ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/2124/13 28.05.13
За позовомВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
До1. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" 2. Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед"
Простягнення 76095,50 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
від позивача Шпура Ю.В.
від відповідача 1 Пешков О.О.
від відповідача 2 Осадча А.В.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" та Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед" про відшкодування шкоди в порядку регресу з відповідача-1 в сумі 50 000 грн. та з відповідача-2 в сумі 26 095,50 грн.
Ухвалою від 06.02.2013р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.
Від позивача 20.02.2013р. через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.
Від М(Т)СБУ 22.02.2013р. через відділ діловодства суду надійшла відповідь на судовий запит.
Ухвалою від 26.02.2013р. судом було відкладено розгляд справи на 26.03.2013р. та зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 06.02.2013р. про порушення провадження у справі.
В судовому засіданні 26.03.2013р. представниками відповідачів було надано суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі; в засіданні судом було оголошено перерву на 02.04.2013р.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.04.2013р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.
В подальшому, відповідно до розпорядження Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 13.04.13р. дана справа для подальшого розгляду була передана судді Домнічевій І.О.
Відповідачі проти вимог заперечили, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
При розгляді матеріалів справи встановлено, що:
01.08.11р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Абрил» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № УБ 836583.
Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля «Мітсубіші», д.р.н. АА 0457 КТ.
07.10.11р. на автошляху М-03 Київ - Харків - Довжанський (Ростов-на-Дону) 100 км. 830 м сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Созанського В.В. та автомобіля «Шкода» д.р.н. АА 8513 НЕ під керуванням водія Овсієнка С.П.
Відповідно до Постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, ДТП сталася в результаті порушення водієм Овсієнком С.П. Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАп.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.11р. до позивача з заявою звернувся представник страхувальника щодо виплати страхового відшкодування в зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов договору № УБ 836583.
28.11.11р. позивачем було складено Страховий акт № СТО-11-19821/1 на розрахунок суми страхового відшкодування, виходячи зі Звіту № АА 0457 КТ-07.11/1 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу та Протоколу № 4041 затвердження результатів аукціону від 09.11.11р.
Позивач, на підставі вищезазначених документів здійснив виплату страхового відшкодування на користь ТОВ «Абрил», що підтверджується платіжним дорученням № 89270 від 14.12.11р.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною першою статті 119-1 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ( у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Як вбачається, на момент вказаної ДТП транспортний засіб «Шкода», д.р.н. АА 8513 НЕ був застрахований у ПАТ «СК «Нова» відповідно до полісу № АА 3846338, яким передбачено ліміт відповідальності по майну 50000,00 грн.
Крім того, як вбачається з Постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності Овсієнка С.М. на момент ДТП він працював на Іноземному підприємстві «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед».
Згідно положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою згідно положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1 188 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, зі змісту наведених правових норм вбачається, що для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну його працівником під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, окрім складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, вина) необхідно встановити як факт володіння відповідачем на відповідній правовій підставі транспортним засобом, з використанням якого було заподіяно шкоду, так і факт перебування завдавана шкоди в трудових (службових) відносинах з відповідачем та виконання ним під час скоєння ДТП своїх трудових (службових) обов'язків як працівника відповідача.
Як вбачається, винною у скоєнні 07.10.11р. ДТП особою відповідно до Постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області є водій автомобіля «Шкода», д.р.н. АА 8513 НЕ Овсієнко С.П., який був працівником другого відповідача - ІП «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед».
Отже, в силу вимог статті 1194 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач-2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, та на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди.
Відповідно до приписів п.22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 34.1 статті 34 цього Закону у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Згідно пункту 34.2. цієї статті, якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.
З приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вбачається, що ними врегульовано правовідносини, пов'язані утому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах, щодо дій, пов'язаних із страхуванням цивільно-правової відповідальності, а із встановлених судами обставин справи вбачається, що саме відповідач, що ним і не заперечувалось, застрахував цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи.
При цьому наведені приписи Закону за встановлених судами обставин не дають підстав вважати, що позивач при визначенні розміру страхового відшкодування повинен був здійснювати обов'язки, покладені вказаним Законом на відповідача.
Крім того, статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Пунктами 9.3. та 8.2. Правил добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/, затверджених Укрстрахнаглядом 25.03.1997р., визначено, що розмір завданих збитків визначається страховиком за участю страхувальника на підставі документів: у яких визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин об'єкта страхування (самого об'єкта в цілому); документа, складеного компетентними органами про час, обставини і причини знищення, пошкодження або викрадення складових частин об'єкта страхування (самого об'єкта в цілому); документа про витрати на компенсацію скоєних збитків. А пунктом 9.5. цих Правил передбачено, що відшкодування збитків провадиться за вирахуванням амортизаційного зносу запасних частин, що підлягають заміні, деталей і приладдя, якщо інше не було обумовлено при укладанні договору страхування.
Відповідно ж до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.І). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).
Таким чином обов'язок доказування невідповідності розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування розміру заподіяних збитків покладається на відповідача.
Відповідач же, не вчиняв під час розгляду справи процесуальних дій, спрямованих на перевірку вказаних обставин.
При цьому, відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках. При цьому можливе визначення збитків відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних КТЗ, з належним або скоригованим строком експлуатації.
Таким чином положення цієї Методики, за наявності процесуального волевиявлення відповідача, давали можливість перевірити розмір збитків, завданих потерпілому у ДТП.
Разом з тим, згідно статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", яка містить подібні положення, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже за встановлених обставин справи позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримав право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат.
Крім того, на вимогу відповідача представником позивача в судовому засіданні були надані додаткові документи.
За таких обставин вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (м. Київ, вул. Туполєва, 7 в; код ЄДРПОУ 31241449) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м. Київ, вул. Здолбунівська 7 Д; код ЄДРПОУ 00034186) 50000 ( п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - суму страхового відшкодування та 1130 (одна тисяча сто тридцять) грн. 54 коп. - суму судового збору.
Стягнути з Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед" (Київська обл., Броварський р-н., смт. Велика Димерка, шосе Санкт-Петербурзьке, 51-й км; код ЄДРПОУ 21651322) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м. Київ, вул. Здолбунівська 7 Д; код ЄДРПОУ 00034186) 26095 (двадцять шість тисяч дев'яносто п'ять) грн. 50 коп. - суму судового відшкодування та 589 (п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 96 коп. - суму судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 03.06.13р.
Суддя І.О. Домнічева