26.04.2006р. № 139-23/25901112.
Як вбачається з акту перевірки (п.п. 13 п. 3.9 Акту), в ході перевірки встановлено, що на біржі укладалися угоди купівлі -продажу транспортних засобів, які належали продавцям -фізичним особам. При реєстрації зазначених угод на товарній біржі податок з доходів фізичних осіб утримувався та перераховувався з ціни продажу транспортного засобу, що зазначена в договорах купівлі -продажу. При цьому податковим агентом таких фізичних осіб стосовно доходів, одержаних від продажу автомобілів, виступала біржа. Перевіркою встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від продажу об'єктів рухомого майна за посередництвом Біржи шляхом заниження дійсної вартості автомобілів при укладенні договорів купівлі -продажу у періоді серпень -грудень 2005 року, чим порушено п. 1.2 ст. 1, п.п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 12.3, п. 12.6 ст. 12, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п. 20.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV (надалі -Закон № 889).
До таких висновків податковий орган прийшов, виходячи із відповідей отриманих від органів Державної податкової служби та реєстраційно -екзаменаційних підрозділів ДАІ МВС України за місцем проживання покупців, на запити щодо вартості транспортних засобів, визначеної відповідно до актів експертної оцінки, яка є підставою для реєстрації їх в органах ДАІ та базою для сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження транспортних засобів.
На думку Відповідача, розрахунок розміру отриманого платником податків -фізичною особою доходу від продажу транспортного засобу слід було робити з його дійсної вартості, визначеної у експертній оцінці на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за № 1074/8395.
Виявлено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 22320,13 грн. в 9 випадках.
На підставі акту перевірки від 26.04.2006р. № 139-23/25901112, Відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 11.05.2006р. № 0000761720/0, яким визначене податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 66960,39 грн. (в т.ч. 22320,13 грн. основного платежу та 44640,26 грн. штрафних санкцій).
В результаті здійснення Позивачем процедури адміністративного оскарження рішення контролюючого органу, рішеннями про результати розгляду скарг ДПІ у м. Чернігові від 10.07.2006р. № 16666/10/25-008, ДПА в Чернігівській області від 04.08.2006р. № 12-54/10/25-020, ДПА України від 11.10.2006р. № 11450/6/25-0315 було залишено без змін податкове повідомлення -рішення від 11.05.2006р. № 0000761720/0, а також прийняті нові податкові повідомлення -рішення від 12.07.2006р. № 0000761720/1, від 15.08.2006р. № 0000761720/2, від 24.10.2006р. № 0000761720/3.
Згідно ст. ст. 278, 279 Господарського кодексу України, здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб'єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій спеціально утвореною господарською організацією -товарною біржею.
Товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін.
Відповідно до ст. ст. 8, 9 Закону України «Про товарну біржу», членами товарної біржі є засновники, а також прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Порядок прийняття у члени біржі та вибуття із складу її членів визначається статутом товарної біржі. Член товарної біржі має право сам або через свого представника, зокрема, здійснювати біржові операції на біржі та одержувати за це винагороду, користуватися всіма послугами біржі.
За змістом ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
Під час судового розгляду справи було встановлено, що на Біржі укладалися угоди купівлі -продажу транспортних засобів, які належали продавцям -фізичним особам. Угоди укладалися через членів біржи, які діяли від імені фізичних осіб на підставі нотаріально посвідчених довіреностей При реєстрації зазначених угод на товарній біржі податок з доходів фізичних осіб утримувався і перераховувався до бюджету з ціни продажу транспортного засобу, яка зазначена в договорах купівлі -продажу. Дана обставина повністю визнається сторонами.
У відповідності з п. 1.2 ст. 1 Закону № 889, дохід -сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно п.п. «ж» п. 1.3 ст. 1 Закону № 889, дохід з джерелом його походження з України -будь-який дохід,одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.
Підпунктом 4.2.6 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889 встановлено, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 -12 цього Закону.
Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна визначений ст. 12 Закону № 889.
Відповідно до п. 12.3 цієї статті, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.
Податковий агент -юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно -правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (п. 1.15 ст. 1 Закону № 889).
Згідно п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону № 889, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Основним актом, який регулює відносини у сфері купівлі -продажу майна являється Цивільний кодекс України.
У відповідності з загальними положеннями про договір (глава 52 Цивільного кодексу України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ст. 691 ЦК України).
Таким чином, у випадку досягнення сторонами договору домовленості про продаж товару за визначеною його умовами ціною, у покупця виникає зобов'язання сплатити її продавцеві, відповідно ця сума буде вважатися доходом продавця з якого він повинен сплатити податок.
За відсутності фіксованої або регульованої ціни на транспортні засоби, встановлення її в сумі, яка зазначена в договорах, доданих до матеріалів справи на підставі вільного волевиявлення сторін не суперечить чинному законодавству.
Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Законодавчими актами з питань оподаткування не встановлено, що дохід від продажу об'єкта рухомого майна повинен визначатися виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче його оціночної вартості, як це, наприклад, визначено щодо оподаткування доходу від продажу об'єкта нерухомого майна в п.п. 11.1.3 п. 11.1 ст. 11 Закону № 889.
Заперечення Відповідача щодо обов'язковості проведення оцінки майна у випадку оподаткування майна згідно з законом, з посиланням на ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно п. 12.1 ст. 12 Закону № 889 оподатковується не саме майно (транспортний засіб), а дохід платника податку від продажу такого майна.
У відповідності з п. 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за № 1074/8395, вимоги Методики є обов'язковими під час проведення товарознавчих досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки ДТЗ у випадках, передбачених законодавством України або угодами суб'єктів цивільно-правових відносин.
Враховуючи, що чинним законодавстовм України не передбачено обов'язковість проведення оцінки транспортного засобу під час укладення договору купівлі -продажу, сторони договору не наполягали на її проведенні, посилання Відповідача на необхідність здійснення розрахунку розміру отриманого платником податків -фізичною особою доходу від продажу транспортного засобу саме з його дійсної вартості, визначеної у експертній оцінці на підставі Методики є помилковим.
Як вже зазначалося вище, товарна біржа надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін.
З огляду на це, Позивач не зобов'язаний витребовувати від сторін договору купівлі -продажу проведення оцінки транспортного засобу.
Також відхиляються заперечення Відповідача в яких він вказує на можливість застосування за аналогією до спірних правовідносин положень п. 12.4 ст. 12 Закону № 889:
«Якщо один об'єкт рухомого майна обмінюється на інший об'єкт рухомого майна, то кожна із сторін договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, що визначається шляхом застосування ставки податку, визначеної пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, до вартості майна, розрахованої за звичайними цінами, яке відчужується кожною із сторін», - оскільки дана правова норма регулює оподаткування операції за іншим видом цивільно -правового договору, коли платник податку не отримує дохід у грошовому виразі.
Приписом ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із аналізу положень ст. ст. 8 -11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» випливає, що до повноважень органів державної податкової служби не належить встановлення наявності фактів порушення Біржею вимог Закону України «Про товарну біржу» (купівля-продаж товарів однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін; будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають своєю метою або можуть призвести до зміни чи фіксації поточних біржових цін; поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон'юнктури тощо).
За правилами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь -якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень, наданих податковому органу. Як наслідок неправомірного донарахування податкового зобов'язання -неправомірне застосування штрафних санкцій.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 11Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. ст. 2, 71, 94, 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсними податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 11.05.2006р. № 0000761720/0, від 12.07.2006р. № 0000761720/1, від 15.08.2006р. № 0000761720/2, від 24.10.2006р. № 0000761720/3, якими Чернігівській обласній товарній агропромисловій біржі (код 25901112) визначене податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 66960,39 грн. (в т.ч. 22320,13 грн. основного платежу та 44640,26 грн. штрафних санкцій).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Чернігівської обласної товарної агропромислової біржи, м. Чернігів, просп. Миру, 14 (р/р 26007300000917 в КАБ «Демарк», МФО 353575, код 25901112) 03 грн. 40 коп. державного мита.
Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) А.С.Сидоренко
Постанова складена у повному обсязі 19 грудня 2006 року.
Суддя (підпис) А.С.Сидоренко