79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.12.06 Справа № 6/77-5/100
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Духа Я.В.
Мурської Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ “Завод комунального транспорту» без номера від 07.11.2006 р.
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.09.2006 р.
у справі про банкрутство № 6/77-5/100
за кредиторською заявою ТзОВ “Строймаш плюс», м.Москва
до ЗАТ “Завод комунального транспорту», м.Львів
про визнання ТзОВ “Строймаш плюс» конкурсним кредитором ЗАТ “Завод комунального транспорту» на загальну суму 897 890 євро, що за курсом НБУ становить 5 801 240, 35 грн.
За участю представників сторін:
від заявника -не з»явився;
від боржника -не з»явився
Розпорядженням голови суду від 11.12.006 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.09.2006 р. у справі № 6/77-5/100 про банкрутство ЗАТ “Завод комунального транспорту» (суддя Петрик І.Й.) кредиторську заяву ТзОВ “Строймаш плюс» до ЗАТ “Завод комунального транспорту» про визнання грошових вимог у сумі 897 890 євро, у т.ч. 140 000 євро повернення передоплати в зв»язку зі зменшенням ціни товару, 120 000 євро відшкодування витрат на усунення недоліків товару, 537 890 євро неотриманого прибутку (втраченої вигоди), 100000 євро штрафу, задоволено частково, визнано за заявником грошові вимоги в сумі 777 890 євро боргу (5 025 923, 95 грн.) за обгрунтованістю, а в визнанні решти суми відмовлено, оскільки заявником не подано належних доказів на підтвердження понесених ним витрат у сумі 120 000 євро (775 316, 4 грн.).
Боржник з даною ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нову постанову, яким відмовити в задоволенні грошових вимог повністю, з підстав невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права. У своїй апеляційній скарзі ЗАТ “Завод комунального транспорту» повідомило, оскільки на час подання апеляційної скарги до нього ухвала суду від 21.09.2006 р. не надходила, то боржник був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу з нормативним і документальним обгрунтуванням.
Однак дане твердження апелянта спростовується наявною у матеріалах справи копією реєстру Господарського суду Львівської області на відправлення рекомендованої кореспонденції від 27.09.2006 р. кредитору - ТзОВ “Строймаш плюс», боржнику - ЗАТ “Завод комунального транспорту» та розпоряднику майна Боляку І.В.
На момент прийняття постанови судом апеляційної інстанції (11.12.2006 р.) повний текст апеляційної скарги так і не був поданий боржником.
Сторони та розпорядник майна своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористалися, явки повноважних представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повернення поштових повідомлень з підписом про отримання ухвали (поштові повідомлення про вручення знаходяться в матеріалах справи).
Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.11.2006 р. була визнана необов»язковою, а на власний розсуд, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, то за таких обставин колегія суддів вважає за доцільне переглянути справу у відсутності представників сторін і розпорядника майна за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 31.03.2004 р. між ТзОВ “Строймаш плюс» (м.Москва) і ВАТ “Львівський автомобільний завод» (м.Львів), правонаступником якого є ЗАТ “Завод комунального транспорту» (боржник по справі), був укладений контракт № 31/03-04-03, за яким ВАТ “Львівський автомобільний завод» (продавець) продає, а ТзОВ “Строймаш плюс» (покупець) купує 14 шт. туристичних автобусів ЛАЗ-52081 (НЕОЛАЗ) підвищеної комфортабельності, у т.ч. 6 шт. у червні 2004 року, 8 шт. у липні 2004 року, за ціною 70 000 євро за 1 автобус (а.с.7-11).
Пунктом 6.1 даного контракту передбачена 100 % попередня оплата протягом 10 днів з моменту підписання контракту.
Відповідно до п.7 цього контракту загальна сума товару становить 980 000 євро.
Згідно з п.10.1 укладеного контракту термін пред»явлення рекламації по якості встановлений протягом 12 місяців від дати поставки, якість яких мала відповідати технічним умовам продавця (п.3.1).
Додатковими угодами № 1 і № 2 внесено зміни до контракту (а.с.16), зокрема, автобуси ЛАЗ-52081 (НЕОЛАЗ) (туристичні підвищеної комфортабельності) мають бути виготовлені на шасі виробництва фірми “MAN» і мати на корпусі торговий знак “MAN», також замінено специфікацію № 1 на специфікацію № 2 та продовжено дію контракту до 31.12.2005 р. (а.с.17).
У зв»язку з розміщенням у газеті “Голос України» 01.07.2006 р. оголошення про банкрутство ЗАТ “Завод комунального транспорту» ТзОВ “Строймаш плюс» (м.Москва) звернулось з заявою 26.07.2006 р. про визнання його конкурсним кредитором ЗАТ “Завод комунального транспорту» на загальну суму 897 890 євро, що за курсом НБУ становить 5801240, 35 грн., оскільки при виконанні боржником умов контракту № 31/03-04-03 від 31.03.2004 р. на поставку 14 шт. автобусів останні були отримані некомплектними.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.09.2006 р. у справі № 6/77-5/100 про банкрутство ЗАТ “Завод комунального транспорту» слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ “Завод комунального транспорту» - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Згідно з ст.193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) та ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.7 контракту на підставі платіжного доручення № 103 від 21.04.2004 р. ТзОВ “Строймаш плюс» перерахував ВАТ “Львівський автомобільний завод» суму в розмірі 33 645 850 рос. руб., що еквівалентно 980 000 євро, за поставку 14 шт. автобусів ЛАЗ-52081 (НЕОЛАЗ) (туристичні підвищеної комфортабельності) (а.с.31).
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, в порушення п.4 контракту боржник поставив ТзОВ “Строймаш плюс» автобуси із запізненням на 4, 8 і 9 місяців, які не відповідали комплектації, котра визначена в додатку № 2 до контракту. Некомплектність поставлених автобусів підтверджується актом експертизи № Ч/Т 146-06 від 16.08.2006 р. Пермської торгово-промислової палати (а.с.90-108).
Внаслідок цього ТзОВ “Строймаш плюс» відповідно до розділу 3 та 10 контракту 20.04.2005 р. заявило боржнику претензію щодо якості та некомплектності поставлених автобусів. Надсилання боржнику претензії та її отримання підтверджується відповідною поштовою квитанцією CV 002 209 922 RU від 22.04.2005 р. і поштовим повідомленням від 08.09.2006 р. про отримання поштового відправлення (а.с.18-25).
Оскільки відповідно до ч.1 ст.684 ЦК України у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором пропорційного зменшення ціни або доукомплектування товару в розумний строк і ТзОВ “Строймаш плюс» здійснив 100 % передоплату, то, на думку колегії суддів, вимога кредитора про повернення 140000 євро передоплати, що за курсом НБУ становить 904 535, 8 грн., в зв»язку зі зменшенням вартості поставлених автобусів, а відтак і суми контракту з 980 000 євро до 840 000 євро, що підтверджується актом експертизи № Ч/Т 146-06 від 16.08.2006 р. Пермської торгово-промислової палати, висновком експертизи № Ч/Т 158-06 від 19.09.2006 р. (а.с.158) та наданими ТзОВ “Строймаш плюс» розрахунком (а.с.159), є підставною й обгрунтованою, яка і була задоволена судом першої інстанції.
Що стосується включення в реєстр вимог кредиторів вимоги в сумі 537 890 євро неотриманого прибутку (втраченої вигоди) та 100 000 євро штрафу, то слід зазначити наступне.
25.03.2004 р. між ТзОВ “Строймаш плюс» (продавець) і ВАТ “Строймашсервіс ХХІ» (покупець) був укладений договір № 165/04, за яким продавець зобов»язувався продати, а покупець купити 14 шт. автобусів ЛАЗ-52081 (НЕОЛАЗ) (туристичні підвищеної комфортабельності) за ціною одного автобуса 167 000 євро, зокрема, 6 шт. у червні 2004 року, 8 шт. у липні 2004 року (а.с.26-28).
Відповідно до розділу 6 даного договору загальна сума товару становить 2 338 000 євро.
Домовленістю про зменшення ціни згаданого контракту від 15.01.2006 р. у зв»язку з поставкою неякісних автобусів сторони погодились зменшити суму договору № 165/04 від 25.03.2004 р. з 2 338 000 євро до 1 800 110 євро, а за порушення строків поставки продавець сплачує 100 000 євро штрафу та повертає 537 890 євро сплачених у порядку попередньої оплати коштів (а.с.29).
Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України під збитками слід розуміти, зокрема, і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Аналогічна норма міститься і в ч.1 ст.224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов»язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб»єкту, права або законні інтереси якого порушено.
У частині 1 статті 225 ГК України використовується термін “втрачена вигода», що є за змістом тотожнім поняттю “упущеної вигоди», за якою остання розглядається як неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Такі збитки мають місце, зокрема, і при зменшенні реалізації продукції. Проте слід зазначити, що неодержаний прибуток (втрачена вигода) -це розрахункова величина втрати очікуваного прибутку, що базується на даних бухгалтерського, податкового обліку, які безумовно підтверджують реальну можливість, отримання потерпілою стороною певних грошових сум, якщо б інша сторона не допускала правопорушення. Такі збитки та їх належне документальне обгрунтування повинна довести потерпіла сторона, про що зазначено і в ч.2 ст.623 ЦК України.
Згідно з ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Як прослідковується з матеріалів справи, через поставку боржником 12 автобусів із запізненням та невідповідною комплектацією ТзОВ “Строймаш плюс» зазнало збитків у вигляді неотриманого прибутку (втраченої вигоди), оскільки ТзОВ “Строймаш плюс» продало 12 автобусів за нижчою ціною, ніж розраховувало, та повернуло покупцю - ТзОВ “Строймашсервіс ХХІ» за договором № 165/04 від 25.03.2004 р. і домовленістю від 15.01.2006 р. “Про зменшення ціни контракту» частину попередньої оплати як штрафні санкції за неналежне виконання зобов»язань у сумі 537 890 євро, що за курсом НБУ становить 3 475 291, 15 грн.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України, ч.1 ст.224 ГК України та враховуючи положення ст.225 ГК України та ст.22 ЦК України, згідно з якими до збитків відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов»язання другою стороною, ТзОВ “Строймаш плюс» має право на відшкодування 537 890 євро заподіяних збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) за рахунок винної сторони - ЗАТ “Завод комунального транспорту», що підтверджується платіжним дорученням № 31 від 29.03.2004 р. (а.с.89), яким доведено передоплату за договором № 165/04 від 25.03.2004 р., та платіжним дорученням № 10 від 17.01.2006 р. (а.с.30), яким доведено факт повернення переоплати як штрафних санкцій у сумі 537 890 євро. Крім цього кредитором подано відповідну банківську довідку № 134 від 19.09.2006 р., якою підтверджено сплату і зарахування коштів по зазначених вище платіжних дорученнях (а.с.157).
ТзОВ “Строймаш плюс» з вини боржника заподіяно прямих збитків у сумі 100 000 євро, що за курсом НБУ становить 646 097 грн., оскільки відповідно до п.п.4 і 5 домовленості від 15.01.2006 р. “Про зменшення ціни контракту», укладеної між ТзОВ “Строймаш плюс» і ТзОВ “Строймашсервіс ХХІ», кредитор-заявник внаслідок порушення строку поставки двох автобусів заплатив ТзОВ “Строймашсервіс ХХІ» штраф у розмірі 100 000 євро. Боржник по даний час не повертає двох автобусів з тимчасового зберігання, що не спростовує відсутності вини у заподіянні прямих збитків ТзОВ “Строймаш плюс».
Сплата 100 000 євро штрафних санкцій і як наслідок понесення кредитором відповідних збитків підтверджується платіжним дорученням № 26 від 21.02.2006 р. (а.с.32) і довідкою банку № 134 від 19.09.2006 р., які свідчать про сплату і зарахування вищезазначених коштів.
Апеляційний господарський суд також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в визнанні грошових вимог у сумі 120 000 євро відшкодування витрат на усунення недоліків товару, що за курсом НБУ становить 775 316, 4 грн., з огляду на наступне.
Хоча ч.1 ст.678 ЦК України і передбачає, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця відшкодування витрат на усунення недоліків товару, але в силу приписів ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що заявником зроблено не було. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували понесені витрати в сумі 120 000 євро на усунення (виправлення) недоліків недокомплектності поставлених автобусів. Крім того, варто зауважити, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.10.2006 р. витребовувалися такі докази, однак кредитором - ТзОВ “Строймаш плюс» подані не були.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.09.2006 р. у справі № 6/77-5/100 про банкрутство ЗАТ “Завод комунального транспорту» залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ “Завод комунального транспорту» - без задоволення.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Я.В.Дух
Суддя Х.В.Мурська