16 листопада 2006 р.
№ 2/115
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді:
суддів:
Добролюбової Т.В.,
Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "СКІФ", с. Пам'ятне, Голопристанський р-н., Херсонська обл.
на ухвалу
Запорізького апеляційного господарського суду від 25.07.2006
у справі
№ 2/115
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "СКІФ", с. Пам'ятне, Голо пристанський р-н., Херсонська обл.
до
Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна", с. Пам'ятне, Голопристанський р-н., Херсонська обл.
третя особа на стороні відповідача
Спілка співвласників "Пам'ятнянська",
с. Пам'ятне, Голопристанський р-н., Херсонська обл..
про
стягнення 1 189 675,60 грн.
за участю представників сторін:
від позивача:
Онищак А.І. - директор
від відповідача:
Димченко О.П. за дор. від 20.01.2006
від третьої особи:
не з'явилися, належно повідомлені про час і місце засідання суду
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "СКІФ" до господарського суду Херсонської області заявлений позов про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" збитків у сумі 72711,10грн. та 1116964,50грн. -доходів, отриманих відповідачем від продажу врожаю.
Провадження у справі неодноразово зупинялося на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Колегіальним рішенням господарського суду Херсонської області від 08.06.2006 (судді: Янковська І.Є. -головуючий, Александрова Л.І., Немченко Л.М.) -у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.07.2006 (судді: Коробка Н.Д. -головуючий, Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М.) апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "СКІФ" на рішення господарського суду Херсонської області від 08.06.2006 повернута скаржнику без розгляду на підставі пунктів 2, 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду вмотивована тим, що товариством, в порушення приписів статті 97 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів направлення копії апеляційної скарги третій особі, а також належних доказів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "СКІФ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування і просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду.
Мотиви касаційної скарги зводяться до того, що товариством було сплачено державне мито за подання апеляційної скарги у порядку та розмірі, визначеного пунктом "г" частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (в редакції, яка діяла на момент звернення з позовом до суду), а саме 50% ставки від 1700,00 грн.
Товариство вважає вимогу суду апеляційної інстанції про направлення копії скарги третій особі такою, що не може бути виконана, оскільки третя особа залучена з ініціативи суду, її юридичний статус та юридична адреса позивачеві не відомі.
У відзиві на касаційну скаргу Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" просить ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши законність винесеної судом ухвали, обговоривши доводи касаційної скарги дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:
Підстави повернення апеляційної скарги (подання) встановлені статтею 97 Господарського процесуального кодексу України. Пунктом 2 частини 1 цієї статті передбачено, що апеляційна скарга повертається у разі ненадання доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).
Згідно зі статтею 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі -позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього кодексу.
Треті особи не є стороною у судовому процесі у розумінні зазначеної статті, а тому посилання Запорізького апеляційного господарського суду як на підставу повернення апеляційної скарги на те, що до неї не додано доказів надіслання її копії третій особі, є необґрунтованим, оскільки пункт 2 статті 97 Господарського процесуального кодексу України не передбачає такої підстави.
Відповідно до частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, зокрема, додаються докази сплати державного мита.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Подана ТОВ "Агрофірма "СКІФ" апеляційна скарга визнана судом такою, що не відповідає вимогам розділу ХП Господарського процесуального кодексу України, оскільки до апеляційної скарги не надані докази сплати державного мита у встановленому розмірі, відсутність яких згідно з пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України є правомірною підставою для повернення такої апеляційної скарги скаржнику у зв'язку з її неналежним оформленням.
Частиною 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито» від 21.01.1993 №7-93 (зі змінами і доповненнями).
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно з підпунктом “г» пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" в редакції Закону України від 07.03.2002 №3096-ІІІ розмір ставки державного мита із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Обов'язок платників державного мита виконувати вимоги цього Декрету, не залежить від обставин сплати ними держмита за попередніми ставками, які були чинними при поданні позовних заяв.
Як вбачається з матеріалів, доданих до касаційної скарги, до апеляційної скарги ТОВ "Агрофірма "СКІФ" була додана квитанція від 29.06.2006 №14, за якою державне мито сплачено у сумі 850,00 грн., тоді як позивачем оскаржується рішення господарського суду щодо відмови у стягненні 1189675,60грн. - збитків. Таким чином, підлягаючий до сплати розмір держмита при поданні позивачем апеляційної скарги слід обчислювати виходячи із зазначеної суми.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що підстав для скасування ухвали від 25.07.2006 Запорізького апеляційного господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 25.07.2006 у справі № 2/115 -залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "СКІФ", с. Пам'ятне, Голопристанський р-н., Херсонська обл. -залишити без задоволення.
Головуючий, суддя
Т. Добролюбова
Суддя
Т. Гоголь
Суддя
Л. Продаєвич