06.12.06
Справа № 13/629-06.
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Імпульс»
до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго»
про стягнення 30657 грн. 76 коп.
СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.
За участю представників сторін:
позивача: Джепа Г.В., дов. від 24.03.2006 р.
відповідача: не з'явився
В судовому засіданні, розпочатому 04.12.2006 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 06.12.2006 р.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить стягнути з відповідача на свою 30657 грн. 76 коп. сплачених за електроенергію у більшому розмірі ніж спожито позивачем у період з квітня 2003 р. по серпень 2004 р.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що у період з 01.04.2003 по 30.04.2003 р. відповідач здійснював постачання електроенергії позивачу як субспоживачу ВАТ “Сумський завод ГТВ» на підставі договору № 116-К від 27.08.2001 р., укладеного між відповідачем та ВАТ “Сумський завод ГТВ», в зв'язку з чим вирішення питання щодо кількості спожитої електроенергії повинно вирішуватися між споживачем (та ВАТ “Сумський завод ГТВ») та субспоживачем (позивачем) і після надання узгоджених документів відповідачем будуть здійснені відповідні перерахунки кількості спожитої електроенергії позивачем в сторону зменшення, а ВАТ “Сумський завод ГТВ» в сторону збільшення. Крім того, в заперечення проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що у нього не наступили зобов'язання щодо сплати 30657 грн. 76 коп., оскільки позивачем не виконав вимоги ст. 530 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
24.06.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 8106, у відповідності до якого, відповідач зобов'язувався поставляти позивачеві електричну енергію, а позивач зобов'язувався оплачувати вартість спожитої електричної енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, до укладення зазначеного договору електроенергія поставлялась позивачу як субспоживачу ВАТ “Сумський завод ГТВ» на підставі договору № 116-К від 27.08.2001 р., укладеного між відповідачем та ВАТ “Сумський завод ГТВ».
Обсяг спожитої електричної енергії, за який здійснювалась оплата, визначався відповідно до актів про обсяги переданої споживачу електричної енергії у відповідності до додатку № 4 «Порядок розрахунків» до вказаного договору.
Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, в результаті помилки при знятті показань із засобу обліку електричної енергії (лічильника), розрахунок за спожиту підприємством позивача електричну енергію здійснювався останнім з десятикратною погрішністю, а саме: в звіті за спожиту електричну енергію за період з 01.03.2003р. по 01.04.2003р. зазначені наступні показники приладів обліку: поточні -0025,7, а попередні -0008,7 кВт, проте в акті про обсяги переданої активної електричної енергії протягом розрахункового періоду від 01.04.2003р. до 30.04.2003р. показники приладів обліку зазначено помилково, а саме: поточні - 00520, попередні 00257, а не 0025,7 як вказано в попередньому звіті. Отже показник приладів обліку, зазначений в акті за період з 01.04.2003р. по 30.04.2003р., вказаний невірно, тобто його розмір перевищує реальний показник в десять разів.
Зазначена вище помилка була виправлена позивачем в вересні 2004р., що підтверджується актом про обсяги переданої активної електричної енергії протягом розрахункового періоду від 01.09.2004р. по 01.10.2004р., де вказані показання лічильника, які відповідають дійсності, а саме: поточні 0889,0, попередні -0873,0 кВт.
Крім того, дійсні показання лічильника були фактично підтверджені актом від 20.10.2004р., який був складений інспектором відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми, тобто відповідача по справі, де показання лічильника станом на 20.10.2004р. становлять 0911,42 кВт. Зазначений акт був складений у відповідності до вимог діючого законодавства України та підписаний сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, різниця між обсягом фактично спожитої електроенергії починаючи з квітня 2003 р. по серпень 2004 р. та показниками споживання електроенергії, помилково зазначених позивачем, складає 152811,4 кВт, що підтверджується зведеною відомістю (в справі).
Позивач зазначив, що ним в повному обсязі сплачений помилково зазначений обсяг електроенергії, який не був спожитий. Проти чого також не заперечує відповідач.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не подав доказів звернення до позивача з вимогою сплатити 30657 грн. 76 коп. сплачених позивачем за електроенергію у більшому розмірі ніж спожито позивачем у період з квітня 2003 р. по серпень 2004 р.
Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає, оскільки у відповідача не настав обов'язок щодо сплати 30657 грн. 76 коп. сплачених позивачем за електроенергію у більшому розмірі ніж спожито позивачем у період з квітня 2003 р. по серпень 2004 р.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. В позові відмовити.
СУДДЯ Б.І.ЛИХОВИД