Провадження № 22-ц/790/3967/13 Головуючий 1 інстанції -
Справа № 642/2626/13-ц Пашнєв В.Г.
Категорія: самочинне будівництво Доповідач - Гальянова І.Г.
05 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Гальянової І.Г.
суддів: Колтунової А.І.
Міненкової Н.О.
при секретарі Ленюк Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 29 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Харківської міської ради, третя особа у справі : Інспекції Державного архітектурного-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності на нерухоме майно, перерозподіл ідеальних часток співвласників в житловому будинку з надвірними будівлями,-
29 березня 2013 року позивач звернулась у суд з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, який розташований за адресою : АДРЕСА_1, а саме : частину житлової прибудови літ. «А!-1», яка складається з коридору ( приміщення 2-1) житлової кімнати (приміщення 2-3), житлової кімнати ( приміщення 2-4), самочинно переобладнаний із кухні санвузол ( приміщення 2-5) самочинно збудовану житлову кімнату ( приміщення 2-2) ; на житлову прибудову літ. «А2-1» , яка складається з ганку літ «а-1», коридору (приміщення 2-6) коридору (приміщення 2-7), столової ( приміщення 2-8) . кухні ( приміщення 2-9),житловою площею 59, 7 кв.м.,загальною площею 88, 6 кв.м. та самочинно побудовані : гараж літ. «Л» з надбудовою, льох літ. «М», навіс літ. «Н».
Перерозподілити ідеальні частки за фактичним користування вказаним житловим будинком з надвірними будівлями, визнавши за нею право власності на 56/100 його частин , а за ОСОБА_4- на 44\100 його частин.
Сої вимоги обґрунтовувала тим, що їй належала на праві власності , на підставі нотаріально посвідченого договору дарування, від 24 травня 1978 року , половина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель .
Позивач зазначає, що вказаний будинок мав житлову площу 34, 80 кв.м. та був розташований на земельній ділянці площею 1114 кв.м.,зареєстрований за вищевказаним домоволодінням на підставі рішення Ленінського РВК № 36-1 від 07.02.1956 року.
Позивач зазначає, що на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 177/43 від 06.12.1983 року , у зв»язку з прибудовами , було перерозподілено ідеальні частки та на підставі вказаного рішення їй належить 39/100 частин замість 1\2 частини вказаного домоволодіння та ОСОБА_5-61/100 його частини.
Позивач зазначає,що право власності на 39/100 частин вказаного домоволодіння за нею не було зареєстровано та вона звернулась до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області з заявою про таку державну реєстрацію на 39/100 частин зазначеного домоволодіння на що отримала рішення про відмову в такій реєстрації.
Позивач також зазначає, що на час звернення у суд з позовом право власності на 61/100 частину спірного домоволодіння належить ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору міни від 18.01.1989 року та за нею не зареєстровано право власності на 39/100 його частин.
Позивач вказує також на те, що в період з 1978 по 2010 рік нею за власні кошти з метою поліпшення житлових умов зроблено переобладнання та добудову в частині вказаного домоволодіння, а саме: збудовано житлову прибудову літ «А2-1»,загальною площею 26, 4 кв.м., частину житлової прибудови літ «А1-1», ганок літ «а-1»р, гараж літ «Л з надбудовою , льох літ. «М», навіс літ. «Н», із кухні переобладнано санвузол.
Позивач також зазначає, що співвласник домоволодіння відповідно до нотаріально посвідченої заяви , не заперечує проти визнання за нею права власності на вказані прибудови та надвірні будівлі.
Позивач також зазначає, що згідно до висновку про технічний стан побудованих та реконструйованих приміщень та надвірних споруд та можливістю їх подальших експлуатацій , здійснених у 2011 році ТОВ «ТАМ»АРДІ-Контур», всі зазначені конструкції знаходяться в задовільному технічному стані,що забезпечує їх подальшу експлуатацію та за результатами проведеної у 2011 році санітарно-епідеміологічного обстеження вказані прибудови та споруди відповідають вимогам ДБН.
Позивач також зазначає, що третьою особою у справі ІДАБ у Харківській області в березні 2011 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво та постійно діюча комісія з питань самочинного будівництва Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради 25.05.2012 року прийняла рішення про збереження самочинно побудованої прибудови літ «А2-1» гаражу літ «Л» ( з надбудовою), льоху літ. «М, нвісу літ «Н» та реконструйовану житлову прибудову літ. «А1-1» та рекомендувала управлінню містобудування та архітектури підготувати документи для внесення на розгляд міської ради.
Посилаючись на вказані обставини , а також на вимоги ст. 392 , 15, 16, 321, ч.3 та 5 ст. 376 ЦК України позивач вказує, що відмова в реєстрації їй права власності на 39/100 частин спірного домоволодіння позбавляє її права володіти майном та права отримати відповідні дозволи співвідповідача -Харківської міської ради та оформити право власності на самочинно збудоване майно.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач та її представник підтримали позовні вимоги з зазначених підстав та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції проти позову не заперечував.
Представник Харківської міської ради проти задоволення позову заперечувала. Свої заперечення обґрунтовувала тим, визнання за позивачем права власності на вказані вище самочинно збудоване та реконструйоване нерухоме майно можливо після виконанні нею вимог передбачених «Порядком вирішення питань, пов»язаних із самочинним будівництвом» від 17.08.2011 року № 390/11.
Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності третьої особи.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує неповним з»ясуванням судом обставин. які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Позивач зазначає, що суд прийшов до необґрунтованого висновку про застосування до виниклих правовідносин ст.ст.12, 83, 116, 124, 125 Земельного кодексу України в редакції 2002 року, оскільки спірне домоволодіння було отримано нею за договором дарування 24 травня 1978 року з якого вбачається що домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 1114 кв.м. та ст. 16 ЗК Української РСР в редакції 1970 року не вимагав будь-яких документів на право користування земельною ділянкою та станом на набрання чинності ЗК в редакції 2002 року вона безперервно користувалась земельною ділянкою більше ніж 22 роки. Вважає,що суд безпідставно послався на «Порядок вирішення питань, пов»язаних із самочинним будівництвом»затвердженого 9 сесією Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011 року № 390/11, оскільки цим порядком передбачено процедура переоформлення самочинного будівництва та вирішення пов»язаних з цим питань Харківською міською радою , тобто позасудову процедуру.
В зміненій апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та постановити ухвалу про залишення її позову без розгляду та вказану апеляційну скаргу позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не підтримала.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на ст. 376 ЦК України, ст.ст. 12,83, 116, 124, 125 ЗК України, виходив з відсутності підстав для визнання за позивачем права власності на частину вказаного житлового будинку з надвірними будівлями , які нею самовільно реконструйовані та самовільно побудовані та підстав для перерозподілу ідеальних часток.
Згідно до роз»ясень, які містяться в п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи № 6 від 30 квітня 2012 року, «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України ( про правовий режим самочинного будівництва ,при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
В ч.2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди) тощо виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За змістом вказана норма права передбачає прийняття новоствореного нерухомого майна в експлуатацію.
Згідно із частинами 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Органом, який уповноважений на виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого Указом Президента України № 439/2011 від 08.04.2011 року та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року, є інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.
З огляду на наведене звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце за наявності даних про те, що порушене позивачем питання було предметом розгляду вказаного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Як свідчать матеріали справи , а саме : витяг з протоколу № 8 засідання постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва від 25.05.2012 року департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин , комісія вирішила зберегти самочинно побудовані та реконструйовані зазначені вище споруди та рекомендувати управлінню містобудування та архітектури підготувати документи для внесення на розгляд міської ради при цьому до винесення даного питання на розгляд сесії міської ради позивачу необхідно було виконати благоустрій території вказаного домоволодіння та прилеглої до нього території ( а.с.49).
Між тим, доказів того, що позивач виконала благоустрій території вказаного домоволодіння та прилеглої до нього території,чи оспорювала рішення постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва від 25.05.2012 року матеріали справи не містять.
Більш того, як на підставу звернення до суду з зазначеним позовом позивач вказує на відмову їй в реєстрації права власності на 39/100 частин спірного домоволодіння право власності на які виникло у позивача на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 177/43 від 06.12.1983 року та як свідчить рішення державного реєстратора про таку відмову, підставою для відмови в реєстрації таких прав слугувало ненадання такого рішення позивачем та листа Харкфівського міського бюро технічної інвентаризації № 1700 від 28.11.1983 року
Матеріали справи також свідчать про відсутність у позивача правоустановчих документів на земельну ділянку на якій позивач самовільно збудувала та реконструювала вказане домоволодіння .
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на вказане вище самочинно збудоване та реконструйоване нерухоме майно .
У зв»язку ж з тим, що право власності на самочинно збудовані та реконструйовані житлові приміщення та надвірні будівлі у позивача не виникло, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову щодо перерозподілу ідеальних часток в зазначеному вище домоволодінні.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.
З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 303, 308, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 29 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя:
Судді :