Провадження № 2-2617/2013 р.
Справа № 754/5406/13-ц
Іменем України
04.06.2013 Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Скрипка О.І.
при секретарі - Федорченко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_2, посилаючись на те, що він перебуває в шлюбі з відповідачем з 19.02.2003 року, від шлюбу дітей немає. Даний шлюб виявився невдалим. Починаючи з початку 2009 року між ними виникли конфлікти, суперечки, сварки. Вже з квітня 2009 року вони проживають окремо, не ведуть спільного домашнього господарства, припинили шлюбно-сімейні відносини. Однією з можливих причин для припинення шлюбних відносин зі сторони відповідача було те, що він має ряд тяжких хронічних захворювань та потребує постійного догляду та допомоги. Посилаючись на викладені обставини і вважаючи подальше сумісне подружнє життя неможливим, позивач просить задовольнити його вимоги.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили шлюб розірвати. При цьому позивач вказав на те, що шлюб між ним та відповідачкою носить формальний характер. На даний час він проживає з іншою жінкою, яка здійснює за ним догляд, допомагає у веденні господарства, і з якою він має намір укласти шлюб.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала. При цьому пояснила, що дійсно, у 2009 році після сварки на грунті зради позивача, він переїхав до квартири АДРЕСА_1, і з того часу вони проживають окремо. Вона періодично приїздила до квартири, на прохання позивача готувала їжу, інколи прала, купувала ліки, декілька разів провідувала його у лікарні, а тому вважає, що сімейно-шлюбні відносини між ними не були припинені. У лютому 2013 року вона приїхала до позивача, однак через деякий час він її вигнав.
В подальшому, враховуючи пояснення позивача про те, що він проживає з іншою жінкою, відповідач проти розірвання шлюбу не заперечувала.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що подружжя перебуває в зареєстрованому шлюбі з 29.07.1994 р.(а.с.44). Від шлюбу спільних дітей не мають.
Як пояснив в судовому засіданні позивач, сторони з квітня 2009 року не проживають разом, не ведуть спільного господарства, припинили шлюбно-сімейні відносини, які він не бажає поновлювати, оскільки має намір укласти шлюб з іншою жінкою.
Відповідач не заперечувала проти розірвання шлюбу, однак зазначила, що сімейно-шлюбні відносини між нею та позивачем припинено не у 2009 році, а у 2013 році.
Згідно ст.112 ч.2 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей , що мають істотне значення.
Твердження відповідача про те, що сімейно-шлюбні відносини між ними припинились у 2013 році, а не у 2009 році, як стверджує позивач, суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.
Як зазначила сама відповідач під час розгляду справи, з 2009 року вони не проживають разом, вона періодично приїздила до квартири, на прохання позивача готувала їжу, купувала ліки, інколи прала, декілька разів провідувала його у лікарні.
Наведені відповідачем обставини свідчать лише про епізодичне надання допомоги позивачу, але жодним чином не підтверджують існування сімейно-шлюбних відносин між сторонами з часу їх роздільного проживання.
Надані відповідачем в якості доказів копії квитанцій про оформлення підписки на журнал, копії листів та постанов ВДВС Деснянського РУЮ в м.Києві, лист НБУ, суд до уваги не приймає, оскільки вказані документи жодним чином не свідчать про існування сімейно-шлюбних відносин між сторонами, а є лише підтвердженням отримання кореспонденції та інших документів відповідачем за фактичним місцем її реєстрації. Факт купівлі ліків також не свідчить про підтримання сторонами сімейно-шлюбних відносин. Крім того, як вказували сторони під час розгляду справи, відповідач купувала ліки декілька разів на прохання позивача.
При таких обставинах, суд вважає, що оскільки сторони тривалий час не проживають разом, з 2009 року не підтримують сімейно-шлюбних відносин, їх шлюб носить формальний характер, тому позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213 - 215 ЦПК України, ст.ст.105 ч.3, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд, -
Шлюб, зареєстрований 19.02.2003 року в відділі реєстрації актів громадянського стану Хмельницького міського управління юстиції (а/з № 182) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: