Номер провадження № 22-ц/785/4655/13
Головуючий у першій інстанції Буран В.М.
Доповідач Артеменко І. А.
05.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Артеменка І.А.,
суддів Сватаненка В.І.,
Черевка П.М.,
при секретарі Павлін О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ТОВ «Кредекс Фінанс», ТОВ «Вердикт Фінанс», ПАТ «Дельта Банк», третя особа АКІБ «УкрСиббанк» про зобов'язання надати рахунок для достроково погашення кредиту в повному обсязі, розірвання договору про надання споживчого кредиту, зобов'язання сплатити грошові кошти,-
встановила:
У червні 2012 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила зобов'язати АКІБ «Укрсиббанк», надати ОСОБА_3 рахунок для дострокового погашення кредиту в повному обсязі за Договором про надання споживчого кредиту від 28 січня 2008 року, розірвати зазначений Договір, який був укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк». А також, зобов'язати ОСОБА_4 сплатити 26998,50 грн. на рахунок Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк», для погашення кредиту в повному обсязі.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 28 січня 2008 року вона уклала Договір про надання споживчого кредиту з АКІБ «Укрсиббанк». За умовами договору було надано 27000 доларів США для особистих потреб, а саме для купівлі автомобіля Тoyota Scion.
Також 28.01.2008 року був укладений договір поруки за яким поручителем за головним договором є ОСОБА_4. На момент укладення договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, але на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2010 року шлюб було розірвано. Для погашення кредиту автомобіль Тoyota Scion було продано, але вилучені від продажу коштів не вистачило для погашення боргу. ОСОБА_4 відмовляється сплачувати половину з суми боргу у розмірі 26998,50 грн. для погашення кредиту, відповідно до укладеного договору поруки. Крім того, банк відмовляється від достроково погашення кредиту з боку позивачки, оскільки не погодився прийняти платіж, а тому позивачка була змушена звернутися з даним позовом до суду.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 березня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3, подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_4 є поручителем за кредитним договором, то він відповідає як солідарний боржник, тому правових підстав для зобов'язання ОСОБА_4 погасити половину залишку заборгованості за кредитним договором не має, а також з тих підстав, що АКІБ «Укрсиббанк» не є кредитором у зобов'язанні.
Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.
Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 28 січня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та позивачкою ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 27000 доларів США для особистих потреб, а саме для купівлі автомобіля Тoyota Scion, 2007 року випуску.
У забезпечення виконань за кредитним договором 28.01.2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язався у солідарному порядку відповідати перед кредитором по зобов'язанню ОСОБА_3.
На момент укладання договорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходилися у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2010 року шлюб між сторонами був розірваний (а.с.12).
05 травня 2011 року автомобіль Тoyota Scion був проданий, а вилучені від продажу автомобіля кошти, а саме 13000 доларів США, були витрачені на погашення кредиту, однак зазначеної суми не вистачило для погашення боргу у повному обсязі.
05 травня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 була укладена Додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту, в якій забезпеченням виконання зобов'язань за договором, банком приймається порука ОСОБА_4, а також було змінено кінцевий термін повернення кредиту на 05.05.2014 року та розмір ануїтетного платежу (а.с.28).
З розрахунків позивачки, залишок за кредитним договором становить 6755,95 доларів США, що дорівнює 53996,93 грн.; ? частину зазначеної суми, а саме 26998,5 грн., вона вважає повинен сплатити ОСОБА_4, який є поручителем за кредитним договором та несе солідарну відповідальність за невиконання зобов'язань, оскільки за кредитні кошти вони купили машину, якою користувалися разом.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, при порушенні боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно зі ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Стягувати заборгованість з поручителя є правом Банку, та не є обов'язком, а тому неможливо примушувати Банк отримувати кошти від будь-яких інших осіб, крім тих, що передбачені кредитним договором.
Відповідальність поручителя настає лише з підстав, передбачених договором поруки, після пред'явлення до нього вимоги банком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спільною власністю чоловіка та дружини, є лише майно, придбане подружжям у кредит, а не кошти, що були витрачені на придбання майна та погашення кредиту.
Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи, тому кредитний договір не створює обов'язку для ОСОБА_4 саме з тих підстав, що він є колишнім чоловіком позичальника.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що правових підстав для зобов'язання ОСОБА_4 погасити половину залишку заборгованості не має, та ці вимоги позивачки є необґрунтованими та такими, що не засновані не законі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що АКІБ «Укрсиббанк» не є кредитором у зобов'язанні, а тому не може надати позивачці рахунок для погашення кредиту з наступних підстав.
20.04.2012 року АКІБ «Укрсиббанк» передав право вимоги за кредитним зобов'язанням ОСОБА_3 до ТОВ «Кредекс Фінанс», що підтверджується договором факторингу № 05/12 (а.с.67-82), в свою чергу ТОВ «Кредекс Фінанс» 20.04.2012 року передав право вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» (договір факторингу № 05/12-КВ), тому ТОВ «Вердикт Фінанс» було залучено у якості співвідповідача.
З заяви ПАТ «Дельта Банк» вбачається, що вони є правонаступниками первісного відповідача та між ними укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, тому ПАТ «Дельта Банк» було залучено до справи у якості співвідповідача, а АКІБ «Укрсиббанк» у якості третьої особи.
Також колегія суддів звертає увагу, що позивачка у позовній заяві не навела жодної підстави для розірвання договору споживчого кредиту.
Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області
І.А. Артеменко
В.І. Сватаненко
П.М. Черевко