про залишення позовної заяви без руху
м. Черкаси
06 червня 2013 року Справа № 823/2003/13-а
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Трофімова Л.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника слідчого управління прокуратури Черкаської області Барабаша В. про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, звернувшись до адміністративного суду з позовом до начальника слідчого управління прокуратури Черкаської області Барабаша В., просить:
- звільнити позивача від сплати судового збору за відсутності коштів на життя;
- визнати дії НСУ Барабаша В. незаконними та зобов'язати провести розгляд заяв, скарг відповідно законів України з направленням рішень позивачеві;
- витребувати конверти р/л та заяви, скарги з розпорядженням ГПУ для огляду;
- постановити окрему ухвалу з направленням до прокуратури про порушення
законодавства України для вжиття заходів відповідно дисциплінарного статуту прокуратури України;
- зобов'язати прокуратуру направити на адресу позивача копії заяв, скарг та конвертів р-л, якими були направлені заяви, скарги до обласної прокуратури та ГПУ, завіреними прокуратурою, як того вимагає прокуратура та суд.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя встановив, що вона не відповідає вимогам статті 106 КАС України.
Згідно п. 1 ст. 105 КАС України адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником.
Пунктом 1 ст. 48 КАС України адміністративна процесуальна правоздатність визначається як здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві та визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Пунктом 2 ст. 48 КАС України адміністративна процесуальна дієздатність визначається як здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові та належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Суддя зазначає, що до позовної заяви не додано документів, що підтверджують адміністративну процесуальну дієздатність позивача (копії паспорта чи інші документи, що відповідно до чинного законодавства посвідчують особу).
Відповідно до ч. 3 ст. 106 КАС України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, а також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Однією із вимог, зазначених у прохальній частині позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд звільнити його від сплати судового збору.
У силу вимог п. 5 ч. 1 ст. 106 КАС України, у позовній заяві у разі необхідності викладається клопотання про звільнення від сплати судового збору. Суддя зазначає, що позивачем не надано документ, на підставі якого його може бути звільнено від сплати судового збору. Проте, згідно копії довідки №5146/64 від 18.06.2012 року, наданої позивачем, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду як пенсіонер за віком та одержував пенсію у розмірі 1025 грн. 71 коп.
Надані фотокопія довідки №5146/64 від 18.06.2012 року і ухвали ВССУ від 17 серпня 2012 року не можуть бути достатнім доказом підтвердження фінансового стану позивача у 2013 році.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Разом з тим, згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач не входить до категорій осіб, яким передбачено пільги щодо сплати судового збору.
Підпунктами 1 пункту 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» з 1 січня 2013р. установлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 147 грн. Суддя зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення наявного у матеріалах позовної заяви вбачається, що судовий збір за звернення до адміністративного суду з позовом немайнового характеру становить 34 грн. 41 коп..
Відповідно ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Натомість, позивач не зазначає причин та обставин, що сприяли порушенню закону, а також не наводить обґрунтування своїх вимог щодо заходів відповідного характеру, зокрема дисциплінарного. Пунктом 4 ч. 1 ст.106 КАС України передбачено, що у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 КАС України і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Згідно із ч. 2 ст. 106 КАС України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, що не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. За приписами ст. ст. 18,19 Закону України «Про звернення громадян» громадянам надається право звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб. У прохальній частині адміністративного позову позивачем не вказано: які саме документи позивач просить витребувати та розглянути (заяви, скарги та конверти р/л) для огляду, а також не зазначено обставин, що можуть підтвердити дані документи та не зазначено періоду (дати) цих заяв, скарг та конвертів р/л.
Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, що породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Відповідно до п. 1.4. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 р. № 34/5 нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушено. Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Якщо виходити з положень правознавства, то листи не можна визначити як документи, що містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта стосовно, до якого вони складені.
Лист-відповідь від 15.02.2013р. № 06/1-87-02 не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжувало би певні правові наслідки, було спрямовано на регулювання публічно - правових відносин і мало би обов'язковий характер для позивача, та, відповідно підлягало би судовому розгляду як визнання недійсним обов'язкового для виконання рішення державного органу, зокрема такого, що може бути предметом розгляду за правилами КАС України. Зазначений лист лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом управлінського характеру, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій.
Водночас відповідно до змісту п. 4 ч.1 ст. 106 КАС України позовна заява повинна містити інформацію про те, які саме права, свободи або інтереси, на думку позивача, були порушені діями державного органу, зокрема начальника слідчого управління прокуратури Черкаської області Барабаша В.
За таких обставин позовна заява не відповідає вимогам адміністративного процесуального законодавства, а тому, згідно статті 108 КАС України, підлягає залишенню без руху з наданням позивачам строку до 1 липня 2013р. для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 106, 108 КАС України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника слідчого управління прокуратури Черкаської області Барабаш В. про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії до залишити без руху.
Надати позивачу строк до 1 липня 2013р. для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.В.Трофімова