16 квітня 2013 р. Справа № 804/3192/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
при секретаріЛегкій Ю.Г.
за участю:
позивача представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 р. №0002341701, видане Дніпродзержинською об'єднаною Державною податкової інспекції фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2012 р. №0002331701, видане Дніпродзержинською об'єднаною Державною податкової інспекції фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.09.2012 року №3039/17-220/НОМЕР_1. На підставі акту перевірки, з урахуванням листа "про виправлення недоліків" від 15.10.2012 року №24580/10/17-220, винесено податкові повідомлення-рішення №0002331701 від 15.10.2012 року, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 339207,00 грн., та № 0002341701 від 05.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2851,00 грн., в тому числі за основним платежем 2281,00 грн.,за штрафними (фінансовими) санкціями 570,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0002331701 від 15.10.2012 року та № 0002341701 від 05.10.2012 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кадету за червень 2012 року.
Перевіркою, з урахуванням листа "про виправлення недоліків" від 15.10.2012 року №24580/10/17-220, встановлено порушення абз «б» п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, донараховано ПДВ в сумі 2281,00 грн. та зменшується сума від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту червня 2012 року у розмірі 339207,00 грн.
За результатами перевірки складено Акт від 19.09.2012 року №3039/17-220/НОМЕР_1 на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення №0002331701 від 15.10.2012 року, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 339207,00 грн., та № 0002341701 від 05.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2851,00 грн., в тому числі за основним платежем 2281,00 грн.,за штрафними (фінансовими) санкціями 570,00 грн.
Відповідно до вимог п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України позивачем зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку.
Рішенням № 32358/10/10-014 від 27.12.2012р. Державної податкової служби у Дніпропетровській області та рішенням Державної податкової служби України №799/5/10-2315 від 12.02.2013р. скарги позивача залишені без задоволення, зазначені податкові повідомлення - рішення без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору поставки від 30.03.2012р. № 21 (договір був укладений позивачем як суб'єктом підприємницької діяльності) було придбано у ТОВ «Альфатех», згідно видаткової накладної № 27461 від 04.04.2012р., податкової накладної за № 1040412 від 04.04.2012р., технологічний транспортний засіб - фронтальний навантажувач Hyundai HN-780-7А, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, 2008 року випуску, загальною вартістю 2048925,00 грн., в т.ч. ПДВ - 341487,50 грн.
Кошти за даний навантажувач, у тому числі і ПДВ, позивачем сплачувались через поточний рахунок останнього, платіжним дорученням № 90 від 04.04.2012р. .
Згідно наказу № 04/04/01 від 04.04.2012р. навантажувач оприбутковано по бухгалтерському обліку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю останнього по рахунку 105 «основні засоби».
Твердження відповідача, що до складу податкового кредиту приватного підприємця можливе включення сум податку на додану вартість по транспортним засобам, зареєстрованих лише на суб'єкта господарювання (а не на фізичну особу) за умови використання їх в оподаткованих операціях , є невірним.
Згідно пункту 6 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010р. № 8 (далі Порядок реєстрації), передбачено реєстрацію технологічних транспортних засобів лише за юридичними і фізичними особами, іноземними фізичними і юридичними особами, особами без громадянства (що перебувають в Україні на законних підставах).
Отже, чинним законодавством України не передбачено проведення реєстрації органами Держгірпромнагляду технологічного транспортного засобу на фізичну особу-підприємця, а лише на фізичних та юридичних осіб. Таким чином, у свідоцтві про реєстрацію технологічного транспортного засобу державні органи реєстрації зазначають лише прізвище,ім'я та по-батькові власника, без позначок про його статус підприємця чи звичайної особи.
З урахуванням зазначеного, 11.06.2012 року територіальним органом Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області вказаний фронтальний навантажувач Hyundai HN-780-7А був зареєстрований на позивача як фізичну особу, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4.
Крім цього, використання придбаного транспортного засобу у господарській діяльності підприємцем ОСОБА_3 підтверджується такими документами: платіжний документ придбання транспортного засобу, наказом підприємця ОСОБА_3 про оприбуткування навантажувача і постановку на баланс, оборотно-сальдовою відомістю підприємця ОСОБА_3 по рахунку 105 «основні засоби», дорожніми листами, трудовою угодою та наказом про прийом на роботу водія навантажувача, відомості про нарахування та виплату заробітної плати водію навантажувача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, оскільки позивач являється власником вищезазначеного транспортного засобу, використовує його у підприємницькій діяльності, в оподатковуваних операціях, має право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по вказаному транспортному засобу, тому винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення є неправомірними і підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002341701 від 05 жовтня 2012 р., видане Дніпродзержинською об'єднаною Державною податковою інспекцією.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002331701 від 15 жовтня 2012 р., видане Дніпродзержинською об'єднаною Державною податкової інспекцією.
Стягнути з Державного бюджету судові витрати на користь позивача в розмірі 2294,0 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 22 квітня 2013 року
Суддя О.В. Єфанова