ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/5850/13 22.05.13
Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Азот»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпайпенерго"
про стягнення 82 946,71 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Сидорова О.С.
від відповідача: Рудь А.В.
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.05.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ПАТ «Азот» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Укрпайпенерго" про стягнення 82 946,71 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару. На виконання умов договору позивачем було здійснено передплату за товар, проте поставку було здійснено з простроченням строку, у зв'язку із чим просить стягнути штрафні санкції.
Відповідач у відзиві проти позову заперечив, покликаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення неустойки. Також зазначив про безпідставність вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вони застосовуються лише щодо грошових зобов'язань.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.04.2013р. до 22.05.2013р.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
27.09.2011р. між ТОВ «Укрпайпенерго» (постачальник) та ПАТ «Азот» (покупець) було укладено договір №969-430, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався виготовити і передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити обойму 3-х канавочну у збірці до турбокомпресора ГТТ-3М вартістю 570 000 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору передплата в розмірі 100% від вартості на протязі 5 банківських днів з моменту підписання договору.
Згідно п. 4.2 договору термін поставки товару складає 90 днів з моменту здійснення 100% передплати.
Платіжним дорученням №1796 від 28.09.2011р. ПАТ «Азот» сплатило ТОВ «Укрпайпенерго» 570 000 грн.
Згідно видаткової накладної №22 від 04.05.2012р. поставка товару відбулась лише 04.05.2012р.
Відповідно до п. 7.2 договору у випадку порушення строків поставки товару, згідно п. 4.2 постачальник сплачує покупцю неустойку а розмірі 0,1% від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення поставки товару.
У зв'язку з викладеним позивач вважає, що відповідачем порушено строки поставки товару на 128 днів, у зв'язку із чим згідно п. 7.2 договору останній зобов'язаний сплатити позивачу 72 960 грн. Також просить стягнути 3990 грн. інфляційних втрат та 5996,71 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу (а саме перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок).
Відповідач у відзиві просив застосувати строк позовної давності до даних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи передоплату за товар було здійснено 28.09.2011р., а тому враховуючи п. 4.2 договору, товар повинен був бути поставлений до 27.12.2011р. З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право на нарахування неустойки з 28.12.2011р.
Позивач звернувся до суду із позовом 26.03.2013р., що вбачається із поштового штампу на конверті, направленного на адресу господарського суду .
Таким чином, вимоги ПАТ «Азот» про стягнення неустойки заявлені частково з пропуском строку позовної давності терміном в 1 рік, і тому суд приходить до висновку, що у позивача виникає право на стягнення неустойки за період з 26.03.2012р. (межа річного строку позовної давності з моменту звернення до суду із позовом) по 03.05.2012р. включно.
Відповідно до ч. 4 ст. 266 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом зроблено розрахунок за вказаний період, згідно якого розмір неустойки, що підлягає стягненню становить 22 230 грн.
Посилання позивача на те, що у випадку, якщо неустойкою (штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов'язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім цього, згідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу суму 3% річних та інфляційні втрати, як плату за користування чужими коштами, оскільки за умовами договору поставки відповідач був зобов'язаний здійснити поставку товару, а не виконати грошове зобов'язання. Дія наведеної вище норми не поширюється на не грошові зобов'язання, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення неустойки за договором в сумі 22 230 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпайпенерго" (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 19, офіс 300, ідентифікаційний код: 35207616) на користь Публічного акціонерного товариства «Азот» (18014, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, ідентифікаційний код: 00203826) 22 230 грн. неустойки, 461,10 грн. судового збору.
3. В задоволені решти позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Баранов Д.О.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.05.2013р.