ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/7945/13 04.06.13
За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
До Фізичної особи-підприємця Чередника Юрія Павловича
Про виселення
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Ковальчук В.М. - представник за довіреністю № 155/1/03-13 від 02.01.13.
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Фізичної особи-підприємця Чередник Юрія Павловича про виселення з займаного приміщення.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що Фізична особа-підприємець Чередник Ю.П. без будь-яких правових підстав використовує приміщення за адресою: м. Київ, вул. Воровського, будинок № 35 літера Б, загальною площею 66,00 кв.м, яке в свою чергу на праві господарського віддання закріплене за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.13. порушено провадження у справі № 910/7683/13; розгляд справи призначено на 21.05.13. о 11-00.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.13. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 04.06.13. о 12-00.
Представник відповідача в судове засідання 04.06.13. повторно не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/7945/13 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 781967 від 14.05.13.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/7945/13.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Приписами ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно ч. ч. 1, 5 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1334 від 08.09.06. «Про закріплення та передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва» на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Києвжитлоспецексплуатація» закріплений нежилий будинок № 35 літера Б, загальною площею 194,3 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Воровського, про що свідчить Акт № 72 від 20.09.06. (типова форма № ОЗ-1).
29.01.13. Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» складено акт про фактичне використання нежилих приміщень, з якого вбачається, що Фізична особа-підприємець Чередник Ю.П. за адресою: м. Київ, вул. Воровського буд. № 35 літера Б фактично використовую приміщення загальною площею 66 кв. м, які перебувають на балансі позивача.
Даний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
Вищезазначеним актом сторони визначили, що він складаний для розрахунків і нарахувань платежів за користування приміщеннями у розмірі орендної плати, відповідно до діючої на момент складання цього акта Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, до надання розпорядчих документів, але не більше трьох місяців.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що Фізична особа-підприємець Чередник Ю.П. без будь-яких правових підстав використовує приміщення за адресою: м. Київ, вул. Воровського, будинок № 35 літера Б, загальною площею 66,00 кв. м, яке в свою чергу на праві господарського віддання закріплене за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація».
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Приписами ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Суд зазначає, що згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
21.03.13. Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» на адреси відповідача: 07400, м. Бровари, вул. Кірова, 90-А, кв. 145 та 04053, м. Київ, вул. Воровського, 35-Б, була направлена претензія № 155/1/03-1622, відповідно до якої позивач просив відповідача надати розпорядчі документи для укладання договору оренди, а у разі відсутності таких документів просив звільнити приміщення до 10.04.13.
Матеріали справи не містять відомостей, щодо надання відповіді з боку відповідача на зазначену претензію.
Згідно ст. 387 Цивільного кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець Чередник Ю.П., не маючи договору оренди та інших правових підстав використовує приміщення загальною площею 66,00 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Воровського будинок № 35 літера Б.
При цьому суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Коммунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити повністю.
2. Виселити Фізичну особу-підприємця Чередника Юрія Павловича (07401, Київська область, м. Бровари, вул. Кірова, 90-А, кв. 145) з нежилого приміщення в будинку № 35 літера Б на вул. Воровського площею 66, 00 кв. м, та повернути приміщення Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чередника Юрія Павловича (07401, Київська область, м. Бровари, вул. Кірова, 90-А, кв. 145) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А) 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано.
Повне рішення складено 07.06.13.
Суддя Т.М. Ващенко