Справа № 185/2133/13-ц
іменем України
16 травня 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Врони А.О., при секретарі - Антощенко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу 1225 грн., пеню у розмірі 595грн. 59 коп.. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн. Позов мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 10 вересня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу товару в розстрочку № С-000735, згідно умов вказаного договору позивач продавав, а відповідач купувала три вікна ПВХ (КВЕ) та три жалюзі, всього на суму 6125 гривень. Згідно п.3.1,3.2,3.3 договору покупець- відповідач був зобов'язаний внести авансовий платіж в сумі 3000 гривень, а залишок суми сплатити рівномірними щомісячними платежами не більш ніж за три місяці у відповідності до графіку приведеному у особистому рахунку покупця, який є невід'ємною частиною даного договору. З моменту прострочення зобов'язання з боку відповідача, пройшло вже більше двох років, за цей період позивач неодноразово звертався до неї, що підтверджується копіями претензій та поштових повідомлень, однак його звернення належного результату не дали, спочатку відповідач намагалася платити, однак на сьогоднішній день вона повністю ігнорує претензій до неї і зобов'язання за вищезазначеним договором. Так 10.09.2010 року відповідачем по справі було сплачено авансовий платіж в сумі 3000 гривень, після чого згідно пункту 3.4 цього договору позивачем було передано зазначений вище товар в повному обсязі. На сьогодні відповідачем сплачено лише авансовий платіж в сумі 3000 гривень та 1900 гривень розстрочки, заборгованість в сумі 1225 гривень відповідачем не погашено. Порушення з боку відповідача умов договору потягли наслідки передбачені пунктом 5.2 вищезазначеного договору. І з моменту прострочки платежу з 10 грудня 2010 року по день звернення до суду повинна бути нарахована пеня за 442 дні прострочки по 0,11% за кожен день від простроченої суми (1225грн.), що в розрахунку на момент подачі позову становить 595 грн. 59 коп. Крім того, діями відповідача завдано моральну шкоду, яка проявилась у сильних душевних стражданнях, приниженні через необхідність позичувати гроші для подальшого ведення бізнесу.
У судове засідання позивач не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги позивач підтримав в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, причину неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Суд дослідивши матеріали цивільної справи, вважає що заявлений позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу товару в розстрочку № С-000735, згідно якого позивач продавав, а відповідач купувала три вікна ПВХ (КВЕ) та три жалюзі, всього на суму 6125 гривень (а.с.6).
На виконання п. 3.1 договору відповідач сплатила позивачу авансовий платіж в сумі 3000 гривень, а позивач надав зазначений товар останній (а.с.6). Відповідно до графіку погашення розстрочених платежів відповідач у 2010 році та 2011 році сплатила 1900 гривень(а.с.7). Відповідно до п.5.2 договору за несвоєчасне внесення платежів Покупець сплачує пеню з розрахунку 0,11 % за кожен день прострочки від несплаченої в строк суми.
Проте відповідач умови договору не виконала, добровільно заборгованість не сплатила, про що свідчить відправлене повідомлення позивача на адресу відповідача (а.с.8-10).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.527, ст.530 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1,3 ст.549, ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованності за договором та пені підлягають задоволенню.
Що стосується відшкодування моральної шкоди суд виходив з наступного.
Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.
Згідно роз'яснень, наданих Верховним Судом України в п. 9 постанови Пленуму від 31.03.1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
Враховуючи, що позивачем не надано суду жодних доказів заподіяння йому моральних і фізичних страждань, не доведено істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди.
У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір.
Керуючись ст.ст.208-210,212-215,218,224-232 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором від 10 вересня 2010 року № С-000735 в розмірі 1225 (одна тисяча двісті двадцять п'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять ) грн. 59 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
Суддя:
ОСОБА_3