Номер провадження № 22-ц/785/3740/13
Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.
Доповідач Артеменко І. А.
05.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Артеменка І.А.,
суддів Черевка П.М.,
Сватаненка В.І.,
при секретарі Павлін О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 березня 2013 року по справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на навчання,-
встановив:
У листопаді 2012 року позивач Одеський державний університет внутрішніх справ (далі ОДУВС) звернувся до суду з зазначеним позовом та просив стягнути з ОСОБА_3 затрачені МВС України грошові кошти на його навчання у розмірі 30803,83 грн..
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_3 у 2005 році було зараховано курсантом 1 курсу факультету транспортної міліції Одеського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ та він був поставлений на всі види продовольчого та речового забезпечення, з виплатою грошового утримання.
Між позивачем та відповідачем було укладено контракт про підготовку фахівців в навчальному закладі за державним замовленням, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням. Відповідно до наказу ОДУВС від 11.07.2009 року після закінчення навчання ОСОБА_3 - лейтенанта міліції було відкомандировано для подальшого проходження служби.
Наказом УМВС України на Одеській залізниці від 21.01.2011 року ОСОБА_3 оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Одеса-Головна УМВС України в Одеській області було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням.
На підставі зазначеного позивач вважає, що відповідачем не були дотримані умови договору, а тому він зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені на його навчання.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 березня 2013 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрати на навчання у розмірі 30803,83 грн..
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги Одеського державного університету внутрішніх справ, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 звільнився з органів внутрішніх справ за власним бажанням, а тому, відповідно до п. 2.5 Контракту, повинен відшкодувати МВС України витрати за період його навчання.
Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.
Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що відповідно до наказу ректора Одеського юридичного інституту національного університету внутрішніх справ за № 95 о/с від 15 серпня 2005 року ОСОБА_3 було прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом першого курсу факультету № 2 - транспортної міліції.
06 серпня 2006 року між інститутом та ОСОБА_3, відповідно до Указу Президента України № 77/96 від 23.01.1996 року та постанови КМУ № 992 від 22.08.1996 року, було укладено контракт за умовами якого інститут прийняв на себе зобов'язання щодо підготовки ОСОБА_3 фахівцем за державним замовленням на денній формі навчання, забезпечивши його безкоштовним житлом, харчуванням за нормами курсантського пайка, з виплатою грошового утримання та працевлаштуванням після закінчення навчання.
З п. 2.5 Контракту вбачається, що ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання відшкодувати МВС України витрати за період навчання, у разі звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу до встановленого 3-річного терміну за власним бажанням без поважних причин або за порушення службової дисципліни, вчинення проступку, несумісного перебування на службі в органах внутрішніх справ.
05 жовтня 2007 року між інститутом та ОСОБА_3 був укладений договір про підготовку фахівця у Одеському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ, відповідно до наказу МВС України від 14.05.2007 року № 150. У договорі були визначені такі ж самі права та обов'язки сторін, які раніше були зазначені в контракті від 06.08.2006 року.
Відповідно до п. 2.3.6. Договору у разі звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_3 після закінчення навчального закладу до встановленого 3-річного терміну перебування на службі в зв'язку з відмовою від подальшого проходження служби зобов'язався відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
У п. 4.4. Договору визначено, що у разі відмови ОСОБА_3 добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.
Після випуску курсантів факультету транспортної міліції, з 13.07.2009 року, лейтенанта міліції ОСОБА_3 було відкомандировано для подальшого проходження служби, що підтверджується наказом ОДУВС № 105 о/с від 11 липня 2009 року.
21 січня 2011 року ОСОБА_3 - лейтенанта міліції було звільнено за власним бажанням з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Одеса-Головна з 31.01.2011 року, що підтверджується наказом начальника Управління МВС України на Одеській залізниці № 6 о/с від 21.01.2011 року.
Тобто ОСОБА_3, у порушення умов Контракту від 06.08.2006 року та Договору від 05.07.2010 року, звільнився з займаної посади органів внутрішніх справ до встановленого 3-річного терміну перебування на службі, тому зобов'язаний відшкодувати на користь позивача фактичні витрати, пов'язані з його навчанням.
Відповідно до розрахунку, який відповідає вимогам п.п. 2, 4 Постанови КМУ від 01.03.2007 року за № 313, вартість утримання курсанта ОСОБА_3 за період його навчання 2005-2009 роки у навчальному закладі склала: 1 курс - 4430,02 грн.; 2 курс - 6397,65 грн.; 3 курс - 7740,48 грн.; 4 курс - 12235,68 грн., а всього було витрачено 30803,83 грн..
У пункті 14 Постанови КМУ № 992 від 22.08.1996 року, яка діяла на момент вступу ОСОБА_3 до інституту, зазначено, що у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність правових підстав щодо стягнення з ОСОБА_3 витрат на його навчання за період з 2005 року, оскільки до наказу ректора Одеського юридичного інституту національного університету внутрішніх справ за № 95 о/с ОСОБА_3 було прийнято на службу в органи внутрішніх справ з 15 серпня 2005 року та поставлено на всі види продовольчого та речового забезпечення з виплатою грошового утримання, тобто з 2005 року ОСОБА_3 отримував безкоштовне житло, харчування за нормами курсантського пайка та безкоштовне медичне обслуговування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач порушив вимоги вищевказаного договору, в яких передбачені підстави на відшкодування витрат за період навчання, а саме звільнення з органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі та наявності правових підстав для задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює.
Посилання ОСОБА_3 на неправильність розрахунку вартості його утримання є безпідставним та спростовується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області
І.А. Артеменко
В.І. Сватаненко
П.М. Черевко