Справа № 751/805/13-ц Провадження № 22-ц/795/1236/2013 Головуючий у I інстанції -Овсієнко Ю. К. Доповідач - Бечко Є. М.
Категорія - цивільна
04 червня 2013 року м. Чернігів
у складі: головуючого - судді Бечка Є.М.,
суддів - Мамонової О.Є., Хромець Н.С.,
при секретарі - Костюк Ю.Г.,
за участю- пр-ка позивачів ОСОБА_1, пр-ка третьої
особи ОСОБА_2- ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги ОСОБА_4 на рішення та на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2013 року та ОСОБА_5 на рішення та на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради, виконавчого комітету Чернігівської міської ради, треті особи: Управління МВС України в Чернігівській області, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним ордеру та поновлення права користування квартирою,-
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2013 року позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради, Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним ордеру та поновлення права користування квартирою в частині вимоги про визнання незаконним та скасування п.10.4 рішення виконавчого комітету ЧМР № 1 від 22.01.2007 року «Про виділення житла підприємствам, громадянам міста, видачу ордерів, затвердження списків громадян, поставлених на облік», відповідно до якого видано ордер УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_2 на двокімнатну, житловою площею 32, 40 кв.м, службову квартиру АДРЕСА_1, на сім'ю з трьох осіб без зняття з квартирного обліку - залишено без розгляду.
В частині зупинення провадження у справі до вирішення Деснянським районним судом м. Чернігова адміністративної справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 до Чернігівської міської ради, виконавчого комітету ЧМР про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету ЧМР від 22.01.2007 року та роз'єднання позовних вимог в самостійні провадження - відмовлено.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою в частині відмови в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі та заяви про роз'єднання позовних вимог представник позивача ОСОБА_5- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу в цій частині та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву представника позивача.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зводяться до того, що суд незаконно відмовив в частині задоволення заяви про зупинення справи чим порушив вимоги п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України. Апелянти вказують на те, розгляд заявлених вимог є неможливим до вирішення справи Деснянський районним судом м. Чернігова, так як вирішення зазначених вище позовних вимог залежить від вирішення спору між позивачами та відповідачами про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 22.01.2007 року №1.
Апелянти зазначають, що суд в порушення вимог ст. 126 ЦПК України безпідставно відмовив у задоволенні заяви про роз'єднання позовних вимог, так як фактично неможливим є одночасний розгляд вимоги про визнання незаконним та скасування п.2.1 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 321 від 18.12.2006 року та позовних вимог, щодо визнання недійсним ордеру та відновлення права ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користування квартирою АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2013 року в апеляційних скаргах ОСОБА_5 та ОСОБА_4 просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове.
Доводи апеляційних скарг у цій частині зводяться до того, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, судом не проаналізовані обставини справи та ненадана правова оцінка доказам по справі.
Апелянт ОСОБА_4 вказує, що він є інвалідом 1 групи і фактично без сторонньої допомоги не може самостійно себе обслуговувати та пересуватися, внаслідок чого не може вільно спілкуватися. Апелянт зазначає, що його дружина ОСОБА_5 здійснювала всі переговори та дії стосовно повернення їх сім'ї до квартири, тому йому все стало відомо тільки в 2010 році, коли необхідно було вживати заходів для захисту порушеного права на користування квартирою, отже вважає, що термін позовної давності для його права на звернення до суду має обраховуватися з квітня 2011 року, коли він дізнався про порушення свого права.
Апелянт ОСОБА_5 зазначає, що її представником в судовому засіданні заявлялося клопотання про поновлення строку позовної давності, але суд безпідставно відмовив у задоволенні вказаного клопотання,тому відповідна заява, про визнання поважними причин пропуску позовної заяви, подана нею до апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення та ухвала залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Відповідно до ч.2 ст. 126 ЦПК України залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.
Відмовляючи в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі та заяви про роз'єднання позовних вимог суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі, так як дану справу можливо розглянути до вирішення Деснянським районним судом м. Чернігова адміністративної справи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 до Чернігівської міської ради, виконавчого комітету ЧМР про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету ЧМР від 22.01.2007 року і відсутні обставини, що ускладнюють вирішення справи та які б могли бути підставою для роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції, так як він відповідає наявним матеріалам та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку даної ухвали. Так, не було вказано як підставу позову, що скасовано рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 22.01.2007 року №1, що у провадженні іншого суду, чи в іншому провадженні перебуває розгляд вимоги про визнання незаконним та скасування п.2.1 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 321 від 18.12.2006 року.
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 до 1976 року працював в експертно - криміналістичному відділі УМВС у Чернігівській області.
На підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської ради депутатів трудящих № 34 від 17.01.1974 року « Про затвердження списків на заселення відомчого 74-х квартирного житлового будинку АДРЕСА_2, побудованого управлінням внутрішніх справ за рахунок централізованих держкапвкладень» були затверджені списки на заселення відомчого житлового будинку. Згідно вказаного списку, за номером 55 було затверджено на заселення двокімнатної квартири № АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та його родину.
23.01.1974 року ОСОБА_4 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради депутатів трудящих був виданий ордер № 16782 на право зайняття ним та його дружиною ОСОБА_5, донькою ОСОБА_9 двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ( а.с. 11-14). Після отримання ордеру ОСОБА_4 та його родина заселилися до квартири та проживали там постійно до 1976 року.
На квартиру був відкритий особовий рахунок ( а.с. 15).
30 квітня 1976 року ОСОБА_4 разом із сім'єю, в зв'язку з направленням на роботу в район Крайньої півночі, а саме до м. Петропавловськ - Камчатський, вибули з м. Чернігова та виписалися з квартири.
На підставі рішення виконавчого комітету Новозаводської районної ради депутатів трудящих м. Чернігова від 13.09.1976 року міським відділом комунального господарства виконавчого комітету Чернігівської міської ради депутатів трудящих ОСОБА_4 було видано охоронне свідоцтво (бронь) на квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до виданого охоронного свідоцтва (броні) за ОСОБА_4 зберігається вказана квартира на час його виїзду в район Крайньої півночі на весь період несення служби ( а.с. 17), тобто встановлено термін бронювання - закінчення позивачем служби.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачами по справі не вказано, коли саме закінчився строк служби ОСОБА_4 та не надано жодного доказу на визначення цієї обставини.
27.09.1994 року в квартирі зареєструвалася донька позивача ОСОБА_9. На підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.11.2006 року, ОСОБА_9 було визнано такою, що втратила право на користування вказаною квартирою та 03.02.2007 року вона була знята з реєстрації у вказаній вище квартирі.
Після прийняття рішення Новозаводський районним судом м. Чернігова ОСОБА_2 звернувся до УМВС України в Чернігівській області і отримав клопотання за № 368 та № 369 від 16.11.2006 року до Чернігівської міської ради про надання вказаній вище квартирі статусу службового житла і виділення даної квартири йому та його родині.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 321 від 18.12.2006 року «Про виділення житла підприємствам, громадянам міста, видачу ордерів, затвердження списків громадян, постановлених на облік» відповідно до 2.1 було виділено УМВС України в Чернігівській області згідно з їх листом від 16.11.2006 року № 368 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та надано їй статус службової ( а.с. 19).
Відповідно до п.10.4 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 1 від 22.01.2007 року «Про виділення житла підприємствам, громадянам міста, видачу ордерів, затвердження списків громадян, постановлених на облік» видано ордер ОСОБА_2 на службову двокімнатну, житловою площею 32, 40 кв.м., квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю з трьох осіб (він, дружина, донька) без зняття з квартирного обліку.
Як вбачається з матеріалів справи в березні 2007 року ОСОБА_9 стало відомо про рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.11.2006 року, вона оскаржила його до апеляційного суду Чернігівської області. Відповідно до ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 27.04.2007 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова було скасовано та справа направлена на новий розгляд.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.11. 2007 року ОСОБА_9 було визнано такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та відмовлено у задоволенні її вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_6, Чернігівської міської ради про визнання недійсним службового ордеру на спірну квартиру. Зазначене рішення було частково змінено відповідно до рішення апеляційного суду Чернігівської області від 16.01.2008 року, в частині підстав визнання ОСОБА_9 такою, що втратила право користування житловим приміщенням залишено без змін. Таким чином, принаймні з квітня 2007 року, позивачам стало відомо про виділення спірної квартири УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_2 з родиною. Вказана обставина позивачами не спростована.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 321 було винесено 18.12.2006 року, ордер був виданий ОСОБА_2 31.01.2007 року, а в 2008 році ОСОБА_9 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням,суд приходить до висновку, що позивачами пропущений строк позовної давності.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2013 року та ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: