ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3389/13 27.05.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Веста»
до Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича
про стягнення 11592,21 грн. Суддя Васильченко Т.В.
в присутності представників сторін:
від позивача - не з'явилися;
від відповідача - Ільїна В.Ю., довіреність №711 від 21.09.2010.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Веста» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича про стягнення 11592,21 грн. боргу за поставлений товар, з яких: 10623,05 грн. основний борг, 812,00 грн. пеня та 157,16 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №542 від 01.01.2011 позивач поставив відповідачу товар, проте останній в порушення умов договору зобов'язання з оплати переданого товару в повному обсязі не виконав.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.02.2013 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи.
28.03.2013 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заборгованість за поставлений товар складає 10438,37 грн., оскільки товар на суму 208,25 грн. був повернутий позивачеві.
11.04.2013 відповідач подав клопотання, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2013 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 22.04.2013.
Розпорядженням В.о Голови господарського суду м. Києва від 22.04.2013 справу №910/3389/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/3389/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено розгляд справи.
22.04.2013 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати основного боргу в сумі 10482,25 грн. та 3% річних в сумі 157,16 грн.
Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 13.05.2013 справу №910/3389/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з відпустки.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.05.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/3389/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено розгляд справи.
Розглянувши в судовому засіданні 27.05.2013 заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, викладену в позовній заяві, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
При цьому, відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові кошти відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні 27.05.2013 представник відповідача проти позовних вимог заперечив частково.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином; про причини неявки представника суд не повідомив, клопотань або заяв до суду не надіслав.
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 27.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
01.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Веста» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Шереметьєвим Олексієм Євгеновичем (покупець) укладено договір поставки товару №542, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного договору .
Згідно п. 2.4 договору ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, відображаються у накладній, яка має відповідати замовленню.
За умовами п. 4.2 договору покупець перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту отримання товару.
При цьому, пунктом 2.8 договору сторони визначили, що покупець має право повернути товар який не користується попитом чи товар термін придатності якого до споживання сплинув.
Діє даний договір з моменту його підписання обома сторонами до 31 грудня 2011.
Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.
На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 10646,62 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, які підписані сторонами без заперечень, а саме: № 000011546 від 03.10.2011 на суму 641,18 грн.; №000011551 від 03.10.2011 на суму 701,71 грн.; № 000011574 від 03.10.2011 на суму 88,86 грн.; №000011580 від 03.10.2011 на суму 780,26 грн.; № 000011856 від 07.10.2011 на суму 571,67 грн.; №000011952 від 10.10.2011 на суму 218,55 грн.; № 000011953 від 10.10.2011 на суму 597,59 грн.; №000011954 від 10.10.2011 на суму 218,55 грн.; № 000011996 від 10.10.2011 на суму 209,85 грн.; №000011992 від 10.10.2011 на суму 669,33 грн.; № 000011997 від 10.10.2011 на суму 286,79 грн.; №000011998 від 10.10.2011 на суму 629,55 грн.; № 000014150 від 14.11.2011 на суму 383,65 грн.; №000014152 від 14.11.2011 на суму 433,11 грн.; № 000014154 від 14.11.2011 на суму 663,05 грн.; №000014153 від 14.11.2011 на суму 314,22 грн.; № 000014159 від 14.11.2011 на суму 307,46 грн.; №000014163 від 14.11.2011 на суму 293,80 грн.; № 000016502 від 19.12.2011 на суму 82,26 грн.; №000016504 від 19.12.2011 на суму 77,69 грн.; № 000016533 від 19.12.2011 на суму 361,37 грн.; №000016534 від 19.12.2011 на суму 698,14 грн.; № 000016535 від 19.12.2011 на суму 515,38 грн.; №000016846 від 22.12.2011 на суму 503,27 грн.; № 000016849 від 22.12.2011 на суму 399,33 грн.
Натомість відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару оплату належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар але не в сумі 10623,05 грн., як зазначає позивач, а в сумі 10482,25 грн., оскільки відповідач повернув позивачу частину отриманого за договором поставки №542 від 01.01.2011 товару, на загальну суму 140,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими накладними від 07.08.2012.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 10482,25 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 140,80 грн., то в їх задоволенні слід відмовити за безпідставністю, оскільки відповідач, в порядку п. 2.8 договору, поставлений товар на вказану суму повернув позивачеві, про що свідчать прибуткові накладні в цінах продажу за номерами: № 000001238 від 07.08.2012 на суму 74,83 грн., № 000001240 від 07.08.2012 на суму 40,61 грн., № 000001241 від 07.08.2012 на суму 20,51 грн., №000001242 від 07.08.2012 на суму 1,87 грн., № 000001243 від 07.08.2012 на суму 2,98 грн., які підписані позивачем та скріплені печаткою підприємства.
У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі даної норми цивільного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача три відсотка річних на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожною з поставок у загальному розмірі 157 грн. 16 коп.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Водночас, в процесі розгляду справи, відповідач здійснив оплату суми основного боргу в розмірі 10482,25 грн. та 3% річних в сумі 157,16 грн. що підтверджується поданими відповідачем банківськими виписками від 17.04.2013 та від 18.04.2013 та платіжним дорученням №512 від 19.04.2013.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За умовами п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Враховуючи викладене, а також те, що залучені відповідачем до матеріалів справи банківські виписки та платіжне доручення свідчать про сплату відповідачем основного боргу в сумі 10482,25 грн. та 3% річних в сумі 157,16 грн. після порушення провадження у справі, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до п. 6.6 договору, в редакції протоколу розбіжностей, при порушенні терміну розрахунку покупець зобов'язаний сплатити пеню за кожен день прострочення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період за який нараховується пеня.
Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, позивачем нараховано за кожною з поставок товару, що відбулись в жовтні-грудні 2011 року та заявлено до стягнення пеню в сумі 812,00 коп., яка згідно розрахунку позивача нарахована за період з 21.07.12 по 16.01.2013.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки період за який позивачем здійснено нарахування пені не відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Спірні поставки товарів відбувались протягом жовтня-грудня 2011 року, а відтак з огляду на дату останньої поставки товару (22.12.2011) та строки, в які повинна була бути здійснена оплата поставленого товару (15 банківських днів), нарахування пені, оскільки іншого договором встановлено не було, є правомірним лише по 16.06.2012, тобто протягом шести місяців з дня коли зобов'язання мало б бути виконано відповідачем.
Позаяк, позивачем заявлено до стягнення пеню, яка нарахована за період з 21.07.2012 по 16.01.2013, тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог та здійснювати розрахунок пені за інший період, який позивачем не заявлявся, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 812,00 грн., нарахованої поза межами шестимісячного строку.
При цьому, оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у зв'язку з їх необґрунтованістю, питання дотримання строку позовної давності, в даному випадку, не розглядається судом, так як строк позовної давності застосовується лише до обґрунтованих вимог.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 1579,09 грн. покладаються на відповідача у справі, оскільки спір виник з вини відповідача і сплата суми боргу та 3% річних була здійснена ним після звернення позивача до суду з даним позовом, в іншій частині судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10482,25 грн. та 3% річних у розмірі 157,16 грн.
2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича (03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 19, кв. 36, ідентифікаційний код 2625110834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Веста» (03022, м. Київ, пров. В.Жуковського, 12, ідентифікаційний код 30928325) судовий збір в сумі 1579 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 09 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10.06.2013.
Суддя Васильченко Т.В.