Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
03 червня 2013 р. № 820/2606/13-а
Харківський окружний адміністративний суд
в складі: головуючого - судді Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кабанова Д.С.,
за участю представників: позивача - Чухраєвої Н.С., Крамарєвої О.В., відповідача - Джиджавадзе Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Автофастера» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Московського району м.Харкова за формою «Р» від 16.11.2012 року № 0001552220, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №2052/2220/30591431 від 28.09.2012р. та винесене податкове повідомлення-рішення № 0001552220 від 16.11.2012р. За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0001552220 від 16.11.2012р. залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення. Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення не є обґрунтованими, оскільки він має всі необхідні первинні документи по спірним господарським операціям, що дають йому право на відображення податкового кредиту з ПДВ.
Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на обставини, встановлені в ході проведення перевірки щодо контрагентів позивача.
Представники позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" Чухраєва Н.С., Крамарєва О.В. - в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, та просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби Джиджавадзе Р.А. - в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях до позовної заяви.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.44), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (т.1 а.с.46).
Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Автофастера" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Лайнстар» та ТОВ «Електродизель» за період з 01.02.12 року по 30.04.12 року.
За результатами перевірки було складено акт №2052/2220/30591431 від 28.09.2012р. (т.1 а.с. 28-41), яким встановлено порушення п. 198.3 от. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 151383 грн., у т.ч. за лютий 2012 року - на 95300 грн., за квітень 2012 року - на 56083 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001552220 від 16.11.2012р., яким податковий орган визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 227074,50 грн., в тому числі за основним платежем - 151383 та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 75691,5 грн.(т.1 а.с.42)
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало відображене в акті №2052/2220/30591431 від 28.09.2012р. судження суб'єкта владних повноважень про те, що, відсутній факт реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «Лайнстар» та ТОВ «Електродизель», тому відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість.
З урахуванням висновків податкового органу судом досліджено підстави та порядок здійснення господарської діяльності позивачем, за результатами чого встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Автофастера" та ТОВ «Електродизель» було укладено договір поставки №0102/12 від 01.02.12 року (а.с. 58).
Умовами зазначеного договору передбачено, що постачальник, ТОВ «Електродизель», зобов'язується поставити, а Покупець, ТОВ Фірма "Автофастера", зобов'язується прийняти та оплатити продукцію: запчастини та обладнання на автомобільну і сільськогосподарську техніку у строки, узгоджені сторонами на кожну окрему поставку.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного договору продавцем, ТОВ «Електродизель», були виписані накладні (т1, а.с. 59,62,64,66,69,71,73,76,79,81,83) та податкові накладні №1506 від 15.02.12 року, №1507 від 15.02.12 року, №1508 від 15.02.12 року, № 1605 від 16.02.12 року, №1606 від 16.02.12 року, №1604 від 16.02.12 року, № 1704 від 17.02.12 року, № 2909 від 29.02.12 року, №2910 від 29.02.12 року, №2911 від 29.02.12 року, № 2908 від 29.02.12 року (т.1 а.с. 60, 63, 65, 67,70, 72, 74, 77, 80, 82).
Також між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Автофастера" та ПП «Лайнстар» було укладено договір поставки №0704/12 від 07.04.12 року (а.с. 109).
Умовами зазначеного договору передбачено, що постачальник, ПП «Лайнстар», зобов'язується поставити, а Покупець, ТОВ Фірма "Автофастера", прийняти та оплатити продукцію: запчастини і обладнання на автомобільну і сільськогосподарську техніку.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного договору продавцем, ПП «Лайнстар» були виписані накладні (т.1, а.с. 110,113,115,118,120123) та податкові накладні № 1908 від 19.04.12 року, № 1909 від 19.09.12 року, № 2004 від 20.04.12 року, № 2005 від 20.04.12 року, № 2302 від 23.04.12 року, № 2303 від 23.04.12 року (т.1 а.с. 111, 114, 116, 119, 121, 124).
Щодо транспортування придбаного товару представниками позивача було надано до суду та долучено судом до матеріалів справи Договір оренди автомобіля від 03.01.11 року (т.1 а.с. 53), відповідно до умов якого орендодавець, громадянин України ОСОБА_4, з одного боку, та орендатор ТОВ фірма «Автофастера» в особі генерального директора ОСОБА_4 уклали договір, предметом якого є наступне. Орендодавець надає, а орендатор, приймає у строкове платне користування легковий автомобіль марки: FIAT DOBLO, 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 82000 грн. До договору на підтвердження факту приймання передачі транспортного засобу було складено акт приймання-передачі до договору оренди т/з № НОМЕР_2 від 03.01.11 року (т.5 а.с.49). Зазначений договір та акт були підписані фізичною особою ОСОБА_4 та заступником директора ТОВ Фірми «Автофастера» Харченком О.А. Тобто договір оренди від імені орендаря складений однією особою, а підписаний іншою.
Відповідно до ч.1 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно з ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною 3 ст.640 ЦК України встановлено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
За ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
З огляду на аналіз зазначених норм ЦК України суд приходить до висновку, що зазначений договір оренди транспортного засобу є нікчемним через недодержання сторонами вимог щодо його нотаріального посвідчення, його дійсність судом не визнавалася.
Крім того, представником позивача були надані товарно-транспортні накладні від 15.02.2012 року, від 16.02.2012 року, від 17.02.2012 року, від 16.03.2012 року, від 20.03.2012 року, від 19.04.2012 року, від 20.04.2012 року, від 23.04.2012 року (т. 1 а.с. 61, 68, 75, 78, 89, 96, 103, 112, 117, 122), з яких вбачається, що перевізником є фізична особа ОСОБА_6, що не відповідає наданим представниками позивача поясненням про перевезення товарів підприємством ТОВ фірма «Автофастера».
Щодо порядку розрахунків між позивачем та його контрагентами судом встановлено наступне.
Як умовами договору з ПП «Лайнстар», так і з ТОВ «Електродизель» (п.5.1) передбачено, що оплата здійснюється по факту поставки на розрахунковий рахунок Постачальника згідно з виставленими рахунками протягом 60 банківських днів або вексельними зобов'язаннями Покупця.
Судом встановлено, що розрахунок по спірних операціях в повному обсязі проводився шляхом видачі позивачем простих векселів: Серія №АА0892165 від 29.02.2012 року, Серія № АА0892166 від 03.03.2012 року, Серія № АА0892167 від 30.03.2012 року, що підтверджується копіями вказаних векселів та актів їх прийому-передачі (т. 1 а.с.85-86, 107а-108, 124а-125).
Суд не вважає надані позивачем векселі з актами їх приймання-передачі належним доказом розрахунку за товари, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що прості векселя серії №АА0892165 від 29.02.2012 року, серії № АА0892166 від 03.03.2012 року, серії № АА0892167 від 30.03.2012 року були виписані позивачем раніше дати настання строку виконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар, а вексель серії АА 0892167 від 30.03.12 року - навіть раніше дат фактичної передачі товарів, визначених у видаткових та податкових накладних, виписаних ПП «Лайнстар».
Таким чином, на момент виписки векселів строк сплати за договорами ще не настав, відповідно, у позивача ще не рахувався борг перед контрагентами, що є прямим порушенням ст. 4 Закон України «Про обіг векселів в Україні» та робить видані векселя такими, що не мають вексельної сили.
Крім того, представником позивача в ході судового розгляду справи були надані та долучені судом до матеріалів справи пояснення за підписами головного бухгалтера позивача ОСОБА_7 та генерального директора позивача ОСОБА_4, з яких вбачається, що на час розгляду справи векселя не пред'явлені до оплати, заборгованість по векселям не сплачена та рахується у позивача як кредиторська заборгованість.
У зв'язку з зазначеним суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який діє для України згідно Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, яка набрала чинності для України з 06.01.2000 р., переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.
Відповідно до ст.. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
Отже, суми боргу по зазначеним векселям Серії №АА0892165 від 29.02.2012 року, Серії № АА0892166 від 03.03.2012 року, Серії № АА0892167 від 30.03.2012 року, відповідно до положень Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, мали бути сплачені не пізніше 29.02.2013 року, 03.03.2013 року, 30.03.2013 року відповідно.
Таким чином, позивачем не надано належних доказів оплати за товари на адресу ПП «Лайнстар» та ТОВ «Електродизель».
Суд також бере до уваги посилання податкового органу на інформацію, викладену в акті щодо контрагентів позивача ПП «Лайнстар» та ТОВ «Електродизель», а саме:
- щодо ТОВ «Електродизель» на підставі акту від 19.06.2012 №384/22-207/32949132 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Електродизель» (код ЄДРПОУ 32949132), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.02.2012 по 29.02.2012, в якому встановлено, що в лютому 2012 р. підприємством був сформований сумнівний податковий кредит на суму 3438800,0 грн. Податковому органу не вдалося встановити місця перебування ані підприємства, ані його директора, жодних документів щодо здійснення господарської діяльності контрагентом позивача на адресу податкового органу, в якому цей контрагент перебуває на обліку, не надавалося, через що податковий орган прийшов до висновку про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Електродизель» (код за ЄДРПОУ 32949132), в тому числі через відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції.
- щодо ПП «Лайнстар» на підставі акту від 13.07.2012 №223/2220/36626857 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Лайнстар» (код ЄДРПОУ 36626857), в якому встановлено, що співробітниками ВПМ був опитаний попередній засновник підприємства ОСОБА_8, який пояснив, що податкова адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 є його адресою постійного мешкання та ПП «Лайнстар» з березня 2012 року за вказаною адресою фінансово - господарську діяльність не здійснює, оскільки права на дане підприємство були продані іншим особам. Також, податковим органом було встановлено, ПП «Лайнстар» було сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з «Євросервіс Енд Трейд» (код 36482698), яке має ознаки фіктивності на суму ПДВ 216,1 тис.грн., але при цьому на ПП «Лайнстар» транспортні засоби згідно баз даних ДАІ відсутні, складські приміщення, виробничі потужності на вказаному підприємстві також відсутні. В ході відпрацювання товарності операцій не отримано копій первинних документів, підтверджуючих їх здійснення. Нового власника та місцезнаходження ПП «Лайнстар» встановити не вдалося. З огляду на що податковий орган прийшов до висновку про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності підприємством ПП «Лайнстар» (код 36626857) та віднесення його до критеріїв відбору за категорією «податкова яма», що в свою чергу свідчить про відсутність створення правових наслідків.
Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Суд зазначає, що виходячи зі змісту вказаних норм, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
В ході судового розгляду справи позивачем до суду не надано достатніх доказів реальності виконання угод з ПП «Лайнстар» та ТОВ «Електродизель», товари фактично не є оплаченими позивачем, через що підтверджено висновки акту перевірки про встановлення фактичних обставин, які спростовують реальність проведених господарських операцій, по яких позивачем визначені суми податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів ПП «Лайнстар» та ТОВ «Електродизель».
Також згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
При вирішенні справи судом встановлено, що 05.03.2012р. Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.
В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що висновок про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, який зроблений з посиланням на те, що сама лише наявність у позивача податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів позивача - ПП «Лайнстар» та ТОВ «Електродизель».
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової № 0001552220 від 16.11.2012р. є необґрунтованими, отже, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2013 року.
Суддя Білова О.В.