Ухвала
Іменем України
19 грудня 2006 року
Справа № 2-11/13865-2006А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Голика В.С.,
секретар судового засідання Фоменко В.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 16.10.2006 року у справі № 2-11/13865-2006А
за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" (вул. Суворовський спуск, 5,Сімферополь,95000)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0009462301/0 від28.07.2006р.
Закрите акціонерне товариство "Кримвтормет" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі №0009462301/0 від 28.07.2006 року про визначення податкового зобов'язання за штрафними санкціями в сумі 35134,23 грн.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 16.10.2006 року у справі № 2-11/13865-2006А позов задоволено. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов до висновку про неправомірність визначення суми податкового зобов'язання податковим органом, оскільки вважає помилковим висновок відповідача, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість постачальниками позивача.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що право на бюджетне відшкодування виникає при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а оскільки факт сплати сум податку на додану вартість до бюджету постачальниками позивача підтверджений не був, тому у позивача відсутнє право на таке відшкодування.
У судове засідання, призначене на 19.12.2006 року, представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі 18.07.2006 року було проведено додаткову позапланову невиїзну перевірку закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні металургійні системи», товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермет» та правомірності заявленого бюджетного відшкодування за лютий 2006 року. По результатах перевірки була складена довідка №170/23-4/00190638 від 18.07.2006 року.
Перевіркою було встановлено порушення з боку позивача пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» а саме, неправомірно була заявлена сума бюджетного відшкодування у розмірі 56353,00 грн.
На підставі довідки та розрахунку штрафних санкцій податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009462301/0 від 28.07.2006 року про визначення суми податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в розмірі 35134,23 грн. на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Матеріалами справи підтверджено, що у виконання договорів між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні металургійні системи» №1114 від 30.08.2005 року та між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермет» №ДГ-637 від 17.12.2003 року про постачання металобрухту контрагентами позивача були видані наступні податкові накладні: товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні металургійні системи» -№1449 від 07.12.2005 року, №1450 від 08.12.2005 року, №1453 від 14.12.2005 року, №61 від 19.01.2006 року, №62 від 23.01.2006 року, №63 від 27.01.2006 року; товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермет» №403 від 31.12.2005 року.
Також платіжними дорученнями №9244 від 08.12.2005 року, №6905 від 14.12.2005 року, №6903 від 16.12.2005 року, №6889 від 22.12.2005 року, №6904 від 14.12.2005 року, та витягами з рахунку закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" підтверджується факт оплати позивачем сум коштів вказаних у податкових накладних контрагентів позивача з урахуванням сум податку на додану вартість.
Позивачем у грудні 2005 року та у січні 2006 року суми податку на додану вартість, сплачені по зазначеним вище податковим накладним, були включені до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах. У лютому 2006 року позивачем було заявлено суму податку на додану вартість до відшкодування з бюджету. На момент перевірки позивачу було відшкодовано з бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 117114,11 грн.
Податкова інспекція вважає, що неправомірно позивачем було заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість у лютому 2006 року у зв'язку з відсутністю у позивача права на таке відшкодування, оскільки контрагентами позивача -товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні металургійні системи» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермет» -суми податку на додану вартість, сплачені позивачем, не були перераховані до бюджету. А право на бюджетне відшкодування виникає, на думку податкового органу, виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до Державного бюджету України.
Проте, судова колегія не може погодитись з зазначеним висновком податкової інспекції у зв'язку з наступним.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 1.7 статті 1 цього Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Пунктом 1.8 статті 1 Закону встановлено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем фактично була сплачена сума податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні металургійні системи» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермет», тому судова колегія вважає, що позивачем правомірно було заявлено суму податку на додану вартість до бюджетного відшкодування у лютому 2006 року.
Висновки податкової інспекції щодо наявності права у позивача на бюджетне відшкодування лише при фактичні сплаті сум податку на додану вартість постачальниками позивача до бюджету, на думку колегії суддів, не заснований на нормах Закону України «Про податок на додану вартість». Тому неправомірним є визначення суми податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в розмірі 35134,23 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0009462301/0 від 28.07.2006 року.
Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі та вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2006 року у справі № 2-11/13865-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Т.П. Фенько
В.С. Голик