06 червня 2013 року Справа № 31689/10
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Макарика В.Я.
суддів Большакова О.О..
Глушка І.В.
за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.07.2010р. по справі № 2а-3573/10 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001321702/3301 від 29.04.2010 року,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001321702/3301 від 29.04.2010 року. Позивач просив суд позовну заяву до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити. Визнати недійсним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 29 квітня 2010 року №0001321702/3301 на суму 220195,00 грн..
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0001321702/3301 від 29.04.2010 Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, яким до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 220195,00 грн..
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому оскаржила її в апеляційному порядку та просить прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позову приватному підприємцю ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.04.2010 року №0001321702/3301. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
З 13 квітня 2010 року по 19 квітня 2010 року Державною податковою інспекцією в м. Хмельницькому проводилась позапланова виїзна документальна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.09р. по 31.12.09р..
Відповідно до цієї перевірки Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому було складено акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 від 19 квітня 2010 року №3740/17-1/НОМЕР_1.
Відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001321702/3301 від 29.04.2010 р. відповідно до зроблених висновків в акті перевірки і на підставі цього до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 220195,00 грн..
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця В02 № 051944 зареєстрований Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 01.06.07р і йому присвоєно інд. номер НОМЕР_1 здійснював приміські та міські перевезення пасажирів та багажу за встановленими маршрутами на підставі Ліцензії НОМЕР_2 від 15.02.06р. виданої Міністерством транспорту та зв'язку України. Під час перевезення пасажирів на транспортних засобах, які йому належать на праві власності отримував плату за проїзд і на суму готівки по тарифах видавались пасажирам квитки.
Відповідачем було зроблено висновок в Акті перевірки, що наявність та використання РРО/КОРО де. вказано, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються згідно п.4 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.
Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Судом першої інстанції було зроблено висновок, що позивач відноситься до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка надавала послуги і не здійснювала продаж підакцизних товарів, і вела книгу обліку доходів і витрат, тому на відповідач неправомірно застосував до неї штрафну санкцію, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.
Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому в рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001321702/3301 від 29.04.2010 р. вказано на встановлене порушення п.1, п.2 ст.З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які вимагають від суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем не враховано, що місце проведення розрахунків Закон визначає, місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за надані послуги, тобто при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.
Виходячи з матеріалів справи необхідно відмітити, що відповідач під час перевірки не звернув увагу на те, що сума виручки від надання послуг внесених в книгу обліку доходів та витрат на протязі місяця за кожен день становить однакову суму не тільки в гривні, а і копійках, що піддається сумніву. Перевіряючими під час перевірки не досліджено, яким способом здійснювалися операції по наданню послуг, а висновки в акті перевірки зроблено на підставі вивчення книги доходів та витрат фізичної особи - підприємця.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.07.2010р. по справі № 2а-3573/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.Я. Макарик
Судді О.О. Большакова
І.В. Глушко