14 грудня 2006 р.
№ 4/1074-10/164
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів:
Кочерової Н.О.
Рибака В.В.
Черкащенка М.М.
розглянув
касаційну скаргу
спільного Українсько-польсько-чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “АнКом»
на рішення
від 01.09.2006 господарського суду Львівської області
у справі
№ 4/1074-10/164
за позовом
спільного Українсько-польсько-чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “АнКом»
до
товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Авто»
про
стягнення 96 347,1 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Сапуга О.Ю. дов. від 26.07.2005
від відповідача Солтис Т.П. дов. № 23 від 21.11.2006
В квітні 2005 року спільне Українсько-польсько-чеське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “АнКом» пред'явило в суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-авто» про стягнення 96347,10 грн., з яких 62000 грн. вартість орендованого обладнання АЗС, 9000 грн. орендна плата за три останні роки, 25347,10 грн. пені.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до укладеного між сторонами 10.03.1998 року договору оренди позивач передав відповідачу технічне справне і комплектне обладнання для АЗС в кількості двох штук пересувних паливо-заправних станцій, що підтверджується актом прийому-передачі, проте відповідач протягом усього строку договору оренди не сплачував орендної плати.
Разом з тим просив стягнути вартість обладнання, яка становить 62000 грн., оскільки експлуатовані орендарем пересувні паливо-заправні станції знаходяться в незадовільному технічному стані, у зв'язку з чим їх подальше використання за призначенням є неможливим.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.09.2006 (суддя Довга О.І.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.
Разом з тим зазначав, що позивачем було порушено термін позовної давності на право звернення за захистом своїх прав та інтересів.
В касаційній скарзі спільне Українсько-польсько-чеське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “АнКом» просить скасувати рішення господарського суду і прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2006 скасовано постанову від 21.11.2005 Львівського апеляційного господарського суду та рішення від 19.07.2005 господарського суду Львівської області і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд вказав, що господарським судам необхідно перевірити доводи, що стосуються повернення орендованого майна орендодавцю, та витребувати у сторін оригінал чи належним чином завірену копію акту приймання-передачі спірного обладнання від 20.07.2001, які б з достовірністю підтверджували обставини, на які посилались сторони.
Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.
Повторно переглядаючи справу господарський суд Львівської області зазначив, що в позові відмовлено саме у зв'язку з тим, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до відповідача з вимогою про стягнення грошових коштів.
Проте, в порушення ст. 43 ГПК України, господарський суд не перевірив доводи сторони, що спірне майно експлуатується і знаходиться у користуванні у позивача.
При повторному розгляді справи суду першої інстанції необхідно було перевірити, яким чином спірне обладнання рахувалось по бухгалтерському обліку як позивачем, так і відповідачем, коли воно передано, при цьому витребувати бухгалтерські документи, які підтверджують ці обставини.
Разом з тим, непереконливим є висновок господарського суду щодо пропуску спільним Українсько-польсько-чеським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “АнКом» строку позовної давності, враховуючи слідуюче.
В рішенні господарський суд послався на те, що позивачем порушений, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України термін позовної давності (більше трьох років) на право звернення за захистом своїх прав та інтересів.
Однак, з цим висновком погодитися неможна, оскільки суд не врахував вимоги ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України якою закріплено, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає, що вирішуючи спір у справі, господарський суд не врахував вимог ст. 267 ЦК України, а тому постановлене судове рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 із змінами і доповненнями “Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виклавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Господарський суд при повторному розгляді справи цих вимог закону не врахував, а тому прийняте рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.
При новому розгляді справи суду необхідно перевірити докази, пов'язані з наявністю спірного майна, а також вказівки суду касаційної інстанції і вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу спільного Українсько-польсько-чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “АнКом» задовольнити частково.
Рішення від 01.09.2006 господарського суду Львівської області у справі № 4/1074-10/164 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко