Справа № 1513/1043/12
10 червня 2013 року м. Кілія.
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Балана М.В.,
при секретарі Урсул Г.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»
до
ОСОБА_2 та ОСОБА_3
про
солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, стягнення з відповідачів судових витрат в рівних частках, -
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі по тексту - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», з усіма правами та обов'язками, 28.03.2012 року звернулось до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 014/0054/74/71348 від 12.03.2007 року, в розмірі 136273 долари 66 центів США, що за курсом НБУ станом на 25.11.2011 року складає 1088758 гривень 66 копійок, стягнення з відповідачів в рівних частках 3219 гривень судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом.
З позовної заяви вбачається, що 12.03.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з однієї сторони та фізичною особою - ОСОБА_2, укладено кредитний договір № 014/0054/74/71348, за яким ОСОБА_2 надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 58681 долар США, з 12.03.2007 року по 12.03.2027 року, зі сплатою 13,25 % річних, за користування кредитними коштами. Погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом повинно здійснюватись щомісячно, згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом, щомісячними фіксованими платежами (згідно з додатком № 1 до Договору).
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору № 014/0054/74/71348 від 12.03.2007 року, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» повністю та у строк виконало свої зобов'язання по вказаному договору - видавши ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 58681 долар США, через Центр іпотечного кредитування.
У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 014/0054/74/71348 від 12.03.2007 року, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 12.03.2007 року укладено договір поруки № 014/0054/74/71348/1, згідно з яким ОСОБА_3 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору № 014/0054/74/71348 від 12.03.2007 року. У відповідності до п. 2.1. договору поруки від 12.03.2007 року, у випадку невиконання, або неналежного виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 несуть солідарну відповідальність перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.
З метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_4 за укладеним з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» договором споживчого кредиту, 16.05.2007 року між нею, банком та фізичною особою - ОСОБА_5 укладено договір поруки № 014/0055/82/74928. У договору поруки зазначено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
В зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, боржнику та поручителю поштою надсилались вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 014/0054/74/71348 від 12.03.2007 року, які залишились без задоволення.
Станом на 25.11.2011 року у ОСОБА_2 перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» виникла загальна заборгованість за кредитним договором № 014/0054/74/71348 від 12.03.2007 року, в розмірі 136273 долари 66 центів США, що за курсом НБУ станом на вказану дату складає 1088758 гривень 66 копійок, а саме: заборгованість за кредитом - 56874,06 долара США, що в гривневому еквіваленті складає 454406,68 гривень; заборгованість за відсотками - 19152,01 долара США, що в гривневому еквіваленті складає 153018,81 гривень; пеня за прострочення тілу кредиту - 4285,02 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 34236,02 гривні; пеня за прострочення відсотків по кредиту - 55962,57 долара США, що в гривневому еквіваленті складає 447124,15 гривень. На підставі викладеного представник позивача просить задовольнити позов у повному обсязі.
10.06.2013 року представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Слобода Олена Михайлівна в судове засідання не з'явилась, але надала на адресу суду письмову заяву, згідно з якою позов підтримала у повному обсязі, просить його задовольнити, розглянувши справу за її відсутності, проти постановлення рішення при заочному розгляді справи не заперечує /а.с. 76/.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які про дати, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, через оголошення у пресі (ч. 9 ст. 74 ЦПК України) /а.с. 69-70, 75/, в судове засідання повторно не з'явились, про поважність причин неявки суд не повідомили, заяв про відкладання слухання по справі, або про розгляд справи за їх відсутності не надали.
На підставі письмової заяви представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 169, 197, 224 ЦПК України.
Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як зазначено у ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як зазначено у ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом достовірно встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:
11.10.2006 року Національним Банком України ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» видано Банківську ліцензію № 10 та Дозвіл № 10-5 на право надання банківських послуг визначених статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» /а.с. 58-59/.
Згідно з п. 1.4. статуту Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», протоколом Загальних Зборів акціонерів № Зб-45 від 14.10.2009 року, прийнято рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» /а.с. 55-57/, що також підтверджується копіями реєстраційних документів наданих позивачем /а.с. 49-54/.
12.03.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що надалі іменується «Кредитор», з однієї сторони та ОСОБА_2, що надалі іменується «Позичальник», з другого боку, укладено кредитний договір № 014/0054/74/71348 (далі - Договір) та Додаток 2 до нього /а.с. 12-23/. Згідно з п.п. 1.1. та 1.2. Договору, Кредитор на положеннях та умовах цього Договору, надає Позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 58681 долар США, а Позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути Кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов Договору та Тарифів Банку, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Договором. Кредит надається на строк по 12.03.2027 року включно. Відповідно до п.п. 1.3. Договору, погашення кредиту здійснюється Позичальником наступним чином: шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів (далі - Ануїтетний платіж), протягом всього строку дії цього Договору, згідно Графіку погашення кредиту (додаток 2 до Договору). За рахунок кожного ануїтетного платежу здійснюється погашення щомісячних процентів за користування кредитом та погашення частини кредиту. У п.п. 1.4. Договору зазначено, що процентна ставка за користування кредитом складає 13,25 % річних. У відповідності до п.п. 5.1. Договору, Позичальник зобов'язується виконувати умови передбачені цим договором. Здійснювати безготівковим платежем або готівкою, в касу Кредитора: щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п.п. 1.3. цього Договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 12.03.2027 року включно. Щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту, сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів. Згідно з п.п. 9.1. Договору, він набуває чинності з часу його підписання Сторонами та скріплення печаткою Кредитора та діє до повного погашення кредитної заборгованості Позичальника за цим Договором (суми кредиту, процентів за користування, комісій, неустойок, відшкодування можливих збитків). Відповідно до п.п. 10.1. Договору, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. У п.п. 12.5. Договору зазначено, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього Договору, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.
З метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/0054/74/71348 від 12.03.2007 року, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» - «Кредитор» та громадянка ОСОБА_3 - «Поручитель», 12.03.2007 року уклали Договір поруки № 014/0054/74/71348/1 (далі - Договір) /а.с. 31-34/. Згідно з п.п. 1.2. Договору, сторони встановлюють, що Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по Боргових зобов'язаннях Боржника - ОСОБА_2, які виникають з умов Кредитного договору № 014/0054/74/71348 від 12.03.2007 року, а саме: повернути кредит в розмірі 58681 долар США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірах, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору. Відповідно до п.п. 2.1. Договору, сторони визначають, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань по Кредитному дговору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що Боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків. У п.п. 2.6. Договору міститься застереження, що при зміні своєї адреси, Поручитель зобов'язаний повідомити про це Банк. До отримання такого повідомлення , вимога Банку належить до подання за вказаною в цьому Договорі адресою (місце реєстрації: АДРЕСА_1).
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору № 014/0054/74/71348 від 12.03.2007 року, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» повністю та у строк виконало свої зобов'язання по вказаному договору - видавши ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 58681 долар США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 4 від 12.03.2007 року /а.с. 30/.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Кредитним договором № 014/0054/74/71348 від 12.03.2007 року ОСОБА_2 та виникненням заборгованості перед Банком, 22.10.2009 року за вих. № 5-2/4261 їй було направлено вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором /а.с. 36/. Вказана вимога була отримана адресатом 03.11.2009 року, що підтверджується повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення /а.с. 46/, однак виконана вимога не була. 22.10.2209 року за вих. № 5-2/4261 ОСОБА_3 за місцем реєстрації проживання: АДРЕСА_1, була направлена аналогічна вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором /а.с. 35/, однак вказана вимога повернута відправнику з поміткою пошти про те, що адресат за вказаною адресою не мешкає /а.с. 47/.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов Кредитного договору № 014/0054/74/71348 від 12.03.2007 року, станом на 25.11.2011 року у неї перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» виникла загальна в розмірі 136273 долари 66 центів США, що за курсом НБУ станом на вказану дату складає 1088758 гривень 66 копійок, а саме: заборгованість за кредитом - 56874,06 долара США, що в гривневому еквіваленті складає 454406,68 гривень; заборгованість за відсотками - 19152,01 долара США, що в гривневому еквіваленті складає 153018,81 гривень; пеня за прострочення тілу кредиту - 4285,02 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 34236,02 гривні; пеня за прострочення відсотків по кредиту - 55962,57 долара США, що в гривневому еквіваленті складає 447124,15 гривень /а.с. 37-45/.
Стаття 526 ЦК України закріплює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 623 ЦК України, боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Статтями 553 та 554 ЦК України встановлено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед ним за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно ч. 2 цієї статті Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У відповідності до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних відносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
У відповідності до ст. 99 Конституції України, ч. 1 ст.192, ч.1 ст.524 ЦК України зобов'язання повинно бути виражено у грошовій одиниці - гривні.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. З ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями.
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.
Відповідно до листа Національного банку України від 29.05.2001 року № 28-313/2178 вимоги або які-небудь обмеження щодо граничного розміру сум і строків повернення кредитів в іноземній валюті, залучених або надаваних резидентами України, чинним законодавством не встановлено, тому здійснення резидентами операцій по одержанню або наданню кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
У п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних відносин», зазначено що Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.
Дослідивши обставини справи та беручи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає встановленим обов'язок відповідачів повернути позивачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного між ними договорів, порушене право позивача таким, що підлягає захисту згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, а позов в цій частині обґрунтованим та підлягаючім задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
При звернені до суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було сплачено 3219 гривень судового збору, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями /а.с. 2/.
На підставі наведеного позов в частині стягнення з відповідачів в рівних частках на користь позивача понесених ним та документально підтверджених судових витрат є обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, -
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором та стягнення з відповідачів судових витрат в рівних частках - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 23876031, МФО 328351, р/рах. 2909949) заборгованість за кредитним договором № 014/0054/74/71348 від 12.03.2007 року, в розмірі 136273 долари 66 центів США, що за курсом НБУ станом на 25.11.2011 року складає 1088758 гривень 66 копійок.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 23876031, МФО 328351, р/рах. 2909949) судові витрати, які складаються з 3219 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан.