ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-5/10190-2012 04.06.13
За скаргою Приватного акціонерного товариства "Альба Україна"
на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в місті Києві щодо невиконання рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. у справі № 5011-5/10190-2012
За позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "КФК"
про стягнення 274 408,72 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники учасників судового процесу:
від позивача (скаржника): Макєєв В.М. за довіреністю № 448 від 18.02.2013 р.;
від відповідача: не з'явився;
від державної виконавчої служби: Жуков Д.С. за довіреністю б/н від 14.02.2013 р.
Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "КФК" (відповідач) про стягнення 274 408,72 грн., в тому числі 263 633, 80 грн. основного боргу, 8 979, 12 грн. пені та 1 795, 80 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. у справі № 5011-5/10190-2012 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "КФК" на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" 263 633, 80 грн. основного боргу, 8 979, 12 грн. пені, 1 795, 80 грн. 3 % річних та 5 488, 17 грн. витрат по сплаті судового збору.
16.10.2012 р. на виконання вказаного рішення господарського суду міста Києва було видано відповідний наказ № 5011-5/10190-2012.
18.02.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано скаргу на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в місті Києві, відповідно до якої заявник просить суд визнати протиправною (незаконною) бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції міста Києва та зобов'язати його: накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на відчуження, накласти арешт на боржника, накласти штраф на посадову особу боржника за невиконання вимог та скласти акт порушення, звернутися до суду для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням, звернутись до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної або іншої відповідальності відповідно до закону; вчинити дії щодо примусового виконання рішення відповідно до вимог законодавства. Крім того, скаржник просить суд відновити строк для подачі скарги, витребувати належним чином завірені копії документів виконавчого провадження та копії декларацій та інших документів податкової звітності за 3, 4 квартали 2012 року та річну за 2012 р. у Державної податкової служби України.
Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем не було виконано вимог ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" та не вчинено дій до примусового виконання рішення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2013 р. відновлено скаржнику строк для подачі скарги на бездіяльність ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві та призначено зазначену скаргу до розгляду на 19.03.2013 р. При цьому, витребувано від ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві матеріали виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.10.2012 р. у справі № 5011-5/10190-2012.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. розгляд скарги, у зв'язку з неявкою представника відповідача, а також невиконанням останнім вимог ухвали суду, відкладено на 02.04.2013 р.
У судовому засіданні 02.04.2013 р. від представника ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві надійшли письмові пояснення, в яких він проти скарги заперечує, вказуючи на те, що 13.11.2012 р. на адресу ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві надійшов наказ господарського суду міста Києва від 16.10.2012 р. у справі № 5011-5/10190-2012. 13.11.2012 р. було відкрито виконавче провадження, боржнику надано строк на добровільне виконання судового рішення в строк до 19.11.2012 р. Одночасно державним виконавцем було направлено запити до БТІ м. Києва, відділу державної реєстрації ЮОФОП, УДАІ м. Києва, ГУ земельних ресурсів ВО КМР (КМДА), Державного фонду цінних паперів та фондового ринку України. У зв'язку із невиконанням у встановлений державним виконавцем строк на добровільне виконання рішення суду, 21.01.2013 р. було винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунках, повідомлених ДПС України. При цьому, дане виконавче провадження було приєднано до зведеного, в межах якого винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону його відчуження, накладено арешт на кошти боржника в установах банків та направлено платіжні вимоги для списання коштів у примусовому порядку. В подальшому від УДАІ м. Києва надійшла відповідь, що за боржником транспортні засоби не зареєстровані, а відповідно до листа НКЦПФР від 20.11.2012 р. боржник в числі власників значними пакетами акцій емітентів не значиться. 05.02.2013 р. державним виконавцем складено Акт про те, що за наслідками виходу за місцезнаходженням боржника його та майно, на яке можливо накласти стягнення - не виявлено. На підставі зазначеного, ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві стверджує, що виконавчі дії здійснюються в порядку, визначеному законом.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2013 р. розгляд скарги, у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача, відкладено на 16.04.2013 р.
04.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення у справі, які за своїм змістом повторюють доводи скарги, що розглядається.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2013 р. розгляд скарги, у зв'язку з заявленим позивачем клопотанням та неявкою відповідача, відкладено на 22.04.2013 р.
Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, скаргу ПрАТ "Альба Україна" на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в місті Києві щодо невиконання рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. у справі № 5011-5/10190-2012 передано для розгляду судді Мельнику С.М.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. суддею Мельником С.М. прийнято скаргу ПрАТ "Альба Україна" на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в місті Києві у справі № 5011-5/10190-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 04.06.2013 р.
23.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві надійшли додаткові документи у справі.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. скаргу ПрАТ "Альба Україна" на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в місті Києві щодо невиконання рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. у справі № 5011-5/10190-2012 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з відпустки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято скаргу ПрАТ "Альба Україна" на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в місті Києві у справі № 5011-5/10190-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 04.06.2013 р.
У судове засідання 04.06.2013 р. представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому, слід враховувати, що у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши скаргу стягувача на дії та бездіяльність ВДВС Солом'янського РУЮ в місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2010 р. у справі № 5011-5/10190-2012, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Так, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України "Про виконавче провадження" та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.
Розглядаючи скарги на бездіяльність органів державної виконавчої служби під час виконання рішень суду, слід виходити з того, що згідно з ч 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно зі ч. 1 ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах (ст. 62 Закону).
Главою 5 Закону визначено особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.
Так, згідно зі ст. 65 Закону встановлено, що готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
При цьому, відповідно до ст. 66 Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
Згідно з ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Відповідно до ст. 5 Закону державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Також, п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Як вбачається з пояснень скаржника, на виконанні ВДВС Солом'янського РУЮ знаходиться наказ господарського суду міста Києва № 5011-5/10190-2012 від 16.10.2012 р.
Так, згідно з наданими суду матеріалами виконавчого провадження ВП № 35195453, 13.11.2012 р. до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві надійшла заява ПрАТ "Альба Україна" про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2012 р. у справі № 5011-5/10190-2012.
Того ж дня, 13.11.2012 р. головним державним виконавцем Козаком Романом Павловичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.10.2012 р. у справі № 5011-5/10190-2012, боржнику надано строк для добровільного виконання до 19.11.2012 р.
Також, 13.11.2012 р. головним державним виконавцем Козаком Р.П. зроблено запит до БТІ м. Києва, відділу реєстрації ЮОФОП Солом'янської РДА у м. Києві, УДАІ у м. Києві, ГУ земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) та Державного фонду цінних паперів та фондового ринку України з проханням надати інформацію про наявність у боржника майна та витяг з ЄДРЮОФОП.
Крім того, як зазначає ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, було зроблено запит до ДПС України, яка надала відповідь № 385881 про те, що боржником відкриті рахунки в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805; ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854, КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904.
Листом від 20.11.2012 р. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку надала відповідь про те, що боржник серед власників, які володіють пакетами акцій емітентів (10 відсотків і більше статутного капіталу) відсутній.
Відповідно до пояснень ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві виконавче провадження ВП № 35195453 в подальшому було приєднано до зведеного ВП № 36702395.
21.01.2013 р. головним державним виконавцем Козаком Р.П. було винесено постанову про арешт коштів боржника в розмірі 315 430, 41 грн., що є на всіх рахунках в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805; ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854, КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904.
05.02.2013 р. державним виконавцем Козаком Р.П. було складено Акт про те, що за наслідками виходу за місцезнаходженням боржника його та майно, на яке можливо накласти стягнення - не виявлено.
Платіжними вимогами № 393/11 від 20.02.2013 р. державний виконавець звернувся до ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854, та АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805 щодо списання з рахунків боржника 315 430, 41 грн.
17.04.2013 р. державним виконавцем Козаком Р.П. направлено керівнику боржника вимогу заявитись на прийом до державного виконавця 26.04.2013 р. та повідомити про сплату повністю або частково відповідного боргу.
19.04.2013 р. державний виконавець Козак Р.П. звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України.
Того ж дня, державним виконавцем направлено до Державної податкової служби України запит про надання копій балансу та податкової звітності боржника за 2012 рік з поквартальною розбивкою.
Додатково, ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві вказує на те, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 34447500 по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 03.09.2012 р. № 5011-33/6568 було винесено постанову про арешт майна того ж боржника та оголошення заборони на його відчуження.
З наведених обставин вбачається, що державним виконавцем вживались та продовжують вживатись необхідні заходи для виявлення майна боржника з метою виконання рішення суду.
Таким чином, оскільки обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування своєї скарги, не знайшли свого підтвердження, суд визнає необґрунтованими доводи скаржника щодо бездіяльності ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві при здійсненні виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду м. Києва від 16.10.2012 р. № 5011-5/10190-2012.
Відповідно до п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи зазначене, на підставі встановлених під час розгляду даної скарги обставин суд відмовляє в її задоволенні в частині визнання протиправною (незаконною) бездіяльність ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві.
У своїй скарзі скаржник також просить суд зобов'язати відділ Державної виконавчої служби: накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на відчуження, накласти арешт на боржника, накласти штраф на посадову особу боржника за невиконання вимог та скласти акт порушення, звернутися до суду для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням, звернутись до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної або іншої відповідальності відповідно до закону; вчинити дії щодо примусового виконання рішення відповідно до вимог законодавства. Крім того, скаржник просить суд витребувати належним чином завірені копії документів виконавчого провадження та копії декларацій та інших документів податкової звітності за 3, 4 квартали 2012 року та річну за 2012 р. у Державної податкової служби України.
Слід зазначити, що частина з вказаних дій, як вбачається з наданих державним виконавцем матеріалів виконавчого провадження, вчинені ним самостійно, в тому числі під час розгляду даної скарги.
Що стосується вимоги про накладення арешту на боржника, то суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено можливості накладення арешту на юридичну особу, оскільки арешт в такому випадку може бути застосовано лише відносно її активів.
При цьому, щодо вимог зобов'язати ВДВС направити подання до правоохоронних органів про притягнення винних осіб боржника до кримінальної або іншої відповідальності, то слід зазначити, що скаржником не доведено того, що в діях боржника наявні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України, або інших кримінально-караних діянь чи правопорушень.
Зокрема, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про те, що боржник, маючи реальну можливість задовольнити вимоги стягувача, ухиляється від їх виконання, в тому числі шляхом приховування належного йому майна, або його відчуження.
В той же час, суд звертає увагу ВДВС на необхідність й в подальшому вживати всі необхідні заходи для виявлення майна боржника з метою виконання рішення суду, а також на те, що у разі ігнорування відповідними органами вимог виконавця щодо надання інформації та необхідних документів, він може ставити питання про притягнення таких осіб до відповідальності та крім того не позбавлений права повторно направляти запити для отримання необхідних відомостей.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд міста Києва, -
1. Скаргу Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в місті Києві щодо невиконання рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. у справі № 5011-5/10190-2012 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.С. Ломака