Ухвала
22 травня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.
суддів: Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є., Черненко В.А.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Корсунь-Шевченківського району Черкаської області в інтересах держави в особі управління Держкомзему у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, державного підприємства «Лисянське лісове господарство» до Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Державна інспекція сільського господарства України в особі Державної інспекції сільського господарства України в Черкаській області, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2012 року, -
У лютому 2012 року прокурор Корсунь-Шевченківського району в інтересах держави в особі Управління Держкомзему у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, Державного підприємства «Лисянське лісове господарство», звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив відновити строк позовної давності, як такий, що був пропущений з поважних причин; визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації № 92 від 27 березня 2006 року «Про виділення земельних часток (паїв) із земель фермерського господарства «ОСОБА_2» в натурі (на місцевості) та видачу їх власникам державних актів на право власності на земельну ділянку»; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки від 3 квітня 2006 року видані на ім᾽я ОСОБА_4 серії ЯА № 465269 на земельну ділянку площею 3,5847 га та серії ЯА № 465354 на земельну ділянку площею 4,5551 га; на ім᾽я ОСОБА_3 серії ЯА № 465134 на земельну ділянку площею 6,0273 га; на ім᾽я ОСОБА_2 серії ЯА № 465321 на земельну ділянку площею 5,7611 га; на ім᾽я ОСОБА_1 серії ЯА № 465322 на земельну ділянку площею 7,4719 га та скасувати їх державну реєстрацію.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації № 92 від 27 березня 2006 року «Про виділення земельних часток (паїв) із земель фермерського господарства «ОСОБА_2» в натурі (на місцевості) та видачу їх власникам державних актів на право власності на земельну ділянку» ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які є членами фермерського господарства «ОСОБА_2», передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки, загальною площею 27,4001 га. На підставі даного розпорядження видані державні акти на право власності на земельні ділянки від 3 квітня 2006 року, а саме: на ім᾽я ОСОБА_4 серії ЯА № 465269 на земельну ділянку площею 3,5847 га та серії ЯА № 465354 на земельну ділянку площею 4,5551 га; на ім᾽я ОСОБА_3 серії ЯА № 465134 на земельну ділянку площею 6,0273 га; на ім᾽я ОСОБА_2 серії ЯА № 465321 на земельну ділянку площею 5,7611 га; на ім᾽я ОСОБА_1 серії ЯА № 465322 на земельну ділянку площею 7,4719 га, а всього на земельні ділянки загальною площею 27,4001 га. Вартість всієї земельної ділянки у розмірі 27,4001 га згідно нормативної грошової оцінки земельних ділянок становить 117 504 грн. 92 коп. При проведенні перевірки прокуратурою Корсунь-Шевченківського району було встановлено, що прийняття розпорядження про передачу земельних ділянок у приватну власність проведено незаконно. Зазначав, що у порушення вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст. 50 Закону України «Про землеустрій», п.п. 10, 11 Порядку розроблення проектів землеустрою, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 року, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок вказаним громадянам не пройшов обов᾽язкової державної землевпорядної експертизи, без позитивного висновку якої передача земельної ділянки у приватну власність є незаконною. Також були відсутні висновки Корсунь-Шевченківської районної СЕС, відділу містобудування та архітектури Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, державної екологічної інспекції в Корсунь-Шевченківському районі, що перешкоджало вирішенню питання про передачу земельних ділянок у приватну власність. Крім цього, під час перевірки встановлено, що серед вказаних земельних ділянок по факту передано у приватну власність даним особам: частину земельної ділянки під замкненою штучною водоймою (ставом) - в межах Дацьківської сільської ради, площею 2,14 га, яка перебувала у користуванні на умовах договору оренди у приватного підприємця ОСОБА_5; частину лісових земельних ділянок - в межах Дацьківської сільської ради, площею 0,9 га та в межах Селищенської сільської ради - 0,9 га, загальною площею 1,8 га, які є частиною одного і того ж лісового масиву, та частина з яких, 0,9 га, знаходиться у постійному користуванні державного підприємства «Лисянське лісове господарство», а частина 0,9 га - в землях запасу. Хоча відповідно до вимог Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Лісового кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство» громадянам за рішенням органів виконавчої влади можуть безоплатно передаватися у власність тільки замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення та замкнені природні водойми. На його думку, за таких обставин розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) членам фермерського господарства «ОСОБА_2», є незаконним. Вибуття земельних ділянок загальною площею 27,4001 га із власності держави та перебування їх у володінні відповідачів - зачіпає економічні та соціальні інтереси держави, оскільки порушує законний порядок надання землі у власність громадян, підриває авторитет органів державної влади серед населення. До липня 2011 року про вказані обставини відомо не було. Зазначав, що оскільки наведені порушення чинного законодавства, які свідчать про незаконність набуття ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок у власність, були встановлені прокуратурою Корсунь-Шевченківського району в ході розслідування кримінальної справи, причина пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовом є поважною.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 25 липня 2012 року позов прокурора Корсунь-Шевченківського району Черкаської області в інтересах держави в особі управління Держкомзему у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, державного підприємства «Лисянське лісове господарство» задоволено.
Визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації № 92 від 27 березня 2006 року «Про виділення земельних часток (паїв) із земель фермерського господарства «ОСОБА_2» в натурі (на місцевості) та видачу їх власникам державних актів на право власності на земельну ділянку».
Визнано недійсними та скасовано державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки від 3 квітня 2006 року на ім᾽я ОСОБА_4 серії ЯА № 465269 на земельну ділянку площею 3,5847 га та серії ЯА № 465354 на земельну ділянку площею 4,5551 га; на ім᾽я ОСОБА_3 серії ЯА № 465134 на земельну ділянку площею 6,0273 га; на ім᾽я ОСОБА_2 серії ЯА № 465321 на земельну ділянку площею 5,7611 га; на ім᾽я ОСОБА_1 - серії ЯА № 465322 на земельну ділянку площею 7,4719 га, розташовані на території Селищенської сільської ради.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі заступник прокурора Черкаської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що ні фермерському господарству «ОСОБА_2», ні ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як членам вказаного фермерського господарства, земельні ділянки попередньо не надавались.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було виділено земельні ділянки саме із земель фермерського господарства «ОСОБА_2», які по площі відповідають розміру земельної ділянки, що перебувала у користуванні фермерського господарства «ОСОБА_2», а тому вони мали право на приватизацію виділеної їм землі, як члени фермерського господарства.
Проте повністю погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судами установлено, що 6 травня 1992 року Корсунь-Шевченківською районною Радою народних депутатів ОСОБА_1 був виданий державний акт на право постійного користування землею у розмірі 12,09 га для ведення фермерського господарства на підставі рішення Корсунь -Шевченківської районної Ради народних депутатів від 6 травіня 1992 року.
Рішенням Корсунь - Шевченківської районної Ради народних депутатів № 8-21 від 6 травня 1992 року «Про відведення земельної ділянки для організації фермерського господарства» було затверджено проект відведення земельної ділянки для організації фермерського господарства жительці с. Селище ОСОБА_1 11,9 га, з них ріллі 0,4 га, поліпшених пасовищ 7,4 га, насаджень на ярах 3,7 га, польових доріг 0,4 га.
24 вересня 1992 року було здійснено державну реєстрацію фермерського господарства «ОСОБА_2», що підстверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.
Рішенням Корсунь - Шевченківської районної Ради народних депутатів № 14-21 від 31 березня 1994 року «Про погодження відведення земельної ділянки під розширення існуючого селянського (фермерського) господарства» було погоджено рішення сесії Селищенської сільської ради про виділення земельної ділянки площею 9 га сінокосу, 3га ріллі та 3,5 ріллі Дацьківської сільської ради із державного земельного запасу в адміністративних межах Селищенської та Дацьківської сільських рад та доручено земельному відділу райдержадміністрації замовити виготовлення проекту відведення та вказано у п. 3 рішення, що остаточне рішення про виділення земельної ділянки прийняти після виготовлення проекту відведення.
Рішенням Корсунь - Шевченківської районної Ради народних депутатів № 2/7 від 10 листопада 1994 року «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарства» затверджений проект відведення земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 під розширення фермерського господарства загальною площею 15,5 га, з них 9 га сінокосу, 3,5 га ріллі за рахунок земель запасу Селищенської сільської ради та 3,0 га ріллі за рахунок земель запасу Дацьківської сільської ради.
Розпорядженням Корсунь - Шевченківської райдержадміністрації № 424 від 23 грудня 2005 року «Про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)» зобов᾽язано фермерське господарство «ОСОБА_2» розробити проект відведення землеустрою.
Розпорядженням голови Корсунь - Шевченківської районної державної адміністрації № 92 від 27 березня 2006 року «Про виділення земельних часток (паїв) із земель фермерського господарства «ОСОБА_2» в натурі (на місцевості) та видачу їх власникам державних актів на право власності на земельну ділянку» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства «ОСОБА_2» ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із земель фермерського господарства передано у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно додатку загальною площею 27,4001 га.
На підставі вищевказаного розпорядження 3 квітня 2006 року Корсунь - Шевченківською районною державною адміністрацією були видані державні акти для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім᾽я ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об᾽єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч. 2 цієї статті.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник або землекористувач може вимагати усунення порушень його прав на землю.
Згідно ст. 118 ЗК України проект відведення земельної ділянки при подачі на розгляд місцевої державної адміністрації погоджується з природоохоронним органом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Відповідно до ст. ст. 32, 121 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія вищенаведених норм закону не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).
Стаття 7 Закону України «Про фермерське господарство» встановлює порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Згідно якої для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації.
Частиною 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.
Відповідно до Указу Президента України №720/95 від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Судами попередніх інстанцій установлено, що земельна ділянка у розмірі 27,4001 га була передана фермерському господарству «ОСОБА_2» у постійне користування.
Отже, вказана земельна ділянка має відповідні обмеження стосовно її безоплатної передачі у власність членів фермерського господарства (приватизації), так як вона не є вільною від використання, тобто приватизувати не звільнену від користування земельну ділянку неможливо.
Таким чином, оскільки фермерське господарство «ОСОБА_2» не має державного акта на право колективної власності на землю, висновок апеляційного суду про те, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як члени господарства, мають права на земельні частки (паї) є передчасним.
Крім того, виходячи зі змісту норм ст. ст. 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції, яка діяла на час надання земельної ділянки та створення фермерського господарства) і зі змісту норм ст. ст. 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», який діяв на час виникнення спірних відносин, слід зазначити, що після одержання державного акта на право приватної власності чи користування землею або укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство реєструється у раді, що передала у власність або надала у користування земельну ділянку, і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов᾽язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Також апеляційним судом не враховано, що відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
Апеляційний суд у порушення вимог ст. 212-214, 315 ЦПК України на вищезазначені норми закону уваги не звернув, не навів достатніх мотивів відносно повернення земельних ділянок їх власникові, від якого вони незаконно вибули, та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 343-345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.Д. Луспеник
Судді: А.О. Лесько
С. Ф. Хопта
М.Є. Червинська
В.А. Черненко