Справа № 741/404/13-ц Провадження № 22-ц/795/1376/2013 Головуючий у I інстанції -Киреєв О.В. Доповідач - Бечко Є. М.
Категорія -цивільна
04 червня 2013 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБечка Є.М.
суддів:Хромець Н.С., Горобець Т.В.,
при секретарі:Костюк Ю.Г.,
за участю:ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в зв'язку зі спливом строків позовної давності.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення суду незаконне та необґрунтоване у зв'язку з невірним встановленням обставин справи, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції помилково застосовано встановлену законом позовну давність до правовідносин, що склалися між сторонами. Апелянт вказує, що відповідач не виконав зобов'язань за кредитним договором та станом на 18 лютого 2013 року має заборгованість 46258 грн. 46 коп., тому правовідносини між позивачем та відповідачем не припинилися, так як правовідносини між сторонами тривають до повного погашення клієнтом кредиту.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 13 червня 2006 року між ЗАТ КБ «Приват Банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією статуту ( а.с.11) та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № CNNORK00670452 (а.с.6-7).
Відповідно до умов договору ОСОБА_5 отримав грошові кошти в сумі 4 590 грн. на строк до 13 червня 2008 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 5), станом на 18 лютого 2013 року загальна заборгованість відповідача за договором складає 46258,46 грн., яка складається з: 3757,09грн.-заборгованість за кредитом, 12777,61 грн.-заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 507, 26 грн. - заборгованість з комісії та 29216,50 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
З розрахунку заборгованості( а.с. 5) вбачається, що відповідач 18 травня 2007 року здійснив останній платіж в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Таким чином, про порушення свого права Банк дізнався 10 червня 2007 року, а саме тоді, коли відповідач не сплатив черговий платіж у повернення кредиту.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що перебіг позовної давності розпочався 11 червня 2007 року і закінчився 10 червня 2010 року, а так як позивач звернувся до суду 15 березня 2013 року, ним пропущений строк позовної давності, що і є підставою для відмови з позові, оскільки заяви про поновлення строку позовної давності від нього не надходило.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір між ЗАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_5 був укладений 13 червня 2006 року на строк до 13.06 2008 року. Відповідно до умов договору відповідач повинен був щомісячно сплачувати грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.
З розрахунку заборгованості (а.с. 5) вбачається, що відповідач 18 травня 2007 року здійснив останній платіж в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Таким чином, про порушення свого права Банк дізнався 10 червня 2007 року, а саме тоді, коли відповідач не сплатив черговий платіж по поверненню кредиту.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як зазначено в п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року, враховуючи положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення вищезазначеної статті застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 15 березня 2013 року( а.с. 13), тобто з пропуском строку позовної давності. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, а позивач не просив суд поновити строк позовної давності, ця обставина є підставою для відмови з позові.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: