79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" червня 2013 р. Справа № 914/766/13-г
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Краєвської М.В.
Новосад Д.Ф.
при секретарі судового засідання Петрик К.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Магік" за № 81 від 29.04.2013 р.
на рішення господарського суду Львівської області
від 18.04.2013р. у справі № 914/766/13-г
за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Магік" , м. Львів
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут " в особі філії "Львівський проектний інститут", м.Львів
про стягнення 133 685 грн. 32 коп. неустойки
за участю представників сторін:
від позивача не з?явився
від відповідача Козак В.-Р.В.
від третьої особи не з?явився
Права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 18.04.2013р. у справі №914/766/13-г (суддя Цікало А.І) позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задоволено, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) "Магік" на користь позивача 133 685,32грн. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна та 2 673,71грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що орендовані приміщення підлягали поверненню балансоутримувачу у зв?язку з припиненням дії договору оренди до 12.06.2012р., відтак, оскільки відповідач виконав обов?язок щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі майна лише 21.09.2012р., суд, з посиланням на ст.785 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України та ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», задоволив позов, врахувавши при цьому переплату по орендній платі за вказаний період.
Дане рішення оскаржується відповідачем, оскільки, на його думку, таке прийнято з невідповідністю висновків суду матеріалам та обставинам справи, з порушенням норм матеріального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги, що відповідач належним чином виконував умови договору оренди, відтак, відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» має переважне право на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника, однак, за 3 місяці до закінчення терміну дії договору відповідача не було повідомлено про намір власника здійснювати використання майна у власних потребах, натомість відповідач направив позивачу заяву про продовження договору оренди за три місяці до закінчення договору оренди №43 від 09.06.2009р. Також, скаржник звертає увагу суду на ту обставину, що заяву про припинення дії договору оренди з 06.06.2012р. відповідач отримав лише 29.06.2012р., що підтверджується поштовим конвертом, відтак, висновок суду про обов'язок відповідача повернути орендоване майно балансоутримувачу до 11.06.2012р., на думку скаржника, є безпідставним, відтак, право на нарахування неустойки у позивача виникло лише з 03.07.2012р., натомість, суд стягнув неустойку, обчислену з 12.06.2012р.; тощо.
Представник відповідача, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач та третя особа участі представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали Львівського апеляціцйного господарського суду від 18.05.2013р. адресатам (а.с.84-85).
Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу зазначила про добросовісність орендаря (відповідача) в частині користування орендованим майном та сплати орендних платежів, а тому просить зменшити розмір неустойки (а.с.97-98). Окрім того, просить розглянути апеляційну скаргу за відсутності свого представника.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за доцільне розглянути справу у відсутності представників позивача та третьої особи.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
09.06.2009 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець по договору, позивач у справі) та ТзОВ "Магік" (орендар по договору, відповідач у справі) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності за №43, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення на ІІ поверсі (№ № 91, 91а, 91б) та на V поверсі (№ № 258, 266, 267, 267а, 268а, 268б, 271, 271а, 272, 272а, 276, 277, 277а) виробничого корпусу, загальною площею 336,3кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.І.Франка, 61 та перебувають на балансі ДП МОУ "Львівський проектний інститут" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, балансоутримувач по договору) - а.с.9-11.
Згідно п. 3.1. договору ( в редакції договору про внесення змін до договору оренди від 16.02.2012р.), орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозицій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961, які набрали чинності з 20.09.2011 р.), становить без ПДВ за перший повний місяць оренди вересень 2011 року - 30 884,68грн. Орендна плата згідно даного договору сплачується з 20.09.2011 р. (а.с.13).
Відповідно до п. 10.1. договору, даний договір укладено сторонами на 2 роки 364 дні, що діє з 09.06.2009 р. по 06.06.2012 р. включно.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 10.4. договору).
Пунктами 10.8.-10.9. договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувечем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох робочих днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
26.06.2012 р. позивач направив на адресу відповідача заяву про припинення договору оренди нерухомого державного майна №43 з 06.06.2012року та про необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу. Одночасно, проінформовано відповідача, що рішення про припинення договору оренди прийнято регіональним відділенням на підставі листа Міністерства оборони України від 08.06.2012р. №220/3580, копію якого скеровано відповідачу листом від 15.06.2012 р. № 11-03-03300 (а.с.12, 22).
Відповідач передав майно балансоутримувачу лише 21.09.2012р., що підтверджується актом прийому-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності до договору оренди № 43 від 09.06.2009 р. (а.с.14).
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасного повернення майна з оренди, позивач на підставі п.10.10. договору оренди та ст. 785 ЦК України нарахував відповідачу неустойку за період прострочення з 12.06.2012 р. по 21.09.2012 р. на суму 206111,63грн., однак, оскільки відповідачем здійснено переплату по орендній платі у розмірі 6978,32грн., а також враховуючи сплату відповідачем орендної плати після припинення дії договору оренди за період з 11.07.2012 р. по 15.10.2012 р. в розмірі 65447,99грн., сума позовних вимог складає 133685,32грн. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.
Доказів проведення оплати вказаної суми в добровільному порядку матеріали справи не містять.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - частковому скасуванню, з огляду на наступне:
Відносини, пов?язані з орендою державного майна регулюються главою 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України, Законом України «Про оренду державно та комунального майна», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.
За договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов?язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.760 ЦК України).
У відповідності до частини другої статті 291 Господарського кодексу України, однією з підстав припинення договору оренди є закінчення строку, на який його було укладено.
Договір оренди №43 від 09.06.2009р. укладений між сторонами терміном на 2 роки 364 дні строком до 06.06.2012р.
Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Пунктом 10.4. договору, сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах; зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід?ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Умовами договору та матеріалами справи, зокрема, заявою від 26.06.2012р. за №11-03-03549 про припинення договору оренди нерухомого державного майна №43 від 09.06.2009р. (а.с.22) та за відсутності додаткового договору, яким продовжується термін дії договору оренди, підтверджено факт закінчення дії договору оренди 06.06.2012р. і у відповідача відсутні правові підстави для перебування в орендованому приміщенні.
Згідно п.10.8.договору оренди, ТзОВ «Магік» зобов'язаний був повернути приміщення балансоутримувачу - ДП МОУ «Львівський проектний інститут», по акту приймання-передачі протягом трьох робочих днів.
Посилання відповідача на направлення листів про продовження дії договору оренди та на продовження користування спірним приміщенням після закінчення строку оренди і сплату орендних платежів як на підставу звільнення від сплати неустойки, вважаються судовою колегією безпідставними, оскільки відповідно до положень норм ст. 764 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідною передумовою для автоматичного продовження для орендаря договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є відсутність заяви (заперечень) орендодавця про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Крім того, слід зазначити, що за умовами п. 10.4 договору оренди всі зміни і доповнення до нього допускаються за взаємної згоди сторін і оформляються додатковими угодами, втім, відповідачем не надано доказів підписання з позивачем додаткової угоди про подальше, після 06.06.2012р., продовження строку договору оренди.
Посилання скаржника на те, що лист про відмову від договору одержаний ним 29.06.2012р. і саме з цієї дати слід обраховувати термін повернення об'єкта оренди наймодавцю (балансоутримувачу) та, відповідно, здійснювати нарахування неустойки, вважається судовою колегією безпідставним, оскільки чинне законодавство факт припинення договору оренди пов'язує із закінченням строку його дії, з фактом наявності заяви орендодавця про припинення договору оренди та з фактом відсутності додаткового договору, яким би продовжувалась дія договору оренди, термін якого закінчився, відтак, за відсутності вищезазначених доказів, якими б підтверджувався факт пролонгації дії договору на новий термін, такий договір вважається припиненим саме 06.06.2012р.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.
Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Обов'язок орендаря повернути майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі протягом 3 робочих днів в разі припинення договору оренди передбачений і пунктом 10.8. договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Аналогічну умову містить п. 10.10 договору оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, орендоване майно передано балансоутримувачу лише 21.09.2012р., що підтверджується актом прийому-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності до договору оренди № 43 від 09.06.2009 р. (а.с.14).
З огляду на зазначені законодавчі приписи та умови договору оренди, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна, обчисленої за період з 12.06.2012р. по 21.09.2012р. та обмеженої сумою переплати по орендній платі та сплатою орендних платежів після припинення дії договору оренди, в розмірі 133685,32грн.
Що стосується заяви третьої особи та доводів скаржника про те, що відповідач був добросовісним орендарем, однак, не зміг своєчасно повернути орендовані приміщення балансоутримувачу через брак часу та неможливість підшукати інше приміщення для оренди відповідної площі, що виключає його вину та, відповідно, виключає можливість застосування господарських санкцій у вигляді стягнення неустойки чи впливає на можливість зменшення розміру такої неустойки, то судова колегія зазначає, що стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю в сфері орендних правовідносин, право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем та підлягає стягненню за весь час прострочення обов'язку щодо повернення речі, що виключає можливість застосування ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України.
Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договором, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Львівської області від 18.04.2013р. у справі №914/766/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Магік" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.06.2013р.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Краєвська М.В.
суддя Новосад Д.Ф.