Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"14" листопада 2006 р. Справа № АС-3/410-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Істоміної О.А., Кравець Т.В.
при секретарі Кобзєвій Л.О.
за участю представників сторін:
позивача - Плевако Н.А. -представник, дов. від 03.05.2006 року, Доценко І.О. -представник, дов. від 22.02.2006 року (копії у справі)
відповідача -Ракульцевої Н.Г. -представник, дов. № 18/32/3 від 10.01.2006 року (копія у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області (вх. № 3354С/2-5)
на постанову господарського суду Сумської області від 08 серпня 2006 року по адміністративній справі № АС-3/410-06
за позовом Виробничо-комерційної фірми «Побутсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Суми
до Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області
про визнання недійсним рішення, -
встановила:
У липні 2006 року Виробничо-комерційна фірма «Побутсервіс»Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про визнання недійсними рішення № 7 від 27 квітня 2006 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до Виробничо-комерційної фірми «Побутсервіс»Товариства з обмеженою відповідальністю, як необґрунтоване та таке, що не відповідає реальним обставинам і суперечить законодавству.
Постановою господарського суду Сумської області від 08 серпня 2006 року адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми «Побутсервіс»Товариства з обмеженою відповідальністю було задоволено повністю. Скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області № 7 від 27 квітня 2006 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до позивача.
Державна інспекція з контролю за цінами в Сумській області з даною постановою не погодилась та звернулась з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, в якій порушує питання про її скасування та прийняття нової, якою залишити в силі рішення № 7 від 27 квітня 2006 року про застосування економічних санкцій до Виробничо-комерційної фірми «Побутсервіс»Товариства з обмеженою відповідальністю, посилаючись на порушення норм матеріального права, не повну з'ясовність обставин, що мають значення для справи та невідповідність викладених у постанові висновків обставинам справи та чинному законодавству.
Виробничо-комерційна фірма «Побутсервіс»Товариство з обмеженою відповідальністю у запереченнях на апеляційну скаргу та ії представник в судовому засіданні просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області було проведено перевірку підприємства позивача за період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2006 року з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні і застосуванні розмірів плати за утримання будинків та прибудинкових територій в філії Виробничо-комерційної фірми «Побутсервіс»Товариства з обмеженою відповідальністю, за результатами якої було складено акт від 11 квітня 2006 року.
Вказаний акт став підставою для прийняття рішення № 7 від 27 квітня 2006 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким відповідач вирішив вилучити у Виробничо-комерційної фірми «Побутсервіс»Товариство з обмеженою відповідальністю у доход місцевого бюджету міста Суми 6352,30 грн. та стягнути штраф у доход місцевого бюджету міста Суми в сумі 12704,60 грн. Зазначеним рішенням встановлено порушення при застосуванні в розрахунках з населенням оплати за утримання будинків та прибудинкових територій (квартирної плати) за рахунок включення у вартість вказаних послуг виконаних не в повному обсязі робіт по проведенню поточного ремонту за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року та, тим самим, порушено вимоги пункту 11 рішення Сумської міської ради від 18 липня 2000 року № 350 «Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватизованих квартир) за утримання будинків та при будинкових територій в місті Суми». На підставі статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»відповідач застосував до позивача вищезгадані економічні санкції.
Колегія суддів, розглянувши матеріали, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
По-перше, відповідач в своїй апеляційній скарзі не спростовує того факту, що житлово-експлуатаційна дільниця (надалі ЖЕД) не є відособленим структурним підрозділом позивача, отже не має ані окремого штату працівників, ані самостійного чи відокремленого балансу, ані рахунків у банківських установах, ані печатки, ні відокремленого майна (основних та оборотних засобів) яке б обліковувалось на самостійному або окремому балансі дільниці. Все це зазначено в самому акті перевірки відповідача, але не взято до уваги при винесенні рішення про застосування санкцій.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що всі види надходжень через ЖЕД є доходами ВКФ «Побутсервіс»ТОВ, так само усі витрати на діяльність ЖЕД є витратами ВКФ «Побутсервіс»ТОВ. Також, слід відмітити, що витрати ВКФ «Побутсервіс»ТОВ загалом на всі його дільниці, цехи, відділи, в тому числі на житлово-експлуатаційну дільницю, складаються не лише з двох статей витрат, врахованих при здійсненні перевірки відповідачем. При встановлені суми витрат ВКФ «Побутсервіс»ТОВ на поточний ремонт будинків слід враховувати, що собівартість даних робіт, згідно актів виконаних робіт, складається з набагато більшої кількості статей витрат: 1) матеріали; 2) заробітна плата з нарахування; 3) експлуатаційні витрати (експлуатація машин, загально виробничі витрати, адміністративні витрати)
Таким чином, при встановленні розміру витрат інспектором було враховано лише ті статті витрат, що були вказані у наданій виписки з головної книги, ті ж витрати, які віднесені в бухгалтерському обліку на інші рахунки (91,1 та 23,11) інспектором необґрунтовано до уваги не брались, тим самим загальні витрати фірми на цей вид діяльності (робіт) було безпідставно занижено з 77,7 тис. грн. до 41,5 тис. грн. Проте, у додатках № 13 та № 15 до акту перевірки стосовно фактичних обсягів витрат на поточний ремонт житлового фонду зазначена сума витрат у розмірі 77,7 грн. і цей факт не спростовується відповідачем.
По-друге, в акті перевірки вказано, і ця думка підтверджена в апеляційній скарзі, що позивачем порушено вимоги пункту 11 рішення Сумської міської ради № 350 від 18 липня 2000 року. Слід відмітити, що даний пункт рішення Сумської міської ради прийнятий відповідно до Наказу Держбуду України № 214 від 03 вересня 1999 року, який, в свою чергу, втратив чинність на підставі Наказу Державного комітету з питань житлово-комунального господарства № 109 від 22 липня 2005 року.
По-третє, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за результатами господарської діяльності ЖЕД за 2005 рік чистий доход від діяльності цієї дільниці по обслуговуванню та ремонту житлового фонду склав 132517,00 грн., а витрати фірми на цю діяльність склали 254699,00 грн., тобто, позивач від діяльності ЖЕД по обслуговуванню та ремонту житлового фонду має збитки в сумі 122182,00 грн. несучи витрати на обслуговування та ремонт житлового фонду за рахунок всієї фірми.
Отже, господарський суд, абсолютно правомірно зробив висновок, що неврегулювання відповідачем при перевірці позивача його загальних витрат на забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду, його технічного обладнання та надання житлово-комунальних послуг є безпідставним та необґрунтованим. Це потягло за собою до невідповідаючих дійсності висновків у акті перевірки від 11 квітня 2006 року та до прийняття відповідачем необґрунтованого та невідповідаючого фактичним даним та реальним обставинам рішення № 7 від 27 квітня 2006 року.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, колегія суддів вважає, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області не було надано доказів, які б спростували доводи позивача, а тому його вимоги щодо нарахування штрафних санкцій задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що заперечення Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Сумської області від 08 серпня 2006 року по справі № АС-3/410-06 була ухвалена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, пунктом 1 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 08 серпня 2006 року по адміністративній справі № АС-3/410-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-3/410-06 повернути до господарського суду Сумської області.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя В.Ф. Олійник
суддя О.А. Істоміна
суддя Т.В. Кравець