Справа № 817/1729/13-а
03 червня 2013 року 16год. 24хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Коробенюк О.В., відповідача 2: представник Ольховець О.П., Меньков Є.В., відповідача 3: Каленський А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Начальника КЕВ міста Рівне Начальника Рівненського гарнізону військової частини А0796 Виконавчого комітету Рівненської міської ради
про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дій
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Начальника КЕВ міста Рівне, Начальника Рівненського гарнізону військової частини А 0796, Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.01.2011 року начальником Рівненського гарнізону було видане розпорядження №1, відповідно до п.2 якого за військовою прокуратурою Рівненського гарнізону в будинку АДРЕСА_1 були закріплені службові квартири: 3-х кімнатна службова квартира НОМЕР_1 житловою площею 37,5 кв.м. та 3-х кімнатна службова квартира НОМЕР_2 житловою площею 34, кв.м. В той же день вказане рішення Начальника Рівненського гарнізону було одноголосно затверджене на засіданні житлової комісії Рівненського гарнізону (протокол № 38).
В подальшому, наказом військового прокурора Рівненського гарнізону № 15 від 09.02.2011 року мені на склад сім'ї 4 особи була надана 3-х кімнатна службова квартира НОМЕР_2 житловою площею 34,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.
19 грудня 2011 року на підставі рішення Рівненського міськвиконкому № 210 від 13.12.2011 року позивач отримав спеціальний (службовий) ордер № 7149 на житлове приміщення у АДРЕСА_1 кв. НОМЕР_2.
23 липня 2012 року наказом військового прокурора Західного регіону України № 620к від 19.07.2012 року позивача, підполковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби та з посади за п. «б» (станом здоров'я) ч. б ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вислуга років станом на 23 липня 2012 року становить 21 рік 09 місяців 08 днів.
З лютого 2011 року позивач перебуває на квартирному обліку, що підтверджує рішення виконкому Рівненської міської ради від 15.02.2011 року за №24.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" та виданої на її розвиток п. 1.4 «Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої наказом Міністра оборони України №737 від 30.11.2011 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та членам їх сімей надається житло для постійного проживання, забезпечення військовослужбовців житлом для постійного проживання здійснюється Міністерством оборони України шляхом надання житла, зокрема виключеного з числа службових.
У квітні 2013 року позивач звернувся до начальника Рівненського гарнізону, начальника КЕВ м. Рівне та виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявами про вчинення ними певних дій для виключення даного житлового приміщення з числа службових, з підстав які вищеописані, проте у задоволенні заяв йому було відмовлено. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у адміністративному позову, надав суду додаткові пояснення. Просив адміністративний позов задовольнити.
Відповідачі адміністративний позов не визнали про що подали письмові заперечення від 29.05.2013 (а.с.37-42, 69-70).
У судовому засіданні представники відповідачів адміністративний позов заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях та додатково пояснили суду, що Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 30.11.2011 №737 передбачено, що службові жилі приміщення не підлягають обміну, розділу, бронюванню і здачі в оренду, найому (піднайому), виключенню з числа службових крім випадків, коли його виключено з числа житлових приміщень.
Пунктом 4.1 Інструкції передбачено також, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень).
Відповідно до пункту 38 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 p. №470 громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
В загальній черзі позивач перебуває під №671, а в списках позачергового забезпечення житловою площею в Рівненському гарнізоні №96.
Представники відповідачів також зазначили, що пунктом 6 «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 №37, передбачено, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключене з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, не є підставою для виключення цих приміщень із числа службових.
За наведених вище обставин представники відповідачів вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що 02.11.2009 року наказом військового прокурора Західного регіону України № 356к, підполковника юстиції ОСОБА_1, було переведено із військової прокуратури Західного регіону України (яка розташована у м. Львові) у військову прокуратуру Рівненського гарнізону Західного регіону України та призначено на посаду заступника військового прокурора.
27.01.2011 року начальником Рівненського гарнізону було видане розпорядження №1, відповідно до п.2 якого за військовою прокуратурою Рівненського гарнізону в будинку АДРЕСА_1 були закріплені службові квартири: 3-х кімнатна службова квартира НОМЕР_1 житловою площею 37,5 кв.м. та 3-х кімнатна службова квартира НОМЕР_2 житловою площею 34, кв.м.
Наказом військового прокурора Рівненського гарнізону від 9.02.2011 року позивачу була надана 3-х кімнатна службова квартира НОМЕР_2 житловою площею 34,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 (а.с.51).
19 грудня 2011 року на підставі рішення Рівненського міськвиконкому № 210 від 13.12.2011 року ОСОБА_1 видано спеціальний (службовий) ордер № 7149 на житлове приміщення у АДРЕСА_1 кв. НОМЕР_2 (а.с.7).
23 липня 2012 року наказом військового прокурора Західного регіону України № 620к від 19.07.2012 року позивача, підполковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби та з посади за п. «б» (станом здоров'я) ч. б ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вислуга років станом на 23 липня 2012 року становить 21 рік 09 місяців 08 днів.
Згідно довідки МСЕК №0218097 серії РВН з 28.08.2012 року ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, захворювання пов'язане з проходженням військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався із заявами до відповідачів про виключення квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 з числа службових (а.с.11-16). Однак, листами від 05.04.2013, від 12.04.2013, 15.04.2013 позивачу було відмовлено в клопотанні з тих підстав, що таке виключення з числа службових жилого приміщення в якому він проживає здійснюється лише на підставі рішення Міністерства оборони України. Окрім того, питання забезпечення постійним житлом, згідно діючого законодавства, може бути розглянуто лише при надходженні черговості (а.с.17-19).
З такими висновками відповідачів суд не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до абз.4 ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Відповідно до ч.8 ст.12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали інвалідами I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки 23.07.2012 року позивача було звільнено з військової служби та з посади за станом здоров'я, то спірне житлове приміщення як службове уже не використовується і не може використовуватися, у зв'язку з чим потреба у його використанні як службового фактично відпала.
Згідно абз.3 п.1.3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737 забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби.
Відповідно до п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР від 04.02.1988 №376 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
На думку суду, оскільки потреба у використанні квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 як службового житлового приміщення відпала, то воно підлягає виключенню з числа службових на підставі п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР від 04.02.1988 №376.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправними дій начальника Рівненського гарнізону військової частини А 0796, начальника КЕВ м. Рівне щодо відмови у вчиненні відповідних дій для виключення квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 з числа службових та зобов'язання начальника Рівненського гарнізону військової частини А 0796, начальника КЕВ м. Рівне подати до виконавчого комітету Рівненської міської ради клопотання про виключення квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1, а також зобов'язання виконавчого комітету Рівненської міської ради прийняти рішення про виключення квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 на підставі клопотання начальника Рівненського гарнізону військової частини А 0796 та начальника КЕВ м. Рівне обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, а тому підлягають до задоволення.
Вимога позивача про визнання дій виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо відмови у вчиненні відповідних дій для виключення квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 з числа службових судом лишається поза увагою, оскільки відповідно до абз.2 п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР від 04.02.1988 №376 виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Таким чином, у виконавчого комітету були відсутні законні підстави для виключення квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 з числа службових, оскільки воно провадиться лише на підставі клопотання Міністерства оборони України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у цій частині позивних вимог позивачу слід відмовити.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії начальника Рівненського гарнізону військової частини А 0796, начальника КЕВ м. Рівне щодо відмови у вчиненні відповідних дій для виключення квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 з числа службових протиправними.
Зобов'язати начальника Рівненського гарнізону військової частини А 0796, начальника КЕВ м. Рівне подати до виконавчого комітету Рівненської міської ради клопотання про виключення квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1.
Зобов'язати виконавчий комітет Рівненської міської ради прийняти рішення про виключення квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 на підставі клопотання начальника Рівненського гарнізону військової частини А 0796 та начальника КЕВ м. Рівне.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 30,28 грн. (тридцять гривень двадцять вісім копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.