копія
05 червня 2013 р. Справа №818/3593/13-a
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
суддів - Бондаря С.О., Шаповала М.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Дикач О.О.,
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача та третьої особи - Нестерова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, про скасування рішення Державної міграційної служби України від 29.03.2013 р. № 180-13 про відмову ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та зобов'язання Державної міграційної служби України повторно розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 14.12.2012 р. № 024.
Свої вимоги мотивує тим, що він є громадянином Сирійської Арабської Республіки, в 2004 році прибув до України, але на даний час не може повернутись до Сирії, в якій тривають сутички між урядовими військами та опозиційними силами, оскільки він може загинути внаслідок військових дій, які відбуваються в його країні та може бути рекрутований до лав армії та буде змушений вбивати своїх співгромадян. Проте, Державна міграційна служба України, приймаючи рішення про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не врахувала зазначених обставин.
Державна міграційна служба України та Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовують тим, що позивачем не було надано доказів того, що при поверненні до Сирійської Арабської Республіки позивача буде обов'язково мобілізовано до національної армії.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснивши, що він не проти служби у армії, яка захищає свою батьківщину від ворога, але він не може служити у армії, яка знищує власний народ.
Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 14.12.2012 р. громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту № 024 (а.с.22).
Наказом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 14.12.2012 р. №149-о був наданий дозвіл у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.23).
Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області виданий наказ від 04.01.2013 р. №1 про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відносно ОСОБА_1 (а.с.32).
За результатами розгляду заяви позивача Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області зроблено висновок від 04.03.2013 року по справі № 012 SUM 024 про відмову позивачу у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.35-37).
Рішенням Державної міграційної служби України від 29.03.2013 р. № 180-13 позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.38).
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст.1 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, п.1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" під цією особою визначають особу, яка не є громадянином країни прибуття, внаслідок ґрунтовних побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Частиною 5 статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" зазначено, що особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в п.п.1 чи 13 ч.1 ст.1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання; рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців.
Приписами ч.11 ст.9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено, що після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (ч. 5 ст. 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").
Відмовляючи в задоволенні заяви громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів того, що при повернення до Сирійської Арабської Республіки позивача буде обов'язково мобілізовано до національної армії.
Суд вважає вказаний висновок помилковим та зазначає, що залежно від певних обставин отримання і надання документів, які можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особою, котра звертається за встановленням статусу біженця, може бути взагалі неможливим, тому така обставина не є підставою для визнання відсутності умов, за наявності яких надається статус біженця або визнання особи такою, що потребує додаткового захисту.
Також, відповідно до останніх рекомендацій УВКБ ООН з питань міжнародного захисту стосовно осіб, які залишають Сирійську Арабську Республіку (від грудня 2012 року) Міжнародний Комітет Червоного Хреста вважає конфлікт в Сирії неміжнародним збройним конфліктом. В результаті серйозної ситуації, що склалася у Сирії, УВКБ ООН вважає, що більшість громадян Сирії, які звертаються за міжнародним захистом, відповідають критеріям поняття "біженець", прописаним в Конвенції 1951 року про статус біженців, а інші мають право звернутися за додатковим захистом.
Враховуючи висновки УВКБ ООН щодо ситуації в Сирії, які викладені у Рекомендаціях з питань міжнародного захисту стосовно осіб, які залишають Сирійську Арабську Республіку, а також враховуючи те, що позивач, як і чоловіки-громадяни Сирії, повинен проходити військову службу в військах Сирії, які приймають участь у громадянській війні в цій країні, твердження ОСОБА_1 про наявність в Сирії небезпеки його життю не можна вважати очевидно необґрунтованими.
Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Державна міграційна служба Україна, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності свого рішення.
Таким чином, суд вважає за необхідне скасувати рішення Державної міграційної служби України від 29.03.2013 р. № 180-13 про відмову ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії -задовольнити в повному обсязі.
Скасувати рішення Державної міграційної служби України від 29.03.2013 р. № 180-13.
Зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 14.12.2012 р. № 024.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис) С.М. Глазько
Судді (підпис) С.О. Бондар
(підпис) М.М. Шаповал
З оригіналом згідно
Суддя С.М. Глазько
Повний текст постанови складено 10 червня 2013 року