м. Київ
04 червня 2013 року 810/2352/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Терлецької О.О., при секретарі судового засідання Горбач М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс /Україна/»
до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс /Україна/» (надалі - позивач) з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 0001462200.
Ухвалами суду від 17.05.2013 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового слухання на 28.05.2013.
28.05.2013 за клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено на 04.06.2013.
04.06.2013 в судове засідання, відповідач повідомлений належним про розгляд справи, не з'явився, у зв'язку з чим за клопотанням позивача та на підставі статей 122 та 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд протокольною ухвалою перейшов у письмове провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з частиною четвертою статі 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято відповідачем із порушенням норм чинного законодавства, а відтак є протиправними, у зв'язку з чим позивач просив суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Представником відповідача, після переходу судом у письмове провадження, було подано через канцелярію суду письмові заперечення проти позову.
У вказаних запереченнях відповідач вказав, що позивачем було порушено норми податкового законодавства під час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрзерногруп», а відтак рішення прийняте відповідачем є правомірним, у зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши обставини справи та подані сторонами докази, суд встановив наступне.
За наслідками перевірки позивача, відповідач по справі прийняв Акт від 16.04.2013 № 356/22-00/32878486 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс /Україна/» (код ЄДРПОУ 32878486) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012». (надалі - Акт перевірки від 16.04.2013).
Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме в порушення п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Меридіан Плюс / Україна/» занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 236674,00 грн., а саме за червень 2011 року - 115991,00 грн., за вересень 2011 року - 59000,00 грн., за жовтень 2011 року - 6115,47 грн., листопад 2011 року - 20062,46 грн., за грудень 2011 року - 3999 грн., за березень 2012 року - 13494,00 грн., червень 2012 року - 12944,00 грн., вересень 2012 року - 3513,00 грн. та грудень 2012 року - 1556,00 грн.
В обґрунтування вказаного порушення відповідач послався на Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 31.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрзерногруп» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань, відповідно до якого, згідно службової записки від управління оподаткування юридичних осіб від 14.06.2012, податковий кредит ТОВ «Укрзерногруп» сформовано за рахунок «ризикових» суб'єктів господарювання ПП «Оліяторг», ПП «Укрхімкомплект» та ПП «Євтерм-Харків».
На підставі наведеного відповідач дійшов висновку, що господарські операції не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідно господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів та виробничих активів, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку, що правовідносини між ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/» та його контрагентами мають нереальний характер.
Крім того, в Акті перевірки від 16.04.2013 відповідачем встановлено, що відповідно до оборотно-сальдової відомості та проведеного аналізу витрат по рахунку 23, до складу витрат собівартості ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/» включено відходи виробництва - крихта хлібна, всього в сумі 1052504,88 грн., але згідно наданих до перевірки ТУУ з виробництва хлібних сухариків встановлено , що до складу продукту крихта хлібу не входить.
На підставі вказаного Акта перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 0001462200, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 266847,00 грн.
Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме:
- копії договору від 08.01.2008 № 01/08-08П;
- копіям податкової накладної;
- копіям видаткових накладних;
- копіям актів здачі-прийняття робіт (надання послуг);
- копіям товарно-транспортних накладних;
- копіям виписок із банківського рахунку.
Із вищезазначених документів слідує, що в жовтні-листопаді 2011 року між ТОВ "Укрзерногруп" (продавець) та ТОВ "Мерідіан Плюс /Україна/" (покупець) були фінансово-господарські відносини щодо поставки товарно-матеріальних цінностей - олії соняшникової.
Виконання вказаних фінансово-господарських відносин підтверджується наступними документами:
- податковими накладними №38 від 17.10.2011, №40 від 18.10.2011, №66 від 31.10.2011, №54 від 21.11.2011, №57 від 22.11.2011;
- видатковими накладними №РН-0000294 від 18.10.2011, №РН-0000331 від 04.11.2011, №РН-0000377 від 22.11.2011;
- товарно-транспортними накладними від 18.10.2011, від 04.11.2011, від 22.11.2011;
- банківськими виписками від 17.10.2011, від 31.10.2011, від 18.11.2011, від 28.11.2011.
Як слідує із Акту перевірки, позивачем надавались до перевірки належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, отриманих від ТОВ "Укрзерногруп", а також належним чином засвідчені копії банківських виписок та платіжних доручень, що підтверджують факт здійснення господарських операцій. Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "Укрзерногруп" товарно-матеріальних цінностей - олії соняшникової.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі в частині формування позивачем податкового кредиту по правовідносинах з ТОВ «Укрзерногруп», суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач заперечень проти позову до суду не подав.
Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення.
Щодо висновку відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Укрзерногруп», суд зазначає наступне.
Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.
Зі змісту Акта перевірки, слідує, що господарські відносини з контрагентом ТОВ «Укрзерногруп», за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит, - відповідач вважає нікчемними, та питання щодо безтоварності вказаних господарських операцій відповідачем не досліджувалось.
Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про невизнання за позивачем права на податковий кредит та донарахування, у зв'язку з цим ПДВ та зазначає наступне.
Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ.
Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність господарських операцій між позивачем з ТОВ «Укрзерногруп» в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного рішення та має лише інформативний характер.
Суд звертає увагу, що із Акту перевірки слідує, що відповідач у зв'язку з діями виключно контрагента позивача, які відповідач вважає фіктивним підприємництвом, угоду між цим підприємством та позивачем вважає нікчемною. При цьому, відповідач не вказує на будь-які протиправні дії позивача. Зокрема, відповідач не вказує на докази безтоварності, тобто відсутності господарської операції як такої між контрагентом - ТОВ «Укрзерногруп» та позивачем.
За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Із матеріалів справи слідує, що відповідачем безтоварність господарських операцій, проведених на виконання господарських операцій позивачем з ТОВ «Укрзерногруп» не досліджувалась фактично, а висновки представника відповідача про таку безтоварність ґрунтуються виключно на припущеннях викладених в акті перевірки контрагента позивача.
Натомість суд, вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій між позивачем з ТОВ «Укрзерногруп».
За умов відсутності належних доказів безтоварності господарських операцій проведених на виконання угод укладених позивачем з ТОВ «Укрзерногруп», суд вважає обмеження відповідачем права позивача на податковий кредит за такими операціями - незаконним.
З приводу твердження відповідача, що позивачем відповідно до оборотно-сальдової відомості та проведеного аналізу витрат по рахунку 23, до складу витрат собівартості включено відходи виробництва - крихта хлібна, всього в сумі 1052504,88 грн., однак згідно наданих до перевірки ТУ У з виробництва хлібних сухариків встановлено, що до складу продукту крихта хлібу не входить, суд зазначає наступне.
Як слідує із Акту перевірки від 16.04.2013 та доказів наявних в матеріалах справи, проводячи аналіз витрат собівартості (а фактично переписуючи дані з обороно-сальдових відомостей по рахунку 23 в Акт перевірки), відповідач допустив такі помилки:
- 2 квартал 2011 року - відповідачем вказана сума 579957,04 грн., проте вказана сума помилково виписана з наступного рядка, яка відображає витрати на переробку давальницької сировини, замість суми з рядка, що відображає зворотні відходи виробництва - 191,44 грн.
- 3 квартал 2011 року - відповідачем вказана сума 295003,67 грн., проте вказана сума виписана помилково з рядка, яка відображає витрати на переробку давальницької сировини, замість суми з рядка, що відображає зворотні відходи виробництва - 208,76 грн.;
- 4 квартал 2011 року - відповідачем вказана сума 19997,83 грн., проте вказана сума виписана помилково з рядка, яка відображає витрати на переробку давальницької сировини, замість суми з рядка, що відображає зворотні відходи виробництва - 45,72 грн.;
- 1 квартал 2012 року - відповідачем вказана сума 67473,17 грн., проте вказана сума виписана помилково з рядка, яка відображає витрати на переробку давальницької сировини, замість суми з рядка, що відображає зворотні відходи виробництва - 35,72 грн.;
- 2 квартал 2012 року - відповідачем вказана сума 64723,85 грн., проте вказана сума виписана помилково з рядка, яка відображає витрати на переробку давальницької сировини, замість суми з рядка, що відображає зворотні відходи виробництва - 95,60 грн.;
- 3 квартал 2012 року - відповідачем вказана сума 17569 грн., проте вказана сума виписана помилково з рядка, яка відображає витрати на переробку давальницької сировини, замість суми з рядка, що відображає зворотні відходи виробництва - 114,10 грн.;
- 4 квартал 2012 року - відповідачем вказана сума 7780,32 грн., проте вказана сума виписана помилково з рядка, яка відображає витрати на переробку давальницької сировини, замість суми з рядка, що відображає зворотні відходи виробництва - 68,76 грн.
Отже, фактично зворотні відходи виробництва за весь період, що перевірявся, складають суму 781,70 грн., а не 1052504,88 грн., як зазначено в Акті перевірки.
Крім того, суд звертає увагу відповідача, що на суму зворотних відходів матеріальні витрати не збільшуються, а зменшуються.
Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що сума витрат 1052504,88 грн. на переробку давальницької сировини повністю підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), наданих позивачу відповідно до Договору про виготовлення продукції з давальницької сировини №01/08-08П від 08.01.2008 укладеного з ТОВ "Планета Смаку /Україна/", а відтак висновок відповідача про не відображення позивачем зобов'язань з ПДВ в сумі 210500,00 грн. не відповідає дійсності та не підтверджений документально, а тому нараховане відповідачем зобов'язання в частині 210500,00 грн. підлягає скасуванню.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001462200 від 30.04.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів у розмірі 266847,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 0001462200, прийняте Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс /Україна/» судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Терлецька О.О.