04 червня 2013 року справа № 919/361/13
Суддя господарського суду міста Севастополя Кравченко В.Є., розглянувши справу за позовом
Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
до приватного підприємства "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг"
(99011, м. Севастополь, вул. Радянська, будинок 12)
(99011, м. Севастополь, вул. Партизанська, буд. 4а, оф. 30, 32)
про стягнення збитків у розмірі 184 631,97 грн,
за участю:
представника позивача - Бекетової Н.С., довіреність б/н від 29.12.2012;
представника відповідача - Галькевича А.К., довіреність б/н від 13.05.2013;
Суть спору:
25.03.2013 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства «Юридична компанія «Таврійський центр юридичних послуг» про стягнення збитків у розмірі 184 631,97 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на статті 22, 610, 611 Цивільного кодексу України, та статті 224, 225 Господарського кодексу України, обґрунтовані заподіянням відповідачем збитків позивачу внаслідок безпідставного користування приміщенням, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 7, що привело до неможливості позивача укласти договір оренди згідно з Законом України « Про оренду державного та комунального майна» з іншим орендарем та отримувати грошові кошти за його використання.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27.03.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 18.04.2013.
Ухвалами суду від 18.04.2013, 16.05.2013 розгляд справи відкладався на 16.05.2013, 04.06.2013 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 16.05.2013 строк розгляду справи продовжувався на 15 днів відповідно до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 04.06.2013 представник позивача підтримав предмет і підстави заявленого позову, змін та доповнень під час розгляду справи до суду не спрямував, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.06.2013 позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 58-60), зокрема, зазначаючи про відсутність можливості використання об'єкта оренди за призначенням, про що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради був повідомлений відповідачем одразу після виявлення вказаних обставин, що підтверджується листом № 127 від 11.11.2009 (а.с. 64). Крім того, відповідач зазначає, що посилання позивача на безпідставність знаходження приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 7, у володінні відповідача в період з 04.06.2009 по 03.05.2011 (за який Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради просить стягнути збитки) спростовується договором оренди № 44-09 від 04.06.2009 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 у справі № 5020-9/052-12/199, якою був встановлений факт укладення договору між сторонами (а.с. 67-71). Також, 04.05.2011 вищезазначене приміщення було повернуто відповідачем Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за актом приймання-передачі, що свідчить про відсутність з цієї дати договірних відносин між сторонами та розірвання укладеного договору оренди. При цьому, ПП «Юридична компанія «Таврійськиий центр юридичних послуг» вживало заходи щодо більш скорішого повернення майна, але позивач ухилявся від його прийняття, що підтверджується листом № 03-07/02 від 11.03.2011 (а.с. 72). Окрім того, відповідачем зазначено, що особливістю приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр.Нахімова, 7, як комунального майна, є передача його в оренду за конкурсом, а тому подача ФОП Челноковим О.В. заяви про намір орендувати вказане приміщення не свідчить про реальну можливість виникнення між ним та Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради у майбутньому орендних правовідносин і виникнення їх саме з 04.06.2009 (з дати укладення договору між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та відповідачем у справі), у той час як сама тільки заява ФОП Челнокова О.В. датована 08.09.2009. Крім того, сторона акцентує увагу суду на той обставині, що позивач не долучив до матеріалів справи свою відповідь на вказану заяву, у зв'язку з чим його посилання на неможливість укладення договору з ФОП Челноковим О.В. лише з причин зайняття приміщень відповідачем є припущенням. Враховуючи вищевикладені обставини, та норми діючого процесуального та матеріального закону, представник відповідача вважає позовні вимоги не обґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
04.06.2009 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (далі - орендодавець) та приватним підприємством "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг" (далі - орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 44-09 (далі - договір) (а.с. 9-10), відповідно до пункту 1.1 якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно - прибудовані нежитлові приміщення лит. Б, загальною площею 26,00 кв.м., розташовані за адресою: місто Севастополь, пр. Нахімова, 7, яке знаходиться на балансі КП „РЕП № 3", вартість якого складає, відповідно до незалежної оцінки станом на 28.02.2009 - 139000,00 грн.
Згідно з пунктами 2.6, 2.7 договору при припиненні договору об'єкт оренди має бути повернутий орендодавцю в стані, в якому він був отриманий з врахуванням нормального зносу. Приймання-передача об'єкта оренди після припинення дії договору здійснюється комісією, яка складається з представників орендодавця, орендаря та балансоутримувача за актом приймання-передачі об'єкта оренди, що підписується представниками сторін та балансоутримувачем. Об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди.
Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору розмір орендної плати встановлений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не включається в орендну плату. В орендну плату також не враховуються витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою. Орендна плата складає 7500,00 грн. за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця. Орендна плата сплачується орендарем в сумі 7500,00 грн щомісячно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.
Сторони зобов'язані переглянути суму орендної плати протягом 90 календарних днів за вимогою сторін у випадку зміни Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради № 1617 від 13.03.2007, якою передбачено збільшення розміру орендної плати. Сторони зобов'язані переглянути суму орендної плати протягом 90 календарних днів за вимогою однієї із сторін та в інших випадках, передбачених законодавством України (пункт 3.4 договору).
Відповідно до пункту 3.5 договору у випадках перегляду суми орендної плати, що визначена у пункту 3.4 договору, орендна плата визначається виходячи з орендної ставки від вартості об'єкта оренди, визначеної новою незалежною оцінкою вартості майна. При цьому, обов'язок оплатити послуги по незалежній оцінці накладається на орендаря. Змінений розмір орендної плати вважається початковим при наступних розрахунках сторін. Передбачені даним пунктом договору зміни суми орендної плати оформлюються додатковою угодою.
У пункті 3.8 договору сторони домовились, що підставою для внесення орендної плати є цей договір.
Відповідно до підпункту 4.4.14 орендар зобов'язався повернути об'єкт оренди при припиненні дії договору в належному стані протягом 30 календарних днів з дати припинення договору.
Згідно з пунктом 7.1 договір діє з моменту його підписання до 27.05.2014.
Зміна або розірвання договору можлива лише за згодою сторін, якщо інше не визначено договором (пункт 7.3 договору).
У пункті 7.4 договору сторони обумовили, що договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та в випадках, встановлених договором або законом. До істотних порушень договору сторони відносять порушення умов договору, визначених пунктами 3.4, 3.5, 4.4.2-4.4.13, 6.1 договору.
Відповідно до пункту 7.6 дія договору оренди припиняється у випадках, зокрема, закінчення строку оренди, передбаченого договору, рішення суду, дострокового розірвання договору.
Згідно з пунктом 8.4 договору, у випадку односторонньої відмови від договору, він вважається розірваним, а об'єкт оренди має бути звільненим та повернутий орендодавцю в строки, передбачені пунктом 4.4.14 договору.
За змістом пункту 8.8 договору у випадку порушення орендарем строку повернення (звільнення) об'єкта оренди, визначеного пунктом 4.4.14 договору, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця неустойку в розмірі подвійної орендної плати за договором за увесь час прострочення.
04.06.2009 сторонами був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна (додаток 2 до договору оренди №44-09 від 04.06.2009), згідно з яким об'єкт оренди було передано орендодавцем орендареві в задовільному стані (а.с. 11).
Судом встановлено, що 08.09.2009 на адресу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся з листом приватний підприємець Челноков О.В. з проханням передати в орендне користування нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 7, площею 26 кв.м з метою розміщення кафе з реалізацією товарів підакцизної групи (а.с. 14).
Згідно з актом приймання-передачі приватне підприємство "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг" 04.05.2011 звільнило орендоване приміщення за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 7 (а.с. 13).
Позивач вважає, що приватним підприємством «Юридична компанія «Таврійський центр юридичних послуг» Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради було спричинено збитки у вигляді упущеної вигоди, оскільки внаслідок безпідставного користування об'єктом оренди відповідачем, позивач був позбавлений можливості укласти договір оренди з добросовісним орендарем - приватним підприємцем Челноковим О.В. та місцевий бюджет не отримав прибуток.
Зазначені обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи пояснення учасників судового розгляду, надані в судовому засіданні, наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
За загальним правилом позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та законних інтересів, який складається з двох елементів: предмету та підстави позову.
Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Предмет позову повинен мати правовий характер і впливати з певних матеріально - правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що складають позов, зокрема факти матеріально - правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права та обов'язку.
Оцінуючи обсяг порушених прав і законних інтересів позивача на звернення з цим позовом, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Так, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтями 224, 225 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди частиною четвертою статті 623 Цивільного кодексу України передбачені додаткові умови такого відшкодування. Так, відповідно до вказаної норми при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Важливим елементом доказування наявності збитків у вигляді очікуваного і не одержаного прибутку є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю відповідача та збитками позивача. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Тобто доказуванню підлягає той факт, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, виключає настання відповідальності, а відтак встановлення наявності всіх елементів складу правопорушення є предметом доказування у даній справі.
У пункті 7 листа Верховного Суду України від 01.04.2012 "Висновки Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п1. ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010-2011 рр." у розділі "Спори щодо виконання господарських зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань" зазначено, що за змістом статей 22, 611,612, 614, 623 Цивільного кодексу України для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди (постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі N 3-56гс11; постанова Верховного Суду України від 4 липня 2011 р. у справі N 3-59гс11; постанова Верховного Суду України від 4 липня 2011 р. у справі N 3-64гс11).
Відповідно до статей 33- 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із пунктом 6 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 р. № 02-5/215 для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. При цьому тягар доказування факту правопорушення, безпосередньо причинного зв'язку між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміру відшкодування, полягає на позивача.
Як встановлено судом, позивачем відповідачеві було передано нерухоме майно на виконання умов договору оренди № 44-09 від 04.06.2009, строк дії якого встановлений у пункті 7.1 договору - до 27.05.2014.
04.05.2011 орендоване майно було повернуто позивачу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 встановлений факт укладення даного договору та існування між сторонами орендних правовідносин (а.с. 67-71), тому даний факт не підлягає доведенню знову при вирішенні даного спору в силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач безпідставно користувався приміщенням, що розташоване за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 7, у період з 04.09.2009 по 03.05.2011, за який Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради просить стягнути збитки у вигляді упущеної вигоди, оскільки саме у цей час між сторонами існували орендні правовідносини.
Крім того, слід зазначити, що як вбачається з протоколу засідання конкурсної комісії від 26.05.2009, яким було вирішено укласти договір оренди на вищезазначене приміщення саме з ПП "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг", останнім було запропоновано найвищий розмір орендної плати - 7 500,00 грн (а.с. 79-82).
Також, Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради не надано доказів вжиття ним таких заходів, якими в даному випадку є укладення договору оренди з новим орендодавцем, спрямованого на отримання доходів у вигляді орендної плати з дотриманням вимог Закону України « Про оренду державного і комунального майна».
Посилання позивача на ту обставину, що 08.09.2009 на адресу Фонду комунального майна надходила заява від приватного підприємця Челнокова О.В. про передачу йому в орендну нежитлових приміщень по пр. Нахімова, 7, в місті Севастополі судом до уваги не приймається, оскільки можливість передачі вказаних приміщень в оренду підприємцю Челнокову О.В., або будь-якій іншій особі є лише припущеннями позивача.
Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради не було надано жодних доказів, що він дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати дохід у цій сумі.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди від нездачі власником приміщення в оренду може мати місце лише у тому випадку, якщо власник уклав відповідний договір з орендарем, в якому визначив конкретний розмір та порядок сплати орендної плати.
Докази укладення такого договору позивачем суду не представлено.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведений причинний зв'язок між діями відповідача та неотриманням позивачем доходу, не доведено розмір збитків, а тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому, слід зазначити, що позивач не позбавлений права звернутись до суду із заявленими ним вимогами, встановивши інші правові підстави для цього.
Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись 4-3, 4-7, 22, 35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 07.06.2013.
Суддя підпис В.Є. Кравченко
Розсилка (всі простим):
1. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
2. приватне підприємство "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг"
(99011, м. Севастополь, вул. Радянська, будинок 12)
(99011, м. Севастополь, вул. Партизанська, буд. 4а, оф. 30, 32)