Постанова
Іменем України
11 грудня 2006 року
Справа № 2-5/15296-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Плута В.М.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Бородкіна Олега Адольфовича, довіреність №31 від 07.12.2006, товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс";
відповідача: Джеранашвілі Левана Сергійовича (повноваження перевірені), протокол зборів засновників №6 від 31.03.2004, директора товариства з обмеженою відповідальністю "Лора-М";
відповідача: Ющенко Ігоря Миколайовича, довіреність №08/2006 , товариства з обмеженою відповідальністю "Лора-М";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лора-М" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 2 листопада 2006 року у справі № 2-5/15296-2006,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс" (вул. Червоноармійська, 54-38, Ялта, 98607)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Лора-М" (вул. Суворовська, 11, Ялта, 98607)
про стягнення 745877,50 грн.,
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 2 листопада 2006 року у справі №2-5/15296-2006 (суддя Гаврилюк М.П.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лора-М" про стягнення 745877,50грн.
Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Лора-М" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс" 535517,50грн. збитків та упущеної вигоди, 5355,17грн. держмита та 84,72грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову було відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, у задоволенні позову відмовити.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Сотула В.В., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддю Гонтаря В.І.
За клопотанням представників сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ялта - Сервіс" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Лора - М" та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в сумі 20317,50грн., збитки в сумі 515200,00грн., вартість робіт зі зносу самовільної прибудови в сумі 210360,00грн., всього 745877,50грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не своєчасно звільнив приміщення, що були предметом договору оренди, внаслідок чого, позивачу були заподіяні збитки.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, відмовив в частині стягнення 210360,00грн.-витрат по зносу самовільно побудованої пристрої у зв'язку з тим, що невід'ємні поліпшення здійснені за домовленістю сторін, а саме за договором оренди від 03.01.2005.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі свідоцтв на нерухоме майно - торгово-готельний комплекс, розташований за адресою: місто Ялта, пров. Новий, буд 2, літер "Д" від 01.08.2006 та від 07.09.2006 право власності на даний об'єкт належить товариству з обмеженою відповідальністю "Аліма КМ" та товариству з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс".
Відповідно до пункту 2 договору користування спільним майном сторін здійснюється у порядку, згідно якому кожна з сторін має право здавати в оренду третім особам свою частину приміщення. Витрати на утримання приміщень загального користування сторони несуть у рівних долях.
На підставі договору про сумісну діяльність від 01.01.2004 товариство з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс" та товариство з обмеженою відповідальністю "Аліма КМ" домовилися про об'єднання свого майна та сумісну діяльність без утворення юридичної особи з метою отримання прибутку, шляхом здачі у короткотермінову оренду (до3-х років) нежитлових приміщень третім особам.
На підставі договору оренди №2 від 03.01.2005, який було укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лора-М", останньому були передані нежитлові приміщення торгового комплексу за адресою: місто Ялта, пров. Новий, 2, літ "Д".
Строк дії договору було встановлено з 03 січня 2005 року по 31 грудня 2009 року.
У зв'язку з тим, що орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю "Лора-М" орендна плата несвоєчасно та не в повному обсязі вносилася на розрахунковий рахунок орендодавця - товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс" останній, на підставі статті 782 Цивільного кодексу України, повідомив відповідача про розірвання договору оренди та про вимогу звільнити орендоване приміщення.
Оскільки відповідач, не звільнив приміщення з моменту отримання повідомлення про розірвання договору оренди, позивачем були понесені збитки, які виразилися в неустойці та упущений вигоді. Також позивач просив стягнути з відповідача вартість робіт по зносу самовільно пристроєної прибудови.
Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення неустойки та збитків, у вигляді втраченої вигоди, суд першої інстанції виходив з положень частини 2 статті 785 та статті 611 Цивільного кодексу України, згідно з якими у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення; боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати заподіяні цим збитки.
Оскільки фактично відповідач, звільнив приміщення, що орендувалися 22 серпня 2006 року, строк затримання звільнення приміщення склав 128 днів.
При цьому, 01 червня 2006 року товариством з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс" було укладено договір оренди №3 спірних приміщень, розташованих за адресою: місто Ялта, пров. Новий. 2, літер "/І", площею 73,6 кв.м. з товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Канар".
Строк дії договору оренди №3 визначений з 01.06.2006 по 15.09.2006, тобто на час курортного сезону у місті Ялта.
Розмір орендної плати визначений в 147200,00грн. на місяць.
У зв'язку з тим, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Лора-М" не своєчасно звільнив спірне приміщення, а саме лише 22 серпня 2006 року, позивач був позбавлений можливості з 01.06.2006 передати за актом прийому-передачі об'єкт оренди товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Калар".
Відповідно до пункту 2 статті 22 збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (втрачена вигода).
Суд вважав, що позивач не мав можливості своєчасно передати в оренду спірне майно товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Калар", та слід отримати за нею орендну плату, з вини відповідача, у зв'язку з чим йому слід відшкодувати на користь позивача 515200,00грн. втраченої вигоди.
На думку судової колегії, розглядаючи спори про відшкодування збитків, у тому числі у вигляді втраченої вигоди, суд повинен виходити з їх доведеності і обґрунтованості наданими доказами та приписами чинного законодавства.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність відповідних обставин. При цьому, такі дані встановлюються різними засобами доказування.
В силу статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті обставини, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідношення сторін за договором оренди №2 від 03.01.2005 неодноразово були предметом розгляду в судових інстанціях.
Рішеннями судів, даний договір визнавався дійсним та позивач зобов'язувався підписати акт прийому-передачі приміщень, переданих в оренду, (а. с. 101-104).
З позивача на користь відповідача стягувалась вартість невід'ємних поліпшень за договором оренди (а. с. 59).
З відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість зі сплати орендних платежів (а. с. 15).
Однак, з матеріалів справи вбачається, що акт прийому-передачі приміщення сторонами не підписувався, відповідача було виселено з приміщення, яке він орендував, лише 22.08.2006 року.
При таких обставинах, позивач, за наявності спірних взаємовідносин з відповідачем та при наявності спору у суді про виселення відповідача, та враховуючи, що фактично відповідач знаходиться у спірному приміщенні, уклав 01.06.2006 року договір оренди з новим орендатором, діючи на власний страх та ризик повинен був передбачити неможливість отримання доходів за склавшихся обставин.
Отже, на думку судової колегії, позивачем не надано безумовних доказів спричинення йому збитків у вигляді втраченої вигоди.
Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 210360,00грн. витрат по зносу самовільно побудованої пристрої, то господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду в цій частині базується на правових нормах.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 3, пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лора-М" задовольнити.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 2 листопада 2006 року у справі № 2-5/15296-2006 змінити, резолютивну частину виклавши в наступній редакції:
В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лора-М" про стягнення 745877,50грн. відмовити.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.М. Плут
В.І. Гонтар