Справа № 815/3802/13-а
06 червня 2013 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бутенко А.В.,
за участю секретаря - Рачкова О.І.,
сторін:
представник позивача - Ноздрін О.М. (по довіреності)
представник відповідача - Бенедішина О.С. (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Сиріус» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування наказу №1509 від 12.07.2011 року та встановлення відсутності компетенції,
З позовом до суду звернулось приватне підприємство «Сиріус» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування наказу №1509 від 12.07.2011 року та встановлення відсутності компетенції.
В судовому засіданні 06.06.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зіславшись на обставини зазначені у позовній заяві, а саме просив скасувати наказ ДПІ № 1509 від 12.07.2011 року про проведення перевірки та встановити відсутність компетенції (повноважень) ДПІ у Суворовському районі м. Одеси на момент складання акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 184/23-1/31691722 від 19.07.2011 року, на встановлення ознак нікчемності правочинів між ПП «Сиріус» та ТОВ «ТД Аваронс», їх не спрямованості на реальне настання правових наслідків і таких, що суперечать інтересам держави (а.с. 3-6).
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.37-38). Також зазначила, що перевірка проведена та порушення встановлені відповідно до вимог діючого законодавства.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.
Відповідач на підставі ст.20 Податкового кодексу України є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що ДПІ у Суворовському районі проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Сиріус», щодо взаємовідносин з ТОВ «ТД»Аваронс» за березень 2011 року.
За результатами перевірки ДПІ у Суворовському районі складено акт № 184/23-1/31691722 від 19.07.2011 року.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки ПП «Сиріус» подало скарги до Державної податкової адміністрації в Одеській області, та до Державної податкової адміністрації України, але скарги залишенні без задоволення .
Разом з тим, ПП «Сиріус» звернулось до суду з позовними вимогами про визнання дій протиправними щодо призначення та проведення перевірки, щодо не виписування податкового повідомлення - рішення згідно акту перевірки, визнання акту документальної позапланової невиїзної перевірки не чинним.
27.03.2012 року постановою Одеського окружного суду у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 року, позовні вимоги задоволені в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виписування податкового повідомлення-рішення згідно акту перевірки.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К/800/5633/13 від 18.04.2013 року постанову апеляційної інстанції скасовано, а постанову першої інстанції залишено в силі.
Таким чином, позивач проаналізувавши зазначенні рішення судів адміністративної юрисдикції дійшов до висновку, що ПП «Сиріус» було обрано не належний спосіб захисту, а тому звернувся до суду щодо оскарження рішення про проведення перевірки (наказу №1509 від 12.07.2011 року) та встановлення відсутності компетенції (повноважень) податкового органу.
Юридичними підставами для проведення перевірки відповідач зазначив в наказі п.п. 78.1.4 п. 78.1 статті 78 та статтю 79 Податкового Кодексу України, фактичних мотивів прийняття спірного правового акту індивідуальної дії в тексті наказу суб'єктом владних повноважень не наведено.
За своїм змістом висновок перевірки стосується взаємовідносин позивача з іншим платником податків, а отже, виходячи з обставин, що перевірялися, дана перевірка могла проводитись з дотриманням вимог та за наявності підстав, визначених ст. 78 Податкового кодексу України, за правилами проведення позапланових документальних перевірок з дослідженням та оцінкою всіх первинних документів за спірними відносинами, а сама перевірка повинна проводитись у т.ч. на підставі правомірно виданого наказу керівника податкового органу та повідомлення на проведення перевірки.
Пунктом 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п.75.2 ст.75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено ст.ст. 83, 85 Податкового кодексу України.
Таким чином, однією з основних гарантій прав платників податків при здійсненні заходів податкового контролю є законодавче встановлення вичерпного переліку підстав проведення документальних позапланових перевірок.
Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Судом встановлено, що згідно з оскаржуваним наказом, відповідачем вирішено провести саме документальну невиїзну позапланову перевірку.
Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідачем в Наказі № 1509 від 12.07.2011 року зазначено, що підставою для проведення перевірки був саме п.п. 78.1.1 Податкового Кодексу України, тобто такі обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
З аналізу положень наведеної норми матеріального права в кореспонденції з приписами ст.ст. 42 і 73 Податкового кодексу України, вбачається, що норма п.п. 78.1.1. ст. 78 ПК України передбачає сукупність обставин, які надають право органам державної податкової служби проводити позапланові документальні перевірки, при цьому рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) минування строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.
При цьому, в силу ч. 1 ст. 42 та ст. 73 Податкового кодексу України, обов'язок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного податковим органом запиту, а саме: у письмовій формі, відповідним чином підписаного та завіреного печаткою відповідного податкового органу.
Відповідно до п.п. 20.1.23. п. 20.1. ст. 20 ПК України, органи ДПС мають право у випадках виявлення порушення вимог податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.
Згідно з п. 73.3 ст. 73 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Відповідно до п.п. 1. абз. 3 п. 73.3. ст. 73 ПК України, письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, у випадку, коли за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Отримання податкової інформації від платників податків та суб'єктів інформаційних відносин органами ДПС врегульовано Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, надалі за текстом - Порядок.
Відповідно до п. 9. Порядку, органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації.
Згідно до п. 10. Порядку, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.
У запиті в тому числі, зазначається: опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Згідно до п. 14. Порядку, суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено Податковим кодексом України. У разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.
З огляду на вищевказані положення закону та підзаконних актів, органи ДПС наділені правом направити запит платнику податків, у разі наявності інформації, отриманої у порядку встановленому законом, про факт порушення законодавства даним платником податку, на який останній зобов'язаний надати відповідь в десятиденний термін з дня отримання запиту, за умови що запит відповідає вимогам п. 73.3 ст. 73 ПК України. Тобто якщо запит містить посилання на норму закону, яка встановлює перелік інформації яку надається право отримати, та підставу її надання: посилання на факт порушення, що має бути або спростовано або підтверджено, та вказано копії яких документів стосовно спростування чи підтвердження даного порушення мають бути надані.
Судом встановлено, що ПП «Сиріус» 24.06.2011 року отримано від ДПІ у Суворовському районі запит № 18789/10/23-1 (а.с.7), в якому зазначалось, що підприємству необхідно надати на перевірку оригінальні та завірені копії документів, що підтверджують придбання товару у березні 2011 року від ТОВ «ТД «Аваронс» та документи, що підтверджують реалізацію продукції, отриманої від ТОВ «ТД «Аваронс» .
Протягом 10 днів ПП «Сиріус» надало ДПІ у Суворовському районі документи, які підтверджували господарські взаємовідносини з зазначеним контрагентом (а.с.8).
Проте, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, ПП «Сиріус» надало документи не у повному обсязі. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні, договори на поставку товарів від ТОВ «ТД «Аваронс», а також відомості щодо транспортування товару на вантажні роботи.
Згідно з п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранса від 14.10.97 року №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Суд вважає помилковими та безпідставними посилання позивача на той факт, що наявність товарно-транспортної накладної не обов'язкова при здійсненні господарських операцій.
Разом з цим, дослідження змістової частини запита від 24.06.2011 року за № 18789/10/23-1 про надання інформації та документального підтвердження по взаємовідносинам ПП «Сиріус» з ТОВ «ТД «Аваронс» за березень 2011 року свідчить, що податковий орган зобов'язав ПП «Сиріус» надати документальне підтвердження на підставі пп. 20.1.6. п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, в тому числі: договори, угоди, контракти; товарно-транспортні накладні; відомості щодо транспортування товару та вантажні роботи.
Податковий Кодекс покладає на органи ДПІ обов'язок прийняти заходи щодо отримання документів необхідних для вирішення питання про правильність нарахування податків, зобов'язує інформувати належним чином платників податків про необхідність надати пояснень та документів.
Обов'язок податкового органу витребувати документи пов'язаний з обов'язком платника податків надати такі документи та відповідальності останнього (тобто платника податків) за невиконання цього обов'язку яка встановлена ст. 121.1 та 20.1.5 ПК України.
Згідно з п.79.2 та п.79.3 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Таким чином, з огляду на те, що позивачем на перевірку не надані документи у повному обсязі, податковий орган не зміг зробити повний та обґрунтований висновок щодо порушень по взаємовідносинам ПП «Сиріус» та ТОВ «ТД «Аваронс», а тому суд погоджується з твердженням представника відповідача, що вказане стало підставою прийняття наказу №1509 від 12 липня 2011 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Сиріус з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період березень 2011 року, з 13 липня 2011 року по 19 липня 2011 року.
Тобто суд вважає, що наказ ДПІ у Суворовському районі м. Одеси винесено на законних підставах і він відповідає нормам чинного законодавства.
Щодо позовної вимоги позивача про встановлення відсутності компетенції Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на момент складання акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 184/23-1/31691722 від 19.07.2011 року щодо встановлення ознак нікчемності правочинів між ПП «Сиріус» та ТОВ «ТД «Аваронс», суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Суд зазначає, що позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом лише у тому разі коли він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси. При цьому позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами обставини фактичного порушення відповідачем його прав, свобод та інтересів.
Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, висновки у акті перевірки щодо податкових зобов'язань по податку на додану вартість зроблені відповідачем на підставі тверджень, що правочини здійсненні ПП «Сиріус» з контрагентом ТОВ «ТД «Аваронс» у березні 2011 року є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та згідно ч.1 ст.203 ЦК України суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних. Як слід, правочини, які були здійсненні ПП «Сиріус» з контрагентами також мають бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності.
Суд погоджується з твердженням позивача, що такі дії податківців суперечать чинному законодавству, оскільки порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певних господарських операцій чи при веденні фінансово-господарської діяльності, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Разом з цим, суд, розглядаючи даний адміністративний спір, керуючись положеннями ч. 1 ст. 244-2 КАС України, не може залишити поза увагою і посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 24.12.2006 року про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.
Однак, суд звертає увагу на те, що згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року № 984, акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є лише носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, та викладення у ньому висновків надається уповноваженими законом органам влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за дотриманням платниками вимог чинного законодавства.
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Таким чином, суд доходить до висновку, що акт перевірки, не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для ПП «Сиріус» настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси. Спори з приводу реалізації компетенції у сфері управління, можуть виникати лише між суб'єктами владних повноважень, що у свою чергу виключає можливість, з урахуванням ч.2 ст. 17 КАС України, задоволення вимоги щодо встановлення відсутності компетенції Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на момент складання акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 184/23-1/31691722 від 19.07.2011 року щодо встановлення ознак нікчемності правочинів між ПП «Сиріус» та ТОВ «ТД «Аваронс».
Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, беручи до уваги викладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позову - відсутні.
Згідно з ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Сиріус» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування наказу №1509 від 12.07.2011 року та встановлення відсутності компетенції Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на момент складання акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 184/23-1/31691722 від 19.07.2011 року щодо встановлення ознак нікчемності правочинів між ПП «Сиріус» та ТОВ «ТД «Аваронс» - відмовити.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 10 червня 2013 року
Суддя Бутенко А.В.
.