Справа №2-4/2009 року
13 березня 2009 року Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Устіченко К.І.
при секретарі - Корсаковій І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним ,
05.06.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В заяві позивач послався на таке. 30 грудня 2006 року відповідач отримав від нього за договіром позики 58 000 грн. і зобов»язався повернути його в цей же день, але до теперішнього часу борг не повернув.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 58 000 грн. боргу, 2 407 грн. 40 коп. річних, 16 240 грн. інфляційних, 6 983 грн. 84 коп. відсотки за користування грошима та 2 500 грн. за надання йому юридичних послуг, а всього 86 131 грн. 24 коп.
26 червня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним. В заяві послався на таке. Навесні 2006 року до нього звернувся відповідач з проханням надати йому фінансову допомогу. У зв»язку з тим, що грошей у нього не було він запропонував відповідачеві і останній погодився та отримав від нього два «КАМАЗа» насіння соняшника. Відповідач написав йому розписку на 40 800 грн.
30 листопада 2006 року ОСОБА_1 з невідомими позивачеві особами приїхав на роботу до позивача в колишню майстерню радгоспу «Рассвєт» та погрожуючи застосуванням фізичної сили до нього і членів його родини забрали розписку, яку давав ОСОБА_1 і примусили його написати розписку, що він винен відповідачеві 58 000 грн., а в разі їх неповернення ОСОБА_1 забере належний ОСОБА_2 автомобіль марки «Мерседес-210». Фактично гроші від відповідача ОСОБА_2 не отримував , а розписку написав під впливом погроз, застосуванням насильства до нього і членів його сім»ї.
Ухвалою суду від 26.06.2008 року зустрічний позов об»єднано до спільного розгляду з первісним позовом.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, а позов ОСОБА_2 не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
Представник ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити в його задоволенні, а зустрічний позов підтримала у повному обсязі.
Дослідив докази суд прийшов до наступного.
Як свідчать пояснення сторін, їх представників, матеріали цивільної справи між сторонами виник спір, який витікає з договору позики.
ОСОБА_1 та його представник на підтвердження своїх вимог посилаються на розписку згідно якої 30 грудня 2006 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 . було укладено договір позики, згідно з яким позивач передав відповідачу 58 000 грн., а останній зобов»язався їх повернути, а в разі неповернення грошей зобов»язався віддати належний йому автомобіль марки «Мерседес-210».
Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця, або були одержані у меншій кількості ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
ОСОБА_2 та його представник оспорюють вказаний договір позики і вважають, що він вчинений під впливом насильства.
Свідки ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердили, що в кінці листопада 2006 року ОСОБА_1 з чотирма невідомими особами приїздили на роботу до ОСОБА_2 в одному з приміщень вони про щось голосно розмовляли, після чого ОСОБА_2 вийшов у незвичному для нього стані, збуджений, а його обличчя почервоніло.
Свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що 30.11.2006 року біля 12 години дня її чоловік ОСОБА_2 приїхав з роботи до дому та повідомив, що вранці до нього приїздив ОСОБА_1 разом з невідомими чоловікові особами, погрожували йому застосуванням насильства відносно нього та членів сім»ї та змусили написати розписку про не існуючий борг. 03 грудня 2006 року ОСОБА_1 приїздив до них додому та погрожуючи застосуванням насильства намагався забрати належний чоловікові автомобіль марки «Мерседес-210». У зв»язку з його неправомірними діями вона звернулася з заявою до органів міліції та служби безпеки України.
Факт звернення ОСОБА_5 до органів міліції та служби безпеки України про неправомірні дії ОСОБА_1 підтверджуються матеріалами № 1995 Снігурівського РВ УМВС.
В своїх поясненнях працівникам міліції 03 грудня 2006 року (а.с.6) матеріалів № 1995 ОСОБА_2 підтвердив, що розписку написав під впливом погроз з боку ОСОБА_1 про застосування до нього та членів його сім»ї насильства, які сприймав як реальні.
В той же час позивач давав і дає непослідовні свідчення та пояснення з приводу виниклого конфлікту. Так, працівникам міліції в своїх поясненнях (а.с.81) говорив, що гроші в сумі 58 000 грн. позичив відповідачеві в червні-липні 2006 року. В судовому засіданні заявив, що на прохання ОСОБА_2 зайняв йому гроші восени 2006 року. Але де передавав гроші він не пам»ятає. Розписку ОСОБА_2 написав по своїй волі, будь-яких погроз до нього не застосовував.
З тексту розписки (а.с.88) вбачається , що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 за договором позики 58 000 грн. 30 грудня 2006 року і в цей же день зобов»язався повернути ці гроші. Але судом встановлено, що фактично ця розписка писалася 30 листопада 2006 року. Вказане також підтверджує, що розписка писалася під впливом психічного тиску.
До пояснень ОСОБА_1 суд відноситься критично тому, що вони протирічать обставинам справи і доказам, які суд досліджував.
В своїй сукупності досліджені судом докази свідчать про те, що ОСОБА_1 на момент укладення правочину вчиняв психічний тиск на ОСОБА_2 шляхом висловлювання погроз застосування насильства до нього і членів його сім»ї, у зв»язку з чим він вчинив правочин проти своєї волі, бо сприймав погрози як реальні і відмова від написання розписки могла спричинити шкоду його інтересам та членам його сім»ї.
Згідно роз»яснень, викладених в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визначення угод недійсними», вирішуючи позов про визнання угод недійсними з підстав, передбачених в ст. 231 ЦК України слід мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності факту насильства, погроз.
Суд вважає, що ОСОБА_2 надав суду достатні докази про те, що угода , яку він уклав вчинена була проти його волі, шляхом застосування до нього психічного тиску з боку ОСОБА_1
В силу ч.1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Посилання ОСОБА_1 та його представника на ту обставину, що між сторонами мали місце господарські відносини внаслідок чого ОСОБА_2 заборгував позивачеві 58 000 грн. будь-якими доказами не підтверджуються, а тому суд не бере їх до уваги, а факт застосування психічного тиску на ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження під час судового розгляду справи.
Посилання на висновки судово-почеркознавчої експертизи, які свідчать, що рукописний текст розписки ОСОБА_2 не містить ознак незвичності або виконання його в стані сильного хвилювання чи психічного тиску спростовується також іншими доказами, які судом досліджені під час судового розгляду, а тому висновок експерта не може бути покладено як вирішальний в основу рішення про підтвердження, що на ОСОБА_2 не вчинявся психічний тиск.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому відмовляє в їх задоволенні.
Вимоги ОСОБА_2 навпаки знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 79, 81, 84, 88 ЦПК України, суд покладає на ОСОБА_1 обов»язок по відшкодуванню судового збору у розмірі 22 грн. 00 коп. та 1150 грн. 00 коп. за надання йому юридичної допомоги, а всього 1172 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 3, 15, 57, 60, 64, 81, 88, 208, 209, 213-218 ЦПК України суд, -
ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 58 000 грн. - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовільнити повністю.
Договір позики , згідно з яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 58 000 грн., датований 30 грудня 2006 року та підписаний ОСОБА_2 . визнати недійсним з моменту його укладення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 22 грн. 00 коп. та 1150 грн. 00 коп. за надання йому юридичної допомоги, а всього 1172 (одну тисячу сто сімдесят дві) грн. 00 коп.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення, через місцевий суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.