"12" грудня 2006 р.
Справа № 6/208-06-5392А
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В. В.
суддів: Бєляновського В. В., Мирошниченко М. А.
при секретарі судового засідання: Волощук О. О.
за участю прокурора: Кащенко В.А. -помічник прокурора
та представників сторін
від позивача: Одеської обласної державної адміністрації: Стеценко Я.В. - за дорученням
від відповідачів:
- Одеської обласної ради: Корой Л.І. - за дорученням
- Управління Одеської обласної ради з питань використання майна та приватизації: Бочев Д.М. - за дорученням
- ТОВ «Метаком»: не з'явився
- Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації: Кулик О.В. - за дорученням
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса
на постанову господарського суду Одеської області
від 23 серпня 2006 року
у справі № 6/208-06-5392А
за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса
до:
- Одеської обласної ради, м. Одеса;
- Управління Одеської обласної ради з питань використання майна та приватизації м. Одеса;
- Товариства з обмеженою відповідальністю «Метаком», м. Одеса;
- Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса;
про визнання незаконним та скасування рішення, частини рішення та визнання недійсним договору купівлі-продажу
Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 142 від 20.11.2006 року.
09.06.2006 р. заступник прокурора Київського району м. Одеси (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (далі Позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Одеської обласної ради (далі Рада), управління Одеської обласної ради з питань використання майна та приватизації (далі Управління) і товариства з обмеженою відповідальністю «Метаком» (далі ТОВ) про визнання незаконними і зобов'язання скасувати рішення Ради № 194 - ХХІV від 08.07.2003 р. і пункт 21 рішення Ради № 237 - ХХІV від 01.11.2003 р. та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.12.2003 р., укладеного між Управлінням та ТОВ і зобов'язання сторін повернути один одному все одержане за договором.
Заявою від 03.08.2006 р. Прокурор змінив позовні вимоги та просить суд визнати незаконними та скасувати рішення Ради № 194-ХХІV від 08.07.2003 р. «Про виділення зі складу спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 91 І-ІІІ ступенів для глухих дітей незадіяних у статутній діяльності будівель та споруд», що розташовані у м. Одесі по вул. Репіна, 1; пункт 21 рішення Одеської обласної ради від 01.11.2003 р. № 237-ХХІV «Про внесення змін та доповнень до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації» та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.12.2003 р., укладений між Управлінням та ТОВ і зобов'язати сторони повернути один одному все одержане за договором.
Ухвалою місцевого суду від 08.08.2006 р. до участі в розгляді справи в якості четвертого відповідача залучене управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації (далі Управління Освіти).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.10.2005 р. до прокуратури Київського району м. Одеси з управління державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Одеській області надійшли матеріали перевірки щодо законності відчуження будівель школи-інтернату № 91, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Репіна, 1. В ході перевірки встановлено, що 08.07.2003 р. Радою прийнято рішення № 194-ХХІV, відповідно до якого зі складу спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 91 І-ІІІ ступенів для глухих дітей виділено будівлі та споруди, а 01.08.2003 р. Управлінням укладено договір оренди вищевказаних будівель та споруд з ТОВ строком на десять років. Рішенням Ради № 237-ХХІV від 01.11.2003 р. внесено зміни та доповнено Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації, затверджений рішенням Одеської облради від 09.02.2001 р. № 274-ХХШ. Згідно з п. 21 зазначеного рішення будівлі та споруди, розташовані у м. Одесі по вул. Репіна, 1 відносяться до об'єктів, що підлягають приватизації. 17.12.2003 р. між Управлінням та ТОВ укладений договір купівлі-продажу за умовами якого останнє придбало будівлі та споруди, що раніше знаходилися на балансі школи-інтернату, а саме: 1/10 частину нежилих будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Репіна, 1, взагалі складених з: А, Д - двох основних кам'яних будівель, Б -ізолятор, В - пральня-котельня, Г - котельня, Е - вбиральня, З - контроль. пункт пож. Р-ру, К-ф-т складу спортінветаря, І-ІV - мостіння, № 1-9 - огорожа, розташованих на земельній ділянці розміром 1341,0 кв. м., а також ізолятор літер «Б», вбиральню літ «Е», контрольний пункт пожежного резервуару літ «З», фундамент складу спортивного інвентарю літ «К», Ѕ мостіння І, мостіння ІІ, ІІІ, ІV, огорожі № 6, № 8, № 9, та 4/5 № 5, загальною площею 239,4 кв. м. за 108 785 грн.
Оскільки відчуження будівель та споруд з балансу школи-інтернату та передача їх на користь ТОВ тягне використання їх не за призначенням, то вищезазначені рішення Ради та договір купівлі-продажу не відповідають вимогам закону і підлягають скасуванню. Об'єкти школи інтернату № 91, що вилучені та передані спочатку в оренду, а згодом у власність ТОВ в дійсності є ізолятором, вбиральнею, контрольним пунктом пожежного резервуару, фундаментом складу спортивного інвентарю, мостіння та огорожі, які використовувались школою для здійснення безпечної господарської діяльності, статутної діяльності та організації лікувально-реабілітаційної роботи. Статтею 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» та статтями 1, 2 Закону України «Про приватизацію невеликих держпідприємств (малу приватизацію)» передбачено, що до об'єктів приватизації належить майно тих підрозділів, виділення яких у самостійні підприємства не порушить технологічну єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються. Відчуження майна, що входило до цілісного майнового комплексу закладу інтернату та було технічно пов'язано з основною спеціалізацією підприємства може призвести до невиконання лікувально-реабілітаційних заходів та навпаки спричинення шкоди учням школи-інтернату, а крім того позбавило вихованців школи можливості користуватися земельною ділянкою зеленої зони.
Позивач позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі.
Рада, Управління та Управління Освіти позовні вимоги прокурора вважали обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
ТОВ проти позову заперечував, оскільки рішення Ради та договір купівлі-продажу не суперечать вимогам чинного законодавства України, а крім того він є добросовісним набувачем нерухомого майна, у зв'язку з чим в позові слід відмовити.
Постановою господарського суду Одеської області від 23.0.2006 р. (суддя Демешин О. А.) позовні вимоги прокурора залишені без задоволення.
Постанова суду мотивована тим, що оскаржені рішення Ради прийняті відповідно до вимог п. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», абз. 2 п. 3 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», п. 20 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 4, 35 Закону України «Про власність» та рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 р. «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада», а тому ці рішення Ради є законними, внаслідок чого підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу відсутні, так як договір ґрунтується на законних рішеннях Одеської обласної ради. Крім того, прокурором та позивачем не доведено, у чому саме полягала технічна та технологічна єдність виробництва відчужених об'єктів нерухомості з іншими об'єктами школи інтернату , які саме права учнів були порушені, тим самим порушив вимоги п. 3, 4 ст. 63 Закону України «Про освіту», та ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 4 Закону України «Про власність». Також, не доведено і порушень вимог земельного законодавства, оскільки не надано документів про відведення школі-інтернату № 91 земельної ділянки, на якій розташовані відчужені будівлі та споруди, санітарний та будівельний стан яких не давав можливості їх використання за призначенням, а тим більше у навчальному процесі, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В апеляційній скарзі прокурор просить постанову місцевого суду скасувати, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні прокурор та представники Позивача, Ради, Управління та Управління Освіти апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі.
У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ вважає, що рішення Ради та договір купівлі-продажу не суперечать вимогам чинного законодавства України, а крім того він є добросовісним набувачем нерухомого майна, у зв'язку з чим просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Про день, час і місце розгляду справи ТОВ був належним чином повідомлений 29.11.2006 р. у встановленому законом порядку. Проте, 11.12.2006 р. від представника ТОВ надійшло клопотання про перенесення дати засідання суду на інший день і час, у зв'язку з неможливістю його прибуття до суду та бути на засіданні 12.12.2006 р. об 14:00.
Заслухавши думку учасників процесу з приваду заявленого клопотання колегія суддів відхиляє його, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. Крім того, вказана представником ТОВ у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів ТОВ (юридичної особи) може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового розгляду справи може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин, у даному випадку, немає, у зв'язку з чим справа була розглянута апеляційним судом за відсутністю представника ТОВ.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 08.07.2003 р. Радою прийнято рішення № 194-ХХІV, відповідно до якого зі складу спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 91 І-ІІІ ступенів для глухих дітей виділено будівлі та споруди, а 01.08.2003 р. Управлінням укладено договір оренди вищевказаних будівель та споруд з ТОВ строком на десять років. Рішенням Ради № 237-ХХІV від 01.11.2003 р. внесено зміни та доповнено Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації, затверджений рішенням Одеської облради від 09.02.2001 р. № 274-ХХШ. Згідно з п. 21 зазначеного рішення будівлі та споруди, розташовані у м. Одесі по вул. Репіна, 1 відносяться до об'єктів, що підлягають приватизації. 17.12.2003 р. між Управлінням та ТОВ укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого останнє придбало будівлі та споруди, що раніше знаходилися на балансі школи-інтернату, а саме: 1/10 частину нежилих будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Репіна, 1, взагалі складених з: А, Д - двох основних кам'яних будівель, Б - ізолятор, В - пральня-котельня, Г - котельня, Е - вбиральня, З - контроль. пункт пож. Р-ру, К-ф-т складу спортінветаря, І-ІV - мостіння, № 1-9 - огорожа, розташованих на земельній ділянці розміром 1341,0 кв. м., а також ізолятор літер «Б», вбиральню літ «Е», контрольний пункт пожежного резервуару літ «З», фундамент складу спортивного інвентарю літ «К», Ѕ мостіння І, мостіння ІІ, ІІІ, ІV, огорожі № 6, № 8, № 9, та 4/5 № 5, загальною площею 239,4 кв. м. за 108 785 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що підстав для визнання незаконними та скасування спірних рішень Ради не вбачається, у зв'язку з тим, що ці рішення приймались Радою згідно її повноважень та у відповідності до п. 20 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 1, 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 4, 35 Закону України «Про власність», п. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», абз. 2 п. 3 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 р. «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада».
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.
Згідно ст. 4 п. 2, 5, 6 Закону України «Про власність» власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави та при здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержувати моральних засад суспільства. У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.
Зазначені у ст. 4 Закону України «Про власність» законні обмеження для власника майна передбачені спеціалізованим законодавством, а саме ст. 63 Закону України «Про освіту», якою встановлено, що:
1. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
2. Земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
3. Навчальні заклади самостійно розпоряджаються прибутками від господарської та іншої передбаченої їх статутами діяльності.
4. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
5. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
6. Потреби державних навчальних закладів та установ, організацій системи освіти для розвитку їх матеріально-технічної бази задовольняються державою першочергово відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України нормативів.
Вищенаведене свідчить про те, що прийняття Одеською обласною радою рішень щодо виділення будівель та споруд зі складу установи освіти єдиного експериментального медико-педагогічного комплексу - спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для глухих дітей та рішення щодо віднесення цих будівель та споруд до об'єктів, що підлягають приватизації суперечать вищезазначеному законодавству України, а також ст. 92 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про приватизацію невеликих держпідприємств (малу приватизацію)», оскільки до об'єктів приватизації належить майно тих підрозділів, виділення яких у самостійні підприємства не порушить технологічну єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються, а вилучення майна школи-інтернату для глухих дітей назавжди позбавляє заклад освіти необхідних та спеціально передбачених при будівництві комплексу для повноцінного функціонування закладу споруд та будівель: ізолятору, вбиральні, контрольного пункту пожежного резервуару, фундаменту складу спортивного інвентарю, мостіння, огорожі.
Незадовільний технічний стан цих будівель та споруд, на що посилається суд у постанові як на правомірну причину їх відчуження, лише свідчить про гостру необхідність відновлення зазначених будівель та споруд для надання можливості користуватись ними мешканцям школи-інтернату для глухих дітей за призначенням, але ніяким чином не свідчить про необхідність та можливість їх відчуження.
При викладених обставинах колегія суддів доходить до висновку, що рішення Ради № 194-ХХІV від 08.07.2003 р. та п. 21 рішення Ради № 194-ХХІV від 08.07.2003 р. суперечать та не відповідають вимогам вищеназваного законодавства України.
Згідно п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора, в цій частині, підлягають задоволенню, а вказані рішення ради, як незаконні, підлягають скасуванню.
З вищенаведених підстав укладений 17.12.2003 р. договір купівлі-продажу зазначеного майна між Управлінням та ТОВ не відповідає вимогам названого законодавства України, а тому, відповідно до вимог ст. ст. 203, 215, 236 ЦК України (ст. 48 ЦК УРСР, що діяла на час укладення договору) - є недійсним з моменту його вчинення, у зв'язку з чим вважати ТОВ добросовісним набувачем - неможливо.
На підставі абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, внаслідок чого ТОВ зобов'язане повернути територіальній громаді сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює Одеська обласна рада 1/10 частину нежилих будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Репіна, 1, взагалі складених з: А, Д - двох основних кам'яних будівель, Б - ізолятор, В - пральня-котельня, Г - котельня, Е - вбиральня, З - контроль. пункт пож. Р-ру, К-ф-т складу спортінветаря, І-ІV -мостіння, № 1-9 - огорожа, розташованих на земельній ділянці розміром 1341,0 кв. м., ізолятор літер «Б», вбиральню літ «Е», контрольний пункт пожежного резервуару літ «З», фундамент складу спортивного інвентарю літ «К», Ѕ мостіння І, мостіння ІІ, ІІІ, ІV, огорожі № 6, № 8, № 9, та 4/5 № 5, загальною площею 239,4 кв. м., тобто все майно отримане за договором купівлі-продажу від 17.12.2003 року, а Одеська обласна рада зобов'язана повернути ТОВ 108785 грн. перерахованих останнім платіжними дорученнями № 2 від 16.01.2004 р. та № 11 від 16.02.2004 р.
Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, внаслідок чого підстави для стягнення судових витрат з відповідачів відсутні.
Оскільки при ухваленні постанови місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне цю постанову скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного
судочинства України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району м. Одеси - задовольнити.
Постанову господарського суду Одеської області від 23.08.2006 р. у справі № 6/208-06-5392А - скасувати.
Позов заступника прокурора Київського району м. Одеси - задовольнити повністю.
Визнати незаконними та скасувати:
- рішення Одеської обласної ради № 194-ХХІV від 08.07.2003 р. «Про виділення зі складу спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 91 І-ІІІ ступенів для глухих дітей незадіяних у статутній діяльності будівель та споруд», що розташовані у м. Одесі по вул. Репіна, 1;
- пункт 21 рішення Одеської обласної ради № 237-ХХІV від 01.11.2003 р. «Про внесення змін та доповнень до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації».
Визнати недійсним, з моменту його вчинення, договір купівлі-продажу від 17.12.2003 року, укладений між Управлінням Одеської обласної ради з питань використання майна та приватизації і Товариством з обмеженою відповідальністю «Метаком».
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Метаком» повернути територіальній громаді сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює Одеська обласна рада 1/10 частину нежилих будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Репіна, 1, взагалі складених з: А, Д - двох основних кам'яних будівель, Б - ізолятор, В - пральня-котельня, Г - котельня, Е - вбиральня, З - контроль. пункт пож. Р-ру, К-ф-т складу спортінветаря, І-ІV - мостіння, № 1-9 - огорожа, розташованих на земельній ділянці розміром 1341,0 кв. м., ізолятор літер «Б», вбиральню літ «Е», контрольний пункт пожежного резервуару літ «З», фундамент складу спортивного інвентарю літ «К», Ѕ мостіння І, мостіння ІІ, ІІІ, ІV, огорожі № 6, № 8, № 9, та 4/5 № 5, загальною площею 239,4 кв. м., тобто все майно отримане за договором купівлі-продажу від 17.12.2003 року.
Зобов'язати Одеську обласну раду повернути Товариству з обмеженою відповідальність «Метаком» - 108 785 грн. перерахованих останнім платіжними дорученнями № 2 від 16.01.2004 року та № 11 від 16.02.2004 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В. В. Шевченко
Судді В. В. Бєляновський
М. А. Мирошниченко