АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 11/796/1173/2013 Головуючий у суді першої інстанції - Дмитрук Н.Ю.
Категорія КК: ч. 2 ст. 187 КК України Доповідач в апеляційній інстанції - Жук О.В.
3 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі головуючого судді Жук О.В.,
суддів Паленика І.Г., Ноздрякова В.М.,
за участю прокурора Глиняного С.В.,
захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бориспіль,Київської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Бориспіль, Київської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вироком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними в тому, що 31 грудня 2011 року, близько 1 годині 30 хвилин, вони, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння неподалік будинку № 1 по вул. Інженерній в м. Києві, за попередньою змовою між собою вчинили напад на потерпілого ОСОБА_8 з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства яке є небезпечним для життя та здоров'я останнього, яке виразилося у заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. В результаті вказаних дій засуджені заволоділи майном потерпілого, спричинивши йому матеріальну шкоду на суму 501 гривня.
В апеляції захисник ОСОБА_3 просить вказаний вирок змінити, призначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 років позбавлення волі без конфіскації майна, застосувати ст. 75 КК України, звільнити його підзахисного від відбуття покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки.
Своє прохання обґрунтовує тим, що судом не в повній мірі враховано особу засудженого ОСОБА_6, який свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся, раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується, постійно працював на приватних будівництвах, давав детальні та послідовні покази під час досудового та судового слідства, що свідчить про його активне сприяння розкриттю злочину, і добровільно відшкодував шкоду, завдану потерпілому ОСОБА_8, який просив не засуджувати підсудних до позбавлення волі.
Вважає, що на протязі 13 місяців, під час яких ОСОБА_6 перебуває під вартою, він зрозумів неправильність своєї поведінки та зробив для себе висновки про недопустимість вчинення злочинів у майбутньому.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки не виконані вказівки, зазначені в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2012 року стосовно неповноти судового розгляду, а також порушено принцип незмінності складу суду.
Також, зазначає, що резолютивна частина вироку містить описку в четвертому абзаці, де має бути зазначено засудженому «ОСОБА_7», а не «ОСОБА_6».
Вирок в частині засудження ОСОБА_7 в апеляційному порядку не оскаржений.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який заперечив проти апеляції захисника ОСОБА_3, пояснення засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які підтримали апеляцію останнього, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кримінальна справа була розглянута у відповідності до вимог ч.3 ст. 299 КПК України 1960 року.
Вина засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведена.
Кваліфікація дій засуджених за ч. 2 ст. 187 КК України є вірною.
Покарання обом засудженим було призначене із дотриманням вимог ст. 65 КК України, відповідає вчиненому та їх особам.
При цьому судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу засудженого ОСОБА_6, який має на утриманні неповнолітню дитину, характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його молодий вік та роль у вчиненому злочині.
Крім того, судом враховано щире каяття останнього, його критичне ставлення до скоєного, добровільне відшкодування завданих збитків та позицію потерпілого, який не має претензій до засуджених.
Сукупність цих даних дозволила суду першої інстанції призначити засудженому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.
Тому, за відсутності будь-яких додаткових даних про особу засудженого ОСОБА_6, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, що не були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, у колегії суддів не має підстав для зміни вироку, призначення більш м'якого покарання та звільнення від його відбуття засудженого ОСОБА_6
Не вбачає колегія суддів і порушень кримінально-процесуального закону під час судового розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 та ОСОБА_6
Так, розгляд справи проходив з початку до кінця під голуванням судді Дмитрук Н.Ю. Те, що повідомлення учасникам процесу про дату, час та місце судових засідань підписане іншим суддею Голосіївського районного суду м. Києва, не є порушенням принципу незмінності складу суду.
Крім того, у зв'язку з тим, що розгляд кримінальної справи був проведений відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року, докази в судовому засіданні не досліджувалися і суд обмежився лише допитом засуджених. Тому, посилання захисника ОСОБА_3 на неповноту судового розгляду є безпідставними.
Що стосується неточності у вироку щодо зазначення прізвища засуджених, про які зазначив захисник у апеляції, то це не є підставою для зміни вироку. Така помилка може бути виправлена судом першої інстанції в порядку ст. 409, 411 КПК України 1960 року.
Керуючись ст. 365, ст. 366 КПК України 1960 року, п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України, - без зміни.
_________________ _________________ _________________
Жук О.В. ПаленикІ.Г. Ноздряков В.М.
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду м. Києва О.В.Жук