Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-42/282-06 суддя Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Кравець Т.В.
“14» листопада 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліб А.Ф.
при секретарі Кобзєвій Л.О.
за участю представників:
позивача -Хоцянівський С.В., Линник А.В.
1) відповідача -Симонов А.А.
2) відповідача -Мельник Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (вх.№3570Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 15.08.2006р. по адміністративній справі №АС-42/282-06 та матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Техносервіс», м. Харків
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова та
до Відділення державного казначейства у Ленінському районі м. Харкова
про стягнення 32875,66 грн., -
встановила:
У травні 2006 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Техносервіс», м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, та після уточнення позовних вимог, які біли прийняти судом першої інстанції, просить визнати дії суб'єкта владних повноважень ДПІ у Ленінському районі м. Харкова по неповерненню грошових коштів в розмірі 19000,0грн. сплачених по визнаному судом недійсним договору купівлі-продажу №І-386-Ф/2003 від 17.10.03р. неправомірними, стягнути з державного бюджету на свій розрахунковий рахунок грошові кошти у розмірі 19 000 грн. перераховані до держбюджету за цим же договором, стягнути з держбюджету суму інфляції на яку знецінились безпідставно отримані кошти у розмірі 6241,50грн., суму відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4695,66грн., майнову шкоду з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2938,50грн., всього на загальну суму 32875,66 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 15.08.2006 року по справі №АС-42/282-06 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Техносервіс», м. Харків задоволені повністю, визнано неправомірними дії суб'єкта владних повноважень ДПІ у Ленінському районі м. Харкова по неповерненню грошових коштів в розмірі 19000,0 грн. сплачених по визнаному судом недійсним договору купівлі -продажу №I-386-Ф/2003 від 17.10.03р. Стягнуто з державного бюджету на користь ТОВ “Техносервіс» безпідставно отриманих 19 000,00 грн., 6 241, 50 грн. майнової шкоди з урахуванням індексу інфляції, 4695,66 відсотків за користування грошовими коштами, 2938,50 грн. майнової шкоди з урахуванням індексу інфляції. Стягнуто з державного бюджету на користь ТОВ “Техносервіс» 328,75 грн. державного мита.
Не погодившись з постановою суду, 1-й відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова, звернувся з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування постанови Господарського суду Харківської області від 15.08.2006р. по адміністративній справі №АС-42/282-06 та прийняття нового судового рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
У запереченні на апеляційну скаргу, позивач просить залишити оскаржувану постанову без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі проведеного аукціону та протоколу біржового аукціону №191-Ф/2003 від 23.05.2003р. між ДПІ Ленінського району та ТОВ «Техносервіс»було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № I-386-Ф/2003 від 17.10.2003 року, який належав ТОВ «Харківської СПМК № 29»та перебував у податковій заставі.
Зазначений договір був визнаний недійсним у судовому порядку, відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 29 квітня 2004 року по справі № 42/333-06, з посиланням на те, що у ДПІ не було законних підстав застосовувати до ТОВ «Харківська СПМК №29»заходи примусового стягнення податкового боргу та продавати його активи. Апеляційною та касаційною інстанціями вказане рішення залишене без змін.
У зв'язку з тим, що Договір купівлі-продажу № І-386-Ф/2003 від 17.10.03р було визнано недійсним, фактично спірні приміщення позивач не отримував та не володів ними, та на виконання умов цього Договору ним було проведено сплату за вказані приміщення, у тому числі 19 000 грн. - до ВДК у Ленінському районі м. Харкова згідно платіжного доручення № 50 від 27.05.2003.
На підставі цього, позивач просить стягнути з 1-го відповідача основну суму - 19000,00 грн., як безпідставно отримані та суму інфляції, на яку знецінились безпідставно отримані кошти у розмірі 6241,50грн., суму відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4695,66грн., та майнову шкоду з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2938,50грн., при цьому посилається на ст. ст. 1048, 1166, 1212, 1214 ЦК України.
До позовної заяви позивачем наданий розрахунок суми інфляції, розрахунок суми штрафу за користування чужими грошовими коштами та розрахунок майнової шкоди, пов*язаної з втратою грошових коштів.
Господарським судом Харківської області при задоволенні позову, зазначено, що всі ці нарахування є правомірними та підлягають стягненню на користь позивача.
З цим не може погодитись колегія суддів.
Що стосується основної суми -19000 грн., яка безпідставно отримана ДПІ, внаслідок визнання договору від 17.10.2003 року недійсним, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до статті 1214 цього кодексу, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Крім того, відповідно до статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, господарським судом правомірно прийнято рішення про стягнення цієї суми на користь позивача, враховуючи вищезазначені норми.
Що стосується стягнення на користь позивача 6241,5 грн. інфляційних, то відповідно до розрахунку суми інфляції та статті 625 ЦК України, відповідно до якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судова колегія це законним та погоджується з цим.
Стягнення на користь позивача 6241,5 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, господарський суд першої інстанції обґрунтував, тим, що відповідно до статті 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Тобто, вимога позивача про нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, є правомірною, та такою що підлягає задоволенню.
Що ж стосується нарахування майнової шкоди пов'язаної з втратою грошових коштів, які знецінились внаслідок інфляції у розмірі 2938,50 грн., відповідно до Розрахунку майнової шкоди пов'язаної з втратою грошових коштів, які знецінились внаслідок інфляції, доданого до позовної заяви, позивачем зазначено 9 пунктів та підстав, по яких він зазнав майнову шкоду. Господарським судом стягнуто на користь позивача загальну суму по цьому Розрахунку, проте колегія суддів з цим не погоджується.
Із пунктів 6, 7, 8 цього Розрахунку вбачається, що позивачем сплачено державне мито за подання позовної заяви до господарського суду про виселення ТОВ «Харківське СПМК№ 29»з приміщень з урахування індексу інфляції у розмірі 110,30 грн., сплата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом до ТОВ «Харківська СПМК № 29»- 153, 12 грн. та витрати на відрядження до Вищого господарського суду України -298,45 грн.
До матеріалів справи додані копії платіжних доручень №158, 159 від 5.12.2003 року, відповідно до яких позивачем сплачено 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом до ТОВ «Харківська СПМК № 29»та 85 грн. державного мита за подання позовної заяви, крім того надана копія наказу № 16/12-1 від 16.12.2004 року та копії проїзних документів від 16.12.2004 року, та копії посвідчення про відрядження, які підтверджують те, що позивач 16.12.2004 року дійсно перебував у м. Києві.
Але ж позивач не довів суду, що ці документи підтверджують витрати, пов*язані з розглядом саме цієї справи.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що постанова господарського суду Харківської області в частині стягнення з державного бюджету на користь позивача 561,87 грн. майнової шкоди, підлягає скасуванню.
Що стосується визнання протиправними дії ДПІ по неповерненню позивачу 19000 грн., колегія зазначає, що листом № 5199/10/24-219 від 13.07.05р. 1-відповідач незаконно відмовив позивачу у поверненні йому зазначених коштів, тому господарським судом правомірно зазначені дії визнані протиправними.
Враховуючи викладене, постанова місцевого господарського суду підлягає частковому скасування, а апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ст. 202, ст. 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі Харківської області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Харківської області від 15 серпня 2006 року по справі № АС-42/282-06 в частині стягнення 561,87 грн. майнової шкоди, скасувати.
В позові в цій частині відмовити.
В іншій частині постанову господарського суду Харківської області від 15 серпня 2006 року по справі № АС-42/282-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-42/282-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції
Головуючий суддя Олійник В.Ф.
Судді Кравець Т.В.
Твердохліб А.Ф.