33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
Постанова
"18" грудня 2006 р. Справа № 5/173
Господарський суд Рівненської області в складі: головуючий суддя Грязнов В.В., секретар судо-вого засідання Павлюк І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватної промислово-торгівельної фірми «Юсі» м.Харків
до відповідача: Рівненської міської Ради м.Рівне
третя особа: ЗАТ «Юність» м.Рівне
про визнання нечинним Державного акту на
право постійного користування землею,
за участю представників сторін:
від позивача- Вайншельбойм М.І., адвокат (довір.б/н від 21.06.2006р.);
Черемхович Ю.В., директор філії (довір.№58-юр від 01.11.2005р.);
від відповідача- не з'явився;
від третьої особи- Тарновецький П.Я., представник (довір.б/н від 05.06.2006р.).
В судове засідання 18 грудня 2006р. представник віповідача-Рівненської міської Ради не з'явився, хоч про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому порядку.
Статті 27, 29, 49, 51 КАС України присутнім представникам сторін роз'яснені.
Суть спору: Позивач-Приватна промислово-торгівельна фірма «Юсі» звернувся до суду з адміністратив-ним позовом про визнання нечинним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який 09.03.1999р. видано третій особі-ЗАТ «Юність»відповідачем-Рівненською міською Радою.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оспорюваний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1 376 м2 за адресою: м.Рівне, вул.Базарна, 9 видано на підставі рішення Рівненської міської Ради №95 від 04.02.1999р. Однак, в рішенні вказано, що земельну ділянку надано ЗАТ «Юність»для обслуговування магазину «Юність»по вул.Базарній, 6.(арк.справи 2-4).
Відповідач позовних вимог не визнав, пояснивши технічною помилкою невідповідність адреси магазину «Юність»в рішенні Рівненської міської Ради №95 від 04.02.1999р., яку було усунуто під час підготовки оспо-рюваного Державного акту. Відповідач зазначив, що Рада не маючи інформації про стороннього власника нерухо-мого майна по вул.Базарна, 9 на підставі позитивного висновку землевпорядної експертизи постановила вищевка-зане рішення.(арк.справи 76).
Крім того, протягом оголошеної в судовому засіданні 18 грудня 2006р. до 14:30 перерви -відповідач через канцелярію суду подав заяву про застосування строків позовної давності відповідно до стст. 49, 99, 100 КАС Укра-їни і в зв'язку з пропуском строку оскарження просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.(арк. справи 127).
Третя особа-ЗАТ «Юність»позову не визнала з підстав, зазначених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що право на земельну ділянку переходить власнику будівлі або споруди, а не власнику частини примі-щення, яким є позивач. Крім того, ППТФ «Юсі»не є землекористувачем земельної ділянки за адресою: м.Рівне, вул.Базарна,9 і сплата нею земельного податку права землекористування не стверджує. Вважає, що технічна по-милка стосовно номеру будинку по вул.Базарній, яка допущена в рішенні Рівненської міської Ради №95 від 04.02. 1999р. -не порушує прав і охоронюваних законом інтересів позивача. Відповідач просить відмовти у задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку зверенння до адміністративного суду.(арк.справи 38-39, 79-80).
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
Члени Рівненської товарної біржі ТзОВ «Пульсар»-продавець та ППТФ «Юсі»-покупець уклали 20.10.1998р. Біржовий контракт купівлі-продажу нерухомості. Згідно пп.1.1, 2.1 Контракту продавець продав покупцю 13,3/100 час-тини приміщення магазину «Юність»площею 215,6м2, що знаходиться у м.Рівне, вул.Базарна, 9. Контракт підписано уповноваженими представниками ТзОВ «Пульсар»та ППТФ «Юсі», скріплено відбитками їх печаток.(арк.справи 7-9).
Державним актом на право постійного користування землею Серія РВ 00208 від 09.03.1999р. підтверджено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1376га, наданої для обслуговування магазину «Юність»по вул.Базарна,9 у постійне користування ЗАТ «Юність»(яке знаходиться у м.Рівне, вул.Базарна,9) відповідно до рішення Рівненської міської ради від 04.02.1999р. №95.(арк.справи 12-13, 43-47).
Протягом 2000-2005рр. ППТФ «Юсі»подавала до Державної податкової інспекції у м.Рівне Зведений розраху-нок суми земельного податку, де зазначались три об'єкти та площа земельної ділянки. При цьому, у Відомості про наяв-
ність документу на землю, в графі “документи, що встановлюють право користування землею» -платник податку зазна-чав стосовно об'єктів на вул.Тополевій,4 та пр.Миру,17 договори оренди, а щодо об'єкту на вул.Базарній,9 -покликався на наказ №926 від 31.10.1999р.(арк.справи 14, 15, 17, 20, 23, 27).
ППТФ «Юсі»25.04.2003р. звернулась до ЗАТ «Юність»з проханням надати письмову згоду на відчудження частини земельної ділянки з метою укладення договору оренди земельної ділянки прилеглої до магазину «Юність»для обслуговування своєї частини приміщення. З аналогічним проханням ППТФ «Юсі»звернулась до ЗАТ «Юність»також 25.07.2003р. і 11.08.2006р.(арк.справи 81-86). Вказані звернення ЗАТ «Юність»залишило без відповіді та задоволення.
В судовому засіданні 18 грудня 2006р. представники позивача та третьої особи підтримали свої вимоги та зеперечення.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін і давши їм оцінку, господарсь-кий суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки зокрема виникають з до-говорів та інших правочинів, крім того, цивільні права і обов'язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статею 30 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинна на момент набуття ЗАТ «Юність»та ППТФ «Юсі»права власності на нерухоме майно по вул.Базарна,9 -передбачалось, що при переході права власності на будів-лю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчудження -будівлі та споруди... При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Позовну вимогу про визнання недійсним виданого 09.03.1999р. ЗАТ «Юність»Державного акту на право пос-тійного користування земельною ділянкою -позивач грунтує на виникненні у нього 21.10.1998р. права власності на час-тину приміщення по вул.Базарній,9 у м.Рівне і на виникненні у нього з цього моменту права постійного користування частиною земельної ділянки за цією адресою. Крім того, позивач наголошує, що право постійного користування земель-ною ділянкою підтверджує сплата ним з 2000 до 2005 року податку на землю.
Враховуючи вказані обставини, господарський суд, вирішуючи даний спір -застосовуватиме норми чинного Земельного кодексу України та інших нормативних актів в чинній редакції.
Статтею 5 Закону України “Про плату за землю» визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Проте, сплачуючи земельний податок по об'єкту на вул.Базарна,9 -позивач покликався на наказ №926 від 31.10. 1999р., який не є документом, що стверджує право користування чи оренди земельної ділянки. За вказаних обставин -підстави для сплати ППТФ «Юсі»земельного податку по об'єкту на вул.Базарна,9 -відсутні.
Згідно пункту 34 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання земельних відносин відповідно до закону.
Сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.(ч.1 ст.122 Земельного кодексу України). Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів вико-навчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок, а порядок надання у постійне користування та оренду земельних ділянок юридичним особам закріплено у стст. 123, 124 ЗК України.
Однак, право користування землею повинно бути стверджено рішенням Рівненської міської ради і це право не набувається автоматично.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що з моменту придбання у 1998 році частини приміщення, яке знахо-диться за адресою: м.Рівне, вул.Базарна,9 по даний час -позивач фактично використовує частину земельної ділянки, що знаходиться перед його магазином.
Разом з тим, до моменту звернення з даним адміністративним позовом -ППТФ «Юсі»до Рівненської міської ради з заявою про відведення земельної ділянки не зверталось. Рішення про надання в користування чи оренду земельної ділянки ППТФ «Юсі»або про відмову в наданні йому земельної ділянки в користування чи оренду -Рівненська міська рада не приймала, що стверджується матеріалами справи.
При цьому, не отримавши згоди ЗАТ «Юність»на відчудження частини земельної ділянки -протягом трьох років позивач до суду з позовом про спонукання до дачі такої згоди -не звертався, що також стверджується матеріалами справи.
З огляду на вимоги ст.11 КАС України, господарський суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тобто самостійно змінювати предмет позову та позовні вимоги.
Враховуючи вищезазначені обставини в сукупності -ні рішення Рівненської міської ради №95 від 04.02.1999р., ні спірний Державний акт на право постійного користування землею, який видано ЗАТ «Юність»на підставі цього рішен-ня, ні технічна помилка в зазначеній адресі -не порушують права позивача-ППТФ «Юсі»на користування землею, оскільки останній свого права на землю не реалізував і господарський суд не вбачає, що відповідач у даній справі чинив перешкоди в реалізації позивачем охоронюваного законом інтересу.
Позовні вимоги не грунтуються ні на законі, ні на договорі, позивачем не доведені і задоволенню не підля-гають.
Керуючись стст. 70-72, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В позові відмовити.
Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі -відповідно до статті 160 цього Кодексу -згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Грязнов В. В.
Постанова підписана "20" грудня 2006 р.