номер провадження справи 24/70/13
Запорізької області
07.06.13 Справа № 908/1792/13
за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс" (69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд. 26а, 41)
до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка 2012" (69600, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 5)
про стягнення 160 393,80 грн.
суддя Азізбекян Т.А.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: Балєва Г.О., довіреність від 16.05.2013р.
від відповідача: не прибув
23.05.2013р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс" з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка 2012 " про стягнення з відповідача 160 393,80 грн., з яких: 147 797,95 грн. основного боргу, 10 119,73 грн. пені та 2 032,74 грн. - 3% річних.
Ухвалою від 23.05.2013р. судом порушено провадження у справі № 908/1792/13, судове засідання призначено на 07.06.2013р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.
Судове засідання проводилося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 07.06.2013р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив, що 08.11.2011р. між сторонами укладено договір № 0118 на постачання нафтопродуктів, на виконання умов якого в період з 08.11.2011р. по 30.11.2012р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 937 818,77 грн. Однак, відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково в сумі 79 9610,97 грн. Таким чином, сума основного боргу ТОВ «Ника 2012» перед ТОВ «Вік Оіл Плюс» становить 147 797,95 грн., що підтверджується двостороннім актом звірення взаємних розрахунків. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 10 119,73 грн. та 2 032,74 грн. - 3% річних. Просить суд, на підставі ст. ст. 525, 526, 610, 611, 629, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 306, 307 ГК України, позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, 07.06.2013р. надав суду клопотання від 05.06.2013р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням. Клопотання судом залишено без задоволення з наступного.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що, у відповідних випадках, такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Таким чином, відповідач порушив ст. ст. 22, 28, 33 ГПК України, не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 24.05.2013р., не надав витребувані документи, доказів поважності причин неявки в судове засідання свого повноваженого представника суду не надав.
Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
08.11.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Вик Оил Плюс» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «НИКА 2012» (Покупець) укладений договір поставки нафтопродуктів № 0118, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару.
Відповідно до п. 1.2. договору, номенклатура Товару, його кількість, ціна встановлюються Сторонами за обоюдною згодою на основі заявки Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього Договору.
Згідно п. 2.14. договору, у випадку якщо поставка Товару була проведена без дотримання заявлених (згідно даних, відображених взаявці) Покупцем даних про обсяг, дату поставки і т.д., однак сторонами були підписані накладні документи на Товар (видаткові наказані та/або акти приймання - передачі), поставка Товару вважається погодженою між сторонами ; такою, що відповідає умовам цього Договору.
Пунктом 2.16. договору Сторони погоджують, що відвантаження Товару (партії Товару), що поставляється згідно умов цього Договору та видача відповідних документів на Товар здійснюється Постачальником на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання Товару (партії Товару).
Загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого Товару Покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах (п. 3.1.).
Відповідно до 3.2. договору, Покупець зобов'язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) Товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на Товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати здійснення поставки Товару.
Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п. 6.1. в редакції додаткової угоди від 25.12.2011р.).
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів № 0118 від 08.11.2011р. виконав у повному обсязі, поставив відповідачу товар на загальну суму 937 818,77 грн. Однак, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково в сумі 799 610,97 грн., у зв'язку з чим заборгованість ТОВ «Ника 2012» перед ТОВ «Вік Оіл Плюс» становить 147 797,95 грн., що підтверджується двостороннім актом звірення взаємних розрахунків від 03.12.2012р., підписаного уповноваженими особами та скріпленого печатками.
Факт передачі нафтопродуктів позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується видатковими, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання ТМЦ з підписом повноважних осіб відповідача із з відбитком печатки останнього.
Отже, на час розгляду справи в суді сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 147 797,95 грн.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання.
Зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.
Відповідач оплату за отриманий товар у повному обсязі не довів, тому вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 147 797,95 грн. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 10 119,73 грн. за прострочення оплати товару за період з 01.12.2012р. по 16.05.2013р.
Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, (…), сплата неустойки.
Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов'язання.
Сторони в п. 4.1. договору обумовили, що у випадку несвоєчасної оплати (не оплати) за цим Договором, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.
Розрахунок пені судом перевірений та визнаний обґрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені в розмірі 10 119,73 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Згідно з розрахунком позивача, розмір 3% річних за період з 01.12.2012р. по 16.05.2013р. складає 2 032,74 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі в сумі 3 207,88 грн. відносяться на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45,49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка 2012" (69600, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 5, код ЄДРПОУ 37300745, р/р 26008001030239, в Дніпр ф-я АТ «Місто Банк», МФО 307004, ІПН 373007408272) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс" (69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд. 26а, 41, код ЄДРПОУ 36977514, р/р 26005201335720 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО300528, ІПН 369775108286) - 147 797 (сто сорок сім тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 95 коп. основного боргу, 10 119 (десять тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 73 коп. пені, 2 032 (дві тисячі тридцять дві) грн. 74 коп. - 3% річних та 3 207 (три тисячі двісті сім) грн. 74 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.А. Азізбекян
Повне рішення складено 07.06.2013р.