Справа № 437/6636/13к
1кп-283/13
30 травня 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська
в складі: головуючого судді - Лібстера А.С.,
при секретарі -Рубан М.Б.,
за участю прокурора - Бєлоусової К.О.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Луганської області, Слав'яносербського району, с. Металіст, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, працюючого оператором ГРС Сєвєродонецького виробничого Управління підземного зберігання газу, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в порядку ст.89 КК України не засуджений,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 14.03.2013 року о 03 години 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився у приміщені Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області, розташованого за адресою місто Луганськ, кв. Шевченка, 50, де у нього виник злочинний намір, спрямований на завідомо не правдиве повідомлення про вчинення злочину, поєднане з обвинуваченням особи в тяжкому злочині. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи навмисно, протиправно, ОСОБА_1, будучи 14.03.2013 попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину оперуповноваженому СКР Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_2, який знаходився у складі слідчо-оперативної групи власноруч дав завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину водієм таксі «Комфорт» ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме, що останній в присутності водіїв таксі 14.03.2013 приблизно в 02 години 00 хвилин, знаходячись на перехресті вулиць Радянська та Оборонна, міста Луганська відкрито викрав, в присутності водіїв таксі гроші ОСОБА_1 у сумі 2500 гривень, після чого вказаний факт підтвердив своїм підписом, при цьому ОСОБА_1 достовірно знав, що ОСОБА_3 вказаного злочину у відношенні нього не скоював. Після чого заява ОСОБА_1 була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під №2671 від 14.03.2013 та на підставі вказаної заяви слідчим відділом Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області 14.03.2013 року було внесено відомості до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань за №120130300500001647 від 14.03.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме за фактом відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Продовжуючи реалізувати свій злочинний намір, в ході досудового розслідування кримінального провадження №120130300500001647 від 14.03.2013 року ОСОБА_1 14.03.2013 року був ознайомлений з пам'яткою про процесуальні права та обов'язки потерпілого, та в подальшому допитаний у якості потерпілого за фактом, вказаним у заяві, будучи до початку допиту попередженим за завідомо неправдиве показання, передбачене ч.1 ст.384 КК України, навмисно, протиправно дав завідомо неправдиві показання, а саме, що водієм таксі «Комфорт» ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в присутності водіїв таксі 14.03.2013 приблизно в 02 години 00 хвилин, знаходячись на перехресті вулиць Радянська та Оборонна, міста Луганська у ОСОБА_1 було відкрито викрадено гроші у сумі 2500 гривень, при цьому ОСОБА_1 достовірно знав, що ОСОБА_3 вказаного злочину у відношенні нього не скоював.
Одночасно із обвинувальним актом стосовно ОСОБА_1 до суду надано угоду про визнання винуватості від 22 квітня 2013 року укладену між прокурором прокуратури Ленінського району міста Луганська Бєлоусовою К.О., якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12013030050002033 та підозрюваним ОСОБА_1 про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.
Вказані дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 383 КК України, суд кваліфікує за ознаками завідомо не правдиве повідомлення про вчинення злочину, поєднане з обвинуваченням особи в тяжкому злочині.
Виходячи із змісту даної угоди, підозрюваний ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у зазначеному в обвинувальному акті діянні, прокурор та підозрюваний погодилися про призначення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 383 КК України покарання у вигляді 2 роки обмеження волі. Крім того сторони угоди погодились, що на підставі ст. 75,76 КК України ОСОБА_1 буде звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік.
Підозрюваний ОСОБА_1 суду пояснив, що він підтримує укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості, вину визнає в повному обсязі, з узгодженою мірою покарання згоден, угода є добровільною, він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, які йому були роз'ясненні прокурором та судом.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного: відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується та визнає себе повністю винним ОСОБА_1, згідно ст. 12 КК України відносяться до злочину середньої тяжкості, міри покарання, погоджені сторонами угоди, відповідають санкціям ч. 2 ст. 383 КК України.
Судом встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості. Підозрюваний ОСОБА_1 погоджується на призначення узгодженого остаточного покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_1
Керуючись ст. 469, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 22 квітня 2013 року у кримінальному провадженні №12012030050002033, укладену між старшим прокурором прокуратури Ленінської прокуратури м.Луганська юристом 3 класу Бєлоусовою К.О. з одного боку та ОСОБА_1 з другого боку.
Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (два) роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід обраний стосовно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - особисте зобов'язання.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області протягом 30 діб з моменту його проголошення через Ленінський районний суд міста Луганська: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Головуючий: суддя А.С. Лібстер