Справа № 2-464/09
05 березня 2009 року. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області
в складі: головуючої судді Янжули С.А.
при секретарі Лиман Н.П.
з участю представника відповідача Голуб О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську про відшкодування моральної шкоди,
09.02.2009 року позивач ОСОБА_1 . заявив позов до відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він працював тривалий час в тяжких та шкідливих підземних умовах вугільної промисловості на підприємстві ВАТ «Павлоградвугілля». Під час виконання своїх професійних обов'язків був травмований, підтвердженням є Акт від 09.10.1999 року.
19.05.2005 року був оглянутий на МСЕК, де йому було первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності.
В зв'язку з втратою професійної працездатності вважає, що йому спричинена моральна шкода, оскільки фізичний біль та душевні страждання, викликані травмою, стали невід'ємною частиною його існування. На даний час він почуває сильний фізичний біль, болить спина, віднімає ноги. Обмежений в рухах, не може виконувати роботу по дому, через що погіршились його відносини з близькими. Постійні болі, прийом ліків, нестача коштів на лікування, до фізичного болю додаються фізичні страждання від свого безсилля і безсилля ліків допомогти йому позбавитися болю. Почуття безпорадності та неповноцінності приносять йому особливі страждання і приниження. Все це спричинило йому нервовий стрес та моральну шкоду.
Просить суд стягти з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність в зв'язку з хворобою, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача ВВД ФССНВУ в місті Першотравенську позовні вимоги не визнала, в судовому засіданні пояснила, що, по-перше, 20 березня 2007 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», яким були виключені статті Закону стосовно обов'язку відшкодування Фондом моральної шкоди.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 вказані зміни визнані конституційними, оскільки громадяни, які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не відшкодовує шкоду завдану каліцтвом, а здійснює страхування від нещасного випадку, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності, чинне законодавство не передбачає обов'язку виплати моральної шкоди Фондом, моральна шкода повинна відшкодовуватися відповідно до ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Крім того, відповідно до акту розслідування нещасного випадку на виробництві за формою Н-1 НОМЕР_1 від 09.10.1999 року нещасний випадок з позивачем трапився ще до 01.04.2001 року, тобто ще до створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Тому, відповідно до абз. 2 пн. 3 розділу 11 Закону уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом підприємства, установи, організації не відшкодували матеріальної і моральна, виплачується цими підприємствами, установами та організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Також, позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, тобто позивач пропустив строк, у межах якого він мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, з заявою про поновлення строку позовної давності до суду не звертався.
Потерпілим не надано жодних доказів про стрес, якого він зазнав в результаті професійного захворювання чи його наслідків, про депресію, чи інші негативні вияви стану потерпілого. Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року зі змінами та доповненнями “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Оскільки для вирішення питання щодо наявності факту спричинення моральної шкоди ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, необхідні спеціальні медичні знання, якими суд не володіє, для об'єктивного вирішення справи по суті одним із основних доказів являється медичний висновок про встановлення факту наявності моральної шкоди. Який на нашу думку і являється єдиним документом, який може підтвердити факт спричинення потерпілому - моральної шкоди.
Згідно Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди потерпілим на виробництві.
Документи, на які посилається позивач, як на підставу заподіяння моральної шкоди, це довідка МСЕК і акт розслідування професійного захворювання є документи, що підтверджують факт професійного захворювання і встановлення зв'язку з цим стійкої втрати працездатності для відшкодування частини втраченого заробітку, і ніяким образом не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди.
Посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди вважаємо безпідставними.
Позивач не вказав у чому саме полягає вина відділення ВД ФССНВУ в м. Першотравенську у заподіянні йому моральної шкоди, а також немає причинного зв'язку між шкодою (втратою працездатності) та неправомірними діями відділення, не зазначено за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) ця шкода заподіяна.
Відділенням ВД ФССНВУ в м. Першотравенську позивачу провадиться виплата щомісячних страхових сум, також відшкодовуються витрати на медикаментозне та санаторно - курортне лікування.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату професійної працездатності», ст. 128 ЦПК України - просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року в аспекті конституційного звернення положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» слід розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, в окремому випадку - тільки в випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
Вказане положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, спричинену умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, повинно забезпечуватись Фондом на підставі ст.ст.1,5,6,13,21 та частини 3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, в тому числі в випадку тимчасової, стійкої або повної втрати професійної працездатності.
Поясненнями представника відповідача, матеріалами справи встановлено, що позивач тривалий час працював в тяжких та шкідливих підземних умовах вугільної промисловості на підприємстві ВАТ “Павлоградвугілля» .
За час роботи був травмований - ушиб попереко - крестцового відділу хребта.
Висновками МСЕК від 19.05.2005 року йому було встановлено 20% стійкої втрати профпрацездатності.
ВВД ФССНВУ в м. Першотравенську ОСОБА_1 призначені страхові виплати, але моральна шкода йому не відшкодована.
Оскільки він є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно з п.1 «е» ст.21, ч.3 ст.28 вказаного Закону в обов'язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я в вигляді страхової виплати в відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивача в зв'язку з вказаною травмою, встановленням стійкої втрати 20% профпрацездатності в 37-річному віці, необхідність лікування, встановленою, оскільки вищевказані обставини свідчать про отримання ОСОБА_1 . травми та її наслідками моральних страждань та переживань (хвилювань), оскільки ці обставини привели його до порушення нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації його подальшого життя.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом свого цивільного права суд вважає безпідставним, так як у відповідність п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Обговорюючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від отриманої травми, тривалості лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає, що в відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 потрібно стягнути з відповідача в межах заявлених ним позовних вимог в розмірі 12 000 грн. за встановлені 20% втрати професійної працездатності від отриманої травми. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.
Поскільки ОСОБА_1 . втрачено 20% профпрацездатності по травмі, згідно акту від 09.10.1999 року, висновку МСЕК від 19.05.2005 року про стійку втрату профпрацездатності 20%, тобто висновок МСЕК з приводу травми, дата якого є датою страхового випадку, настав уже після 01 квітня 2001 року, тобто уже після введення в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 12 000 грн.
Крім того, згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ч.3 ст.22 Конституції України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхових виплат.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.8, ч.3 ст.22 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 6, 13, 21, ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»,- суд
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом цивільної справи у розмірі 1 (однієї) гривні 50 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.А.Янжула